Рішення № 136734770, 20.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/13861/26

Провадження № 2/947/3664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2025 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року та договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року у загальному розмірі 26868 гривень 75 копійок та судові витрати, з посиланням на невиконання відповідачкою взятих на себе грошових зобов`язань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2026 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі, призначено дату, час і місце проведення судового засіданні. Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання призначене на 20.05.2026 року сторони по справі не з`явились.

Представник позивача у позові зазначив, що заявлені вимоги підтримує, розгляд справи просив суд провести за його відсутності, заперечень проти заочного розгляду справи не має.

20.05.2026 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшла до суду заява про розгляд справи за її відсутності. В поданій заяві відповідачки визнала заявлену позивачем до стягнення суму заборгованості, а також просить суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців рівними платежами у зв`язку з її майновим станом та перебуванню на утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання. Одночасно відповідачка просить суд зменшити заявлену позивачем суму правничої допомоги до 4000,00 грн. Додатково відповідачкою надано докази зміни прізвища з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 " за наслідком реєстрації шлюбу, на підтвердження чого надано копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.01.2023 року.

Приймаючи викладене, висловлене волевиявлення учасників справи з розгляду справи за їх відсутності, у відповідності до приписів статті 211 та 223 ЦПК України, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності учасників справи в судовому засіданні 20.05.2026 року на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Також з урахуванням наданих до суду доказів на підтвердження зміни відповідачкою прізвища з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_4 ", судом ухвалено внести зміни до даних щодо відповідача у спарві, а саме - ОСОБА_5 .

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями з ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2021 року ОСОБА_2 на веб-сайті miloan.ua заповнила анкету-заяву на кредит №3542113.

Анкета-заява містить загальну інформацію щодо суми кредиту та строку його надання, а також докладну інформацію щодо особи відповідачки, зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, дані паспорту громадянина України, адресу проживання та номер мобільного телефону.

03.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит №3542113 (індивідуальна частина) у відповідності до умов якого, ТОВ «Мілоан» надає останній грошові кошти в сумі 2500,00 грн., строком на 15 днів, з 03.09.2021 року.

У відповідності до п. 1.4. договору,термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 18.09.2021..

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. договору).

Приймаючи пропозицію товариства про укладання договору позичальник також погодилась з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердила зокрема, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил.

Також відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, який містить: інформацію та контактні дані кредитодавця; інформацію; основні умови кредитування, з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію; інші важливі правові аспекти.

З наданої позивачем до позову довідки вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт договору підписано позичальником із застосування аналога електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора F77079.

З наданого позивачем до позову платіжного доручення №1753174889 вбачається, що 03.09.2021 року позивачем було здійснено перерахування на рахунок відповідача за вказаним договором кредитних коштів в розмірі 2500,00 грн.

29.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №29-11-102, у відповідності до умов якого клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 102 560 106 грн. 92 коп., а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 року складеного сторонами вищевказаними договору, ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло від ТОВ «Мілоан» право вимоги за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року, укладеним з ОСОБА_2 , заборгованість якого станом на день укладення цього договору становить у загальній сумі 10003,75 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн.; заборгованості за відсотками 7503,75 грн.

У відповідності до Акту приймання-передачі реєстру боржників від 30.11.2021 року до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» прийняв реєстр боржників ТОВ «Мілоан» кількістю боржників 4700 штук.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, у відповідності до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, надалі за текстом боржники, зазначених у додатках №1 та № 3 до цього договору (надалі також реєстр боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики (кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року складеного сторонами вищевказаними договору, ТОВ «Коллект центр» прийняло від ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року, укладеним з ОСОБА_2 , заборгованість якого станом на день укладення цього договору становить у загальній сумі 20878,75 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн.; заборгованості за відсотками 18378,75 грн.

У відповідності до Акту прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023 року до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «Коллект центр» прийняв реєстр боржників ТОВ «Вердикт Капітал» кількістю боржників 207307.

28.08.2025 року між ТОВ «Коллект центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-08/25, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-08/25 від 28.08.2025 року складеного сторонами вищевказаними договору, ТОВ «Факторинг партнерс» прийняло від ТОВ «Коллект центр» право вимоги за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року, укладеним з ОСОБА_2 , заборгованість якого станом на день укладення цього договору становить у загальній сумі 20878,75 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн.; заборгованості за відсотками 18378,75 грн.

У відповідності до Акту прийому-передачі реєстру боржників від 28.08.2025 року до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-08/25 від 28.08.2025 року ТОВ «Факторинг партнерс» прийняв реєстр боржників ТОВ «Коллект центр» кількістю боржників 3604.

