Рішення № 136734818, 21.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/7248/26

Провадження № 2/947/2531/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Петрової А.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2026 року зареєстровано позовну заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача просить: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 1512/2-2051/11 у розмірі 348304,33 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 17.05.2011 року Київський районний суд м. Одеси ухвалив рішення по справі № 1512/2-2051/11, за яким вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0054/74/71990 від 22.03.2007 р. у розмірі 3873585,70 грн. З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але воно так і не було виконане. Позивачем було розраховано, виходячи із загальної суми заборгованості, 3% річних у розмірі 348304,33 грн., що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.Указані обставини стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 02.03.2026 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 09.04.2026 року о 11 год. 15 хв.

23.03.2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду, задоволено. Витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича копії документів, що стали підставою для відкриття виконавчого провадження ВП №60537788, постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60537788 та інформацію щодо стадії ВП №60537788. Встановлено строк виконання даної ухвали до наступного судового засідання, що відбудеться 21 травня 2026 року о 11.30 годин.

23.04.2026 року через систему «Електронний суд» від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича надійшли витребувані докази.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, 26.03.2026 року через систему «Електронний суд», звертався з клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, також просили застосувати строки позовної давності до позовних вимог.

Заслухавши пояснення відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.03.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/0054/74/71990.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.05.2011 року по справі № 1512/2-2051/11, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0054/74/71990 від 22.03.2007 р. у розмірі 3873585,70 грн.

Надалі, право вимоги первісним кредитором було відступлено до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги №114/2-38Б від 25.09.2020 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.01.2022 року по цивільній справі №1512/2-2051/11 замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Станом на даний час рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.05.2011 року по справі № 1512/2-2051/11 не виконане.

На виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 09.04.2026, приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем надано копію виконавчого провадження № 60537788.

Одночасно повідомлено, на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 60537788 з примусового виконання виконавчого листа № 1512/2-2051/2011, виданого 04.10.2019 Київським районним судом м. Одеси про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 18.12.1995 року Малиновським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 07.08.2006 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 487 980,06 доларів США, що еквівалентно 3 873 585,70 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом 243 381,53 доларів США, що еквівалентно 1 931 962,58 гривень; заборгованість за відсотками 76 466,80 доларів США, що еквівалентно 606 993,45 гривень; пеня за прострочення тілу кредиту - 91 664,93 доларів США, що еквівалентно 727 636,21 гривень; пеня за прострочення відсотків - 76 466,80 доларів США, що еквівалентно 606 993,45 гривень.

Предметом позову у даній справі є стягнення боргу на підставі ст. 625 ЦК України, а саме 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання, а саме виплати грошових коштів - суми основного боргу за кредитним договором, стягнутих рішенням суду.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

За змістом положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та матеріальних втрат кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом положень ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, положення ст. 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, норма ст. 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

Щодо вимог стосовно застосування строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Разом з тим, главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Зазначена позиція підтверджена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

При цьому, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», яким доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення ЦК України» п.12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що доводи відповідача щодо заявленого строку позовної давності необґрунтовані, а відтак позивач має право на стягнення з відповідача трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання яке виникло з рішення суду починаючи з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Позивачем надано розрахунок суми 3 % річних у розмірі 348304,33 грн., що підлягають сплаті відповідачем за прострочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Варто зауважити, що доводи сторони відповідача щодо наявних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, не є підставою для зменшення розміру нарахування 3 % річних, зокрема враховуючи, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження виконання рішення суду, не надано доказів часткової сплати заборгованості тощо.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи, що відповідач не виконала належним чином покладені на неї зобов`язання рішенням суду, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при поданні позову судовий збір у сумі 4179,65 грн.

На підставі ст.ст. 15, 16, 19, 257, 261, 267, 526, 530, 549, 599, 611, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 158, 247, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за несвоєчасне виконання рішення суду, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, збитки в якості відповідальність за несвоєчасне виконання рішення суду у справі № 1512/2-2051/11 у розмірі 348304,33 грн. та сплачений при поданні позову судовий збір у сумі 4179,65 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Суддя О. М. Куриленко