Ухвала суду № 136732808, 21.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1625/26

Номер провадження 2/585/1158/26

У Х В А Л А

21 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючого судді: Цвєлодуб Г.О.,

за участю секретаря с/з Салій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

20 травня 2026 року до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмет спору, оскільки відповідно до досягнутої з позивачем домовленості відповідач сплатила за квитанцією про переказ коштів від 19.05.2026 на розрахунковий рахунок позивача 15662,4 грн., відтак, на сьогодні між сторонами не залишилося неврегульованих питань, оскільки самими сторонами спірні питання врегульовано.

Дослідивши подане клопотання та наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина першастатті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Підстави для закриття провадження у справі визначені устатті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити певне судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, неіснування (відсутність) предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження№ 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК Україниє можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.

Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першоїстатті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

Якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

Зазначена правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 31.07.2023 року у справі №335/8285/22.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд встановив, що відповідачем вже після пред`явлення позову і відкриття провадження у справі, як зазначено в заяві, досягнуто з позивачем домовленості, тому відповідач сплатила за квитанцією про переказ коштів від 19.05.2026 на розрахунковий рахунок позивача 15662,4 грн., відтак, на сьогодні між сторонами не залишилося неврегульованих питань, оскільки самими сторонами спірні питання врегульовано.

Проте від представника позивача до суду не надходила заява про врегулювання спору з відповідачем, а тому приходить до висновку про неможливість закриття провадження з підстав відсутності предмету спору у справі, враховуючи також і ту обставину, що при пред`явлення позову позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 23750 грн., а також судових витрат, що додатково вказує на наявність між сторонами неврегульованих спірних питань і відсутність підстав у зв`язку із цим для закриття провадження у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

З огляду на зазначене, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 т. 255ЦПК України задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.4, 15, 255, 257 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255ЦПК України - відмовити.

Відкласти судове засідання для розгляду справи на 01 червня 2026 року, про що повідомити сторони по справі.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