Рішення № 136734134, 14.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11595/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання Вереш А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Артеміда Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ ФК «Артеміда -Ф» звернулось в суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.12.2019 між ТОВ «ФК «ФОРЗА», та ОСОБА_1 укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630. Відповідач здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на котру в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 4 298,00 грн. Відповідач не виконав свої зобов`язання передбачені умовами Договору позики у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

30.06.2021 ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф», уклали Договір факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021, згідно якого ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_1 .

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за Договором позики, станом на 06.08.2025 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 17 599,84 грн., з яких:

- залишок заборгованості за тілом 4 298,00 грн.;

- залишок заборгованості по процентам за користування 2 385,30 грн.;

- залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 9 670,50 грн.;

- заборгованість за пенею 0,00 грн.;

- інфляційне збільшення 1 246,04 грн. (нараховано Новим кредитором за період 25.01.2020 по 23.02.2022).

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості в загальному розмірі 17 599,84 грн., судових витрат та витрат на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 18.08.2025 року призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті.

29.10.2026 року від представника відповідача адвоката Андрейчук О.М. до суду надійшов відзив у якому останній вказав, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на укладений 26.12.2019 р. між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА», та гр. ОСОБА_1 , Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №000191219630 (надалі Договір позики)., згідно якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у сумі 4298 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_1 . Шляхом подальшого укладення договорів факторингу, Позивач, як він зазначає у позові, набув право вимоги до Відповідача. Однак, ОСОБА_1 не вчиняла жодних дій для отримання зазначеного кредиту, кредитні кошти не використовувала, про існування кредитних зобов`язань не знала. Вказані дії могли бути здійснити треті особи, які не мали повноважень діяти від імені відповідача. Крім того, в матеріалах доданих до позовної заяви немає достатніх та належних доказів отримання коштів Відповідачем (платіжна інструкція та письмові пояснення не доводять факту перерахунку коштів саме на картку Відповідача). Звертаємо увагу суду, що зарахування кредитних коштів позивачем вказано банківську картку № НОМЕР_1 , однак дана банківська картка не належить і ніколи не належала ОСОБА_1 , чи її родичам, чи близьким друзям. ОСОБА_1 звернулася із заявою до територіального органу Поліції щодо шахрайських дій невстановлених осіб, яка буде долучена до матеріалів справи після її реєстрації. Це вже не поодинокий випадок шахрайського використання номеру телефону та персональних даних Відповідача при оформленні онлайн кредитів невстановленими особами (докази будуть долучені окремо). Крім того Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Також звертає увагу суду, що Позивач просить стягнути з Відповідача також відсотки, нараховані новим кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА Ф», якому було відступлено право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРЗА». Однак, ні кредитним договором, ні договором факторингу таке право ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», не передбачено. З огляду на вищенаведене адвокат просить суд у задоволенні позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

03.11.2025 року від представника відповідача надійшов відповідь на відзив у якому зазначив, що всі аргументи, які наведені у даному відзиві на позовну заяву, є безпідставними та свідомим довільним неправильним трактуванням чи застосуванням чинних нормативних актів України, а також положень і умов Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630 від 26.12.2019 року. Просив позовну заяву задоволити з підстав викладених у такій.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задоволити.

Представник відповідача адвокат Андрейчук О.М. у судове засідання надав заяву, у якій просив розглянути справу без його участі. Проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2019 між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630.

Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту, що опублікована на веб-сайті www.forzacredit.com.ua, підписана електронним цифровим підписом ТОВ «ФК «ФОРЗА» та акцептована відповідачкою 26.12.2019, шляхом підписання електронним підписом відповідачки заяви-формуляра про акцептування оферти № 000191219630 від 26.12.2019 про прийняття пропозиції ТОВ «ФК «ФОРЗА» укласти договір про надання позики у тому числі і на умовах фінансового кредиту на визначених умовах.

Відповідно до п.5 вказаного договору, кредитодавець надав відповідачці грошові кошти (кредит) у гривні на умовах передбачених договором позики № 000191219630 у розмірі 4298,00 грн., а відповідачка зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених Договором позики, з кінцевим терміном погашення не пізніше 24.01.2020 ( п.5.), процента ставка в день складає 1.85% ( п.5.), та процентною ставкою 2,5% за кожен день, яка застосовується у разі прострочення користування коштами поза межами строку дії.

Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630 підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором u938657і.

Позичальниця також вказала, місце проживання, ідентифікаційний номер, електронну адресу (додаток до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630 від 26.12.2019.

В Паспорті споживчого кредиту зазначена: інформація про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. Зазначено, що дата надання інформації 26.12.2019 та є актуальною до 24.01.2020. Паспорт споживчого кредиту підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором u938657і та містить прізвище відповідачки ОСОБА_1 .