У відповідності до поданого представником позивача до позову розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року, у відповідачки станом на 28.08.2025 року наявна заборгованість, яка в загальному розмірі складає 20878,75 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн.; заборгованості за відсотками 18378,75 грн.

Також судом встановлено, що 11.08.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №4601622 за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Відповідно до умов договору, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 2000,00 грн., строком на кредитування у 15 днів, стандартна процентна ставка становить 1,90% та застосовується у межах строку кредиту.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1. договору).

Підписуючи цей Договір, споживач підтвердила, що перед укладенням цього Договору їй була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті.

Того ж дня, 11.08.2021 року відповідачкою підписано паспорт споживчого кредиту, який містить: інформацію та контактні дані кредитодавця; інформацію та контактні дані кредитного посередника (за наявності); основні умови кредитування, з урахуванням побажань позичальника, зокрема: тип кредиту, суму кредиту, строк кредитування, мету отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту; інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, зокрема: розмір процентної ставки, тип процентної ставки, порядок зміни процентної ставки, розмір загальних витрат за кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк кредитування, розмір реальної річної процентної ставки за кредитом; порядок повернення кредиту; додаткову інформацію по кредиту; інші важливі правові аспекти.

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 2000,00 грн. на зазначену у договорі банківську картку за №НОМЕР_3 позивачем надано лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім», в якому зазначено про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 11.08.2021 12:26 на суму 2000,00 грн.

25.05.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу №ФК 25-05/22, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру договорів права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами до договору факторингу №ФК 25-05/22 від 25.05.2022 року складеного сторонами вищевказаними договору, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» прийняло від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_2 , заборгованість якого станом на день укладення цього договору становить у загальній сумі 5990,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000,00 грн.; заборгованості за відсотками 3990,00 грн.

У відповідності до Акту прийому-передачі реєстру договорів права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами до договору факторингу №ФК 25-05/22 від 25.05.2022 року, укладеного від 25.05.2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» прийняв реєстр боржників для друку в електронному вигляді, кількістю боржників №4279.

01.08.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №01-08/25, предметом якого є відступлення права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру боржників для друку до договору факторингу №ФК 25-05/22 від 25.05.2022 року складеного сторонами вищевказаними договору, ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняло від ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_2 , заборгованість якого станом на день укладення цього договору становить у загальній сумі 5990,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000,00 грн.; заборгованості за відсотками 3990,00 грн.

У відповідності до Акту приймання-передачі реєстру боржників для друку до договору факторингу №ФК 25-05/22 від 25.05.2022 року, укладеного від 01.08.2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» прийняв реєстр боржників для друку в електронному вигляді, кількістю боржників кількістю 8440.

З наданого до позову розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_2 вбачається, що, у останньої станом на 12.03.2026 року наявна заборгованість, яка в загальному розмірі складає 5990,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000,00 грн.; заборгованості за відсотками 3990,00 грн.

Також судом встановлено, що 18.01.2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклала шлюб з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під реєстрації якого змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 18.01.2023 року.

Невиконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за вказаними кредитними договорами зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди( ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, в редакції станом на момент укладення договорів, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджуючи надані до суду докази, судом встановлено, що відповідачкою ОСОБА_7 були укладені в електронній формі наступні договори:

- договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан»;

- договір про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна».

Судом також враховується, що відповідачкою були підписані Паспорти споживчого кредиту, які в свою чергу містять інформацію про розмір кредиту, розмір відсотків та порядок і умови сплати, строки погашення кредитних коштів, розмір, порядок та умови нарахування і сплати штрафів і пені за невиконання взятих на себе зобов`язань, реальні відсоткові ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, тощо.

Приймаючи викладене, а також, що в даному випадку зміст кредитних правовідносин між сторонами зафіксовано у декількох документах, суд вважає, що вказані обставини свідчать про повну обізнаність ОСОБА_8 про основні умови кредитування за вищевказаними договорами, а саме за: договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року та договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року.

Під час розгляду справи відповідачкою не спростовувалось підписання вищевказаних кредитних договорів.

Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідачки до ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Авентус Україна», що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит».

Також, судом встановлено, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» належним чином набуто права вимоги до ОСОБА_8 за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №28-08/25 від 28.08.2025 року, укладеним з ТОВ «Коллект центр» та за договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року на підставі договору факторингу №ФК 25-05/22 від 25.05.2022 року, укладеним з ТОВ «ФК «Сіті фінанс».

У відповідності до поданих до суду розрахунків заборгованості, вбачається, що у ОСОБА_8 виникла заборгованість за наступними договорами:

- договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року, заборгованість якого становить у загальній сумі 20878,75 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500,00 грн.; заборгованості за відсотками 18378,75 грн.;

- договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року, заборгованість якого становить у загальній сумі 5990,00 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000,00 грн.; заборгованості за відсотками 3990,00 грн.

Вказані розрахунки заборгованості є зрозумілими та доступними, в тому числі містять усю необхідну інформації щодо періоду та розміру виникнення боргу.

Загальна сума заборгованості за вищевказаними кредитними договорами становить 26868 гривень 75 копійок.

Відповідачкою в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається позивач, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази.

Крім того, відповідачкою під час розгляду справи визнано заявлені позивачем до стягнення суми заборгованості за зазначеними кредитними договорами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підлягають задоволенню, стягненню з відповідачки у зв`язку з невиконанням умов договору про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року та договору про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» підлягає заборгованість у загальному розмірі 26868 гривень 75 копійок.

Щодо відшкодування судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час пред`явлення позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З урахуванням задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає 2662,40 грн.

Також, позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2024 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024.

02.02.2026 року між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» підписано заявку на надання юридичної допомоги №407 щодо надання послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

У відповідності до витягу з Акту №29 про надання юридичної допомоги від 31.12.2025 року загальна вартість послуг з надання юридичної допомоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 складає 13000,00 грн.

Судом приймається, що позивачем на підставі поданих доказів було отримано правничу допомогу на підставі договору надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, яка пов`язана з розглядом даної справи.

Під час вирішення питання щодо компенсації позивачеві витрат понесених на професійну правничу допомогу, судом враховується, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року по справі №922/445/19.

Відповідачка під час розгляду справи просила суд зменшити суму правничої допомоги до 4000,00 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Приймаючи вищевикладене та встановлені обставини, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, приймаючи встановленість, що надана адвокатом правнича допомога пов`язана з даною справою, є підтвердженою, була необхідна для реалізації позивачем своїх прав та захисту інтересів, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, однак даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду, а розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача участі під час розгляду спарви не приймав, приймаючи ціну позову в сумі 26868,75 грн., враховуючи визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. є надмірною та неспівмірною зі складністю справи, яка розглядалась судом у порядку спрощеного провадження.

Таким чином, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, малозначність справи, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., в іншій частині вимогу позивача про відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу по даній справі залишити без задоволення.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо заяви відповідачки про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Відповідачкою заявлено вимогу про розстрочення виконання рішення терміном на 12 місяців, посилаючись на матеріальний стан та на самостійне утримання повнолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка навчається у фаховому коледжі що істотно ускладнює виконання рішення, на підтвердження чого надала до суду довідку форми ОК-5 щодо відомостей про дохід за звітний період з 2008 року по 2020 рік, довідку форми ОК-7 щодо відомостей про дохід за звітний період з 2011 року по 2025 рік, актовий запис про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , №32 від 16.01.2008 року, а також копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №507124 від 15.01.2021 року з якої вбачається, що відповідачці встановлено третю групу інвалідності безстроково.

Судом також приймається, що з 24.02.2022 року в Україні запроваджено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває по цей час, що є загальновідомим фактом та додатковому доказуванню не підлягає.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Приймаючи вищевикладені обставини та надаючи оцінку вищевказаним доказам в цілому, враховуючи матеріальний стан, стан здоров`я та перебування на утриманні відповідачки доньки, яке ускладнює належне виконання рішення, у зв`язку з чим суд вважає наявними підстави для розстрочення виконання рішення зі сплатою стягнутої суми грошових коштів у загальному розмірі 33531,15 грн., рівнозначними платежами по 2794,26 грн. (26868,75+2662,40+4000=33531,15; 33531,15/12 = 2794,26), протягом 12 місяців.

Одночасно судом приймається, що розстрочення рішення суду в даній справі, враховуючи наявність обставин що перешкоджають належному виконанню відповідачкою рішення суду, буде сприятиме дотриманню справедливого балансу між інтересами сторін та належному виконанню судового рішення.

На підставі вищевикладена керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 263-265, 267, 274-279, 352, 354, 435, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371)до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість: за договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №3542113 від 03.09.2021 року у загальному розмірі 20878 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок; заборгованості за відсотками 18378 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок та за договором про надання споживчого кредиту №4601622 від 11.08.2021 року в загальному розмірі 5990 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 (нуль) копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок; заборгованості за відсотками 3990 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 (нуль) копійок, що в загальній сумі складає 26868 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) у відшкодування судових витрат 6662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, які складаються з: витрат зі сплати судового збору - 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрат на правову допомогу 4000 (чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Розстрочити ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), виконання рішення суду терміном на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати дванадцяти щомісячних рівнозначних платежів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) у розмірі кожний по 2794 (дві тисячі сімсот дев`яносто чотири) гривні 26 (двадцять шість) копійок, щомісячно, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного.

Головуючий Л. В. Калініченко