Рішення № 136731800, 21.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4430/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Шепетко І.О.,

за участю секретаря судового засідання - Фітаса А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на йо го користь заборгованість в розмірі 20 440,01 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 000,00 грн., за відсотками - 13 440,01 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662,22 грн., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.09.2020 між відповідачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» укладено Договір кредиту № 9179627, шляхом обміну електронними повідомленнями про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно якого було надано відповідачу кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 7 000,00 грн. Строк позики складав 30 днів, із відповідною Базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних Процентів 2,7% в день.

Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,7% в день.

Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує та не виконав.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №9179627 від 21.09.2020 року станом на 13.05.2021 року (дата відступлення права вимоги ) становить 20 440,01 грн. , яка складається з:

- заборгованості за основним боргом - 7 000,00 грн;

- заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 13 440,01 грн.

10.07.2020 між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Провіт Капітал» укладено договір факторингу №10012020.

Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а Новий кредитор зобов`язується їх прийняти.

Пунктом 4.1. Договору факторингу визначено, що: Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку №3 до цього Договору.

13.05.2021 року між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №116 за договором факторингу № 10072020 , відповідно до котрого право вимоги за Договором позики №9179627 від 21.09.2020 року, перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал»

На виконання вимог за Договором кредиту перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за Реєстром передачі прав вимоги №116 за договором факторингу № 10072020 починаючи з 13.05.2021 року

У зв`язку з неповерненням заборгованості за Договором кредиту та відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором №9179627 від 21.09.2020 року станом на 13.05.2021 року (дата відступлення права вимоги ) становить 20 440,01 грн. , яка складається з:- заборгованості за основним боргом - 7 000,00 грн.; - заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 13 440,01 грн.

30.03.2026 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

14.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона зазначила, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач вказала, що їй не було відомо про укладення кредитного договору з позивачем, а також про наявність заборгованості за ним.

Крім того, відповідач зазначила, що строк позовної давності відповідно до законодавства України становить три роки, та повідомила, що договір був укладений у 2020 році, у зв`язку з чим просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Також відповідач зазначила, що у разі якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості, вона просить зменшити розмір штрафних санкцій як надмірний.

23.04.2026 відповідач подала до суду додаткові пояснення у справі, які обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог.

Також відповідач посилається на сплив строку позовної давності, зазначає про сумнівність та необґрунтованість заявленої суми заборгованості, яку не визнає.

Крім того, відповідач повідомила про своє складне матеріальне становище, зазначивши, що є багатодітною матір`ю, не працює та не має стабільного доходу.

У зв`язку з викладеним, у разі задоволення позову відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12-24 місяць.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При поданні позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі, позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При поданні відзиву на позовну заяву просила розгляд справи проводити без її участі. Просила, що у разі задоволення позову просить врахувати її матеріальне становище.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що 21.09.2020 між відповідачем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агенство необхідних кредитів» укладено Договір кредиту № 9179627. Відповідно до умов Договору кредиту Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 7 000,00 грн, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від суми позики.

Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 7 000,00 грн., а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами, згідно з умовами цього Договору.

Сторони визначили, що строк позики (строк Договору) складає 30 днів, із відповідною Базовою процентною ставкою 1,6% в день та розміром акційних Процентів 1,7% в день.

Сторонами відповідно до умов п.2 Договору визначено, що розмір процентів на прострочену позику (строк користування коштами понад строки Договору) складають 2,7% в день.

Згідно з п. 5 Договору кредиту визначено, що цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором № IPnT7VjRdy на електронну пошту: kh.skotarenko@gmail.com.

Відповідно до п. 4.2. Договору кредиту Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ ru / documents license / (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі.

Відповідно до п.8.4 Правил якщо під час дії особливих умов виконання Договору, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності (у тому числі право сплати Процентів акційних), Позичальник порушить взяті на себе договірні зобов`язання, такі особливі умови виконання Договору втрачають силу, що означає, що нараховані згідно умов Договору Проценти підлягають сплаті Позичальником в повному об`ємі за весь період дії Договору згідно умов Договору і незалежно від пропонованих особливих умов Програми лояльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документу.

За змістом ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документу не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

В статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У зв`язку з не поверненням отриманих коштів за Договором кредиту та відповідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Договором № 9179627 від 21.09.2019 станом на 13.05.2021, як стверджує позивач, заборгованість становить 20 440,01 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 000,00 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 13 440,01 грн.

10.07.2020 року між ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Провіт Капітал» укладено договір факторингу №10072020.

Відповідно до Договору факторингу ТОВ «1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступає ТОВ «ФК «Провіт Капітал», а ТОВ «ФК «Провіт Капітал» приймає права вимоги на умовах визначених Договором факторингу.

Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються в розмірі заборгованості Боржників перед ТОВ «ФК «Провіт Капітал» та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

За таких обставин, між сторонами за договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги № 116 від 13.05.2021. Відповідно до Реєстру передачі права вимоги № 116 за договором факторингу № 10072020 ТОВ до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» перейшло право вимоги починаючи з 13.05.2021.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності суд оцінює критично, та зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину ».

У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на територіях України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

В подальшому такий строк дії карантину на території України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України було неодноразово продовжено, та діяв до 01.07.2023 року.

Також, 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено воєнних стан по всій території України, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. 24.02.2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022.

В подальшому такий строк дії воєнного стану в Україні відповідно до Указів Президента України та Верховною Радою України (шляхом прийняття відповідних Законів України) було неодноразово продовжено, та діє по теперішній час. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, ». зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.03.2026 7 07.09.2022 справі № 679/1136/21.

Таким чином, враховуючи продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому підстави для застосування наслідків його спливу відсутні.

Щодо доводів відповідача про невизнання факту укладення кредитного договору, суд зазначає таке.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 9179627 від 21.09.2020 вбачається, що відповідач періодично здійснювала платежі на погашення заборгованості, зокрема сплачувала проценти за користування кредитом.

Вчинення відповідачем дій щодо часткового виконання зобов`язань за кредитним договором свідчить про обізнаність останньої щодо існування кредитних правовідносин та фактичне визнання нею укладеного договору.

Таким чином, доводи відповідача про те, що їй не було відомо про укладення кредитного договору та наявність заборгованості, спростовуються матеріалами справи та суд оцінює їх критично.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Разом з тим, самі по собі посилання відповідача на складне матеріальне становище, відсутність роботи та наявність статусу багатодітної матері без надання належних та достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочка, виходячи з положень вказаної статті - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.

Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням; суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку

Доводи відповідача щодо неможливості виконання рішення суду у зв`язку зі складним матеріальним становищем суд спростовує, оскільки самі по собі посилання відповідача на складне матеріальне становище, відсутність роботи та наявність статусу багатодітної матері, без надання належних та достатніх доказів на підтвердження зазначених обставин, не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Зокрема, відповідачем не надано довідок про доходи, доказів перебування на обліку в центрі зайнятості, а також належних доказів того, що вона дійсно офіційно не працевлаштована та не має можливості виконати рішення суду.

Будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду або підтверджували наявність виняткових обставин, відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду відсутні.

Одночасно суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці, що відповідно до ст. 435 ЦПК України вона має право після ухвалення рішення звернутися до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, , зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 20 440,01,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту - 7 000,00 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 13 440,01 грн.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною

позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7 000,00 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року, додаткову угоду № 1/1 до Договору про надання правової допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року, акт № 97 прийому-передачі наданої правової допомоги від 24.12.2025 до договору № 02-24 про надання правової допомоги від 01.07.2024 та копію платіжної інструкції №1860 від 25.12.2025.

Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу - 7 000,00 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.

Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе зменшити розмірі витрат позивача на професійну правничу допомогу та у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 137, 141,247, 263-265,280-282,435 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 9179627 від 21.09.2020 у загальному розмірі 20 440,01 (двадцять тисяч чотириста сорок гривень 01 копійка) грн., з яких:

- заборгованості за основним боргом - 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 копійок) грн..;

- заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами - 13 440,01 (тринадцять тисяч чотириста сорок гривень 01 копійка) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 2 662,40 (дві тисячі шістдесят шість дві гривні 40 копійок) грн. судового збору та 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082.

Представник позивача: Ушакевич Марина Петрівна, представник за довіреністю від 31.12.2025.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І.О. Шепетко