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон №675-VIII), який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону № 675-VIII зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 3, 6 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

З огляду на викладене вище, факт підписання ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладення договору № 000191219630 від 26.12.2019 узгоджуються з вимогами ст. ст. 6 , 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, відповідач ОСОБА_1 не скористалася, передбаченим п. 6.1. договору позики правом протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов правочинів та їх укладеність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності договору позики № 000191219630 від 26.12.2019, зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких ці правочини може бути визнані недійсними (оспорюваними) за відсутності оспорення або визнання їх недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Як встановлено в судом, кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначених умовами договором позики.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання за умовами вказаного договору.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору убачається, що між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та відповідачкою ОСОБА_1 , виникли договірні відносини, які регулюються укладеним 26.12.2019 договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630 та у зв`язку із неналежним виконанням боржницею умов зазначеного договору, у ТОВ «ФК «ФОРЗА», як первісного кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідачки заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом.

Таким чином, позивачем до суду надані докази щодо укладення договору про надання фінансових послуг, а саме: копія договору № 000191219630 від 26.12.2019 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, де зазначено, що його підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність доказів перерахування коштів позичальнику, то слід зазначити, що позичальник ОСОБА_1 у договорі просила надати кредит на вказаний нею картковий рахунок.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда -Ф», як і первісний кредитор, з урахуванням перерахування усіх коштів на банківську карту позичальника, не володіють та не можуть володіти первинними бухгалтерськими документами, оскільки вони не є банками, а перерахування коштів здійснювалось з використанням оператора послуг платіжної інфраструктури, який і займався перерахуванням коштів.

Разом з тим, у разі заперечення відповідача факту отримання грошових коштів за вказаним договором, останній мав би надати виписки по його особовому рахунку, доступ до якої він має як клієнт, чи довідки про відсутність у нього банківської карти.

При цьому суд враховує, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19).

Позивач надав суду всі наявні в нього докази, які підтверджують наявність кредитних правовідносин між сторонами та їх розмір, а також їх правомірність та відповідно й отримання коштів відповідачем, однак останній не довів суду, що у нього немає обов`язку щодо сплати заборгованості, яка підлягає стягненню.

30.06.2021 між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та ТОВ ««ФК «ФОРЗА» був укладений договір факторингу № 20210630-Ф/2.

Відповідно до п. 2.1 Договору, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 4.1 Договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», станом на 06.08.2025 заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 17 599,84 грн., з яких: - залишок заборгованості за тілом 4 298,00 грн.; - залишок заборгованості по процентам за користування 2 385,30 грн.; - залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором за період 01.07.2021 по 28.09.2021) 9 670,50 грн.; - заборгованість за пенею 0,00 грн.; - інфляційне збільшення 1 246,04 грн. (нараховано Новим кредитором за період 25.01.2020 по 23.02.2022).

Вказаний розрахунок заборгованості є чітким та зрозумілим, містить усю необхідну інформацію щодо періоду виникнення боргу та його розміру.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості. Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку із невиконанням відповідачкою умов договору позики, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на адресу проживання останньої 13.10.2021 направлено досудову вимогу про оплату заборгованості за договором № 000191219630 від 26.12.2019 в сумі 16 353,80 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Як встановлено судом, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» пред`явило вимогу до ОСОБА_1 про стягнення не лише заборгованості за тілом та відсотками за договором позики, а й інфляційних втрат та відсотків за користування кредитними коштами за межами строку дії договору, право нараховувати які передбачено ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Умови щодо нарахування процентів за правомірне та неправомірне користування кредитними коштами мають визначатися окремими пунктами договору.

Так, за умовами пункту договору позики № 000191219630 від 26.12.2019 сторони погодили нарахування процентної ставки в день у разі користування кредитом поза межами строку дії договорів у розмірі 2,50% в день, відповідно до ст.625 ЦК України до повного розрахунку за договором.

Відтак нарахування позивачем ТОВ « Фінансова компанія «Артеміда-Ф» процентів після закінчення строку кредитування, визначеного договором позики № 000191219630 від 26.12.2019, є правомірним та не суперечить договору факторингу №20210630-Ф/2 від 30.06.2021.

Згідно ст.ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статі 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Суд дослідивши надані докази, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що позивач у результаті укладення договору факторингу отримав право вимоги до відповідача, ОСОБА_1 прострочила взяті на себе зобов`язання з повернення коштів взятих згідно укладеного кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просить суд стягнути понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат представник позивача адвокат Бачинський О.М. надав суду: договір про надання правової допомоги №20250804-13к від 04.08.2025, згідно договору про надання правової допомоги укладеного між ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 05.08.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю серії ЛВ № 001477 від 24.05.2019.

Розділом 4 договору про надання правової допомоги №20250804-13к від 04.08.2025, сторони обумовили порядок здійснення розрахунків.

Так, відповідно до п. 4.2 Договору у разі ухвалення судом рішення на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн..

Сума вказана у п. 4.2. даного Договору є гонораром адвоката за надання правової допомоги та поверненню не підлягає. (п. 4.10. Договору).

За умовами п. 4.7. Договору, клієнт зобов`язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд повинен врахувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Ураховуючи викладене і те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» задоволено повністю з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути 7000 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Артеміда Ф» (Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 000191219630 від 26.12.2019 року, в розмірі - 17 599, 84 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 84 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН): НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Артеміда Ф» (Код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_3 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528) судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі - 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень 40 коп.) та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 22.05.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк