Рішення № 136730674, 15.05.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/3931/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2026 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

за участю представника позивача Янчука В.В.

представника відповідача Колесник Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису), -

в с т а н о в и в:

21 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису) від 06.11.2025 року серії RVN № 2532536, винесеної інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Кошелюк Вікторією Андріївною за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, згідно якої накладено стягнення в розмірі 680 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою від 06 листопада 2025 року серії RVN № 2532536 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), яка була винесена інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Кошелюк Вікторією Андріївною, її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень. З постановою вона не згідна, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Згідно з постановою, вона керувала транспортним засобом "Volkswagen Tiguan" д.н.з. НОМЕР_1 та порушила правила стоянки, здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушила п.15.10 «в» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП, що суттєво перешкоджає руху пішоходів. Вимір здійснено лазерним далекоміром "Bosch GLM 500". Стверджує, що зазначений в постанові автомобіль "Volkswagen Tiguan" д.н.з. НОМЕР_1 , 05 листопада 2025 року, орієнтовно з 10 години 00 хвилин було припарковано на краю тротуару по вулиці Словацького у місті Рівне, навпроти офісного приміщення №4/6 таким чином, що для руху пішоходів залишилося більше 2 метрів, а тому здійснена стоянка відповідала ПДР України.

З метою з`ясування всіх обставин, їй вдалося отримати відеозапис подій, які відбувалися 05 листопада 2025 року з початку паркування транспортного засобу і до його від`їзду з даного місця. Зазначає, що після перегляду відеозапису подій, нею було встановлено, що інспектор з паркування свідомо здійснила заміри таким чином, щоб відстань для руху пішоходів залишилася менше 2 м. Для цього, вона, після першого вимірювання, яке її очевидно не влаштувало, приставивши ліву ногу до стовпчика паркану, здійснила чергове вимірювання, чим підробила відповідні результати замірів з метою бажання скласти відповідні повідомлення та постанову про адміністративне правопорушення. Стверджує, що інспектор з паркування винесла постанову незаконно та з підміною доказів, що призвело до безпідставного притягнення її до адміністративної відповідальності. Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 06.11.2025 року серії RVN № 2532536 та закрити справу про адміністративні правопорушення.

Представник відповідача, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та обставинам справи. Зазначає, що факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, які оформлені у встановленому законом порядку.

Вказує, що інспектором з паркування Департаменту муніципальної варти Кошелюк Вікторією Андріївною, було здійснено заміри лазерним далекоміром марки BOSCH GLM 500 від краю паркану до транспортного засобу марки Volkswagen TIGUAN, д.н.з НОМЕР_2 , а фотофіксацію пристрою з даними відстані було здійснено попереду транспортного засобу з метою ідентифікації даних пристрою та транспортного засобу, а саме наявності на фото державного реєстраційного номерного знаку. Після проведення замірів лазерним далекоміром та фіксації адміністративного правопорушення інспектор виніс повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії RVN № 2532536 та залишив на лобовому склі під склоочисником вищезазначеного автомобіля, як цього вимагає Закон та не заперечується позивачем, що вбачається на доданих до відзиву фото. Крім цього, доводи позивача про місце з якого проводився замір є необґрунтованими, оскільки норми КУпАП не містять вказівки на місце проведення такого заміру, а позивачем не спростовано належними та достовірними доказами достовірність заміру, зробленого інспектором з паркування, як і не доведено на підставі якого саме заміру було складено повідомлення. Також твердження про те, що інспектор після першого вимірювання, яке її очевидно не влаштувало, приставивши ліву ногу до стовпчика паркану, здійснила чергове замірювання, чим підробила відповідні результати замірів з метою бажання скласти відповідні повідомлення та постанову про адміністративне правопорушення ґрунтується тільки на припущеннях позивача та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. Отже, твердження позивача щодо відсутності доказів, які призвели до винесення постанови є таким, що не відповідає матеріалам справи та є необґрунтованим. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив задовільнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Також просить відмовити в задоволенні витрат на правничу допомогу.

Свідок ОСОБА_2 дав показання про те, що він, 05.11.2025 керував транспортним засобом Volkswagen TIGUAN д.н.з. НОМЕР_1 та близько 10 години здійснив його паркування на частині тротуару вулиці Словацького у місті Рівне з дотриманням інтервалу більше ніж 2 метрів для забезпечення безперешкодного руху пішоходів, тобто, з дотриманням ПДР України. Орієнтовно після 14 години він виявив повідомлення про порушення правил паркування, залишеного на лобовому склі даного автомобіля. При цьому, будучи впевненим, що встановлене правопорушення не законне, адже вже не перший раз здійснював на цьому місці паркування, і перед цим вимірював відстань у понад два метри від паркану до автомобіля, вирішив з`ясувати обставини встановленого порушення зателефонувавши на зазначений у повідомленні номер засобу зв`язку. Одночасно, вирушив у пошуках інспектора з паркування, яка встановила відповідне порушення і, на одній з вулиць поблизу, зустрів двох інспекторів з паркування, яких запросив повторно здійснити відповідні заміри в його присутності, на що останні відмовились та повідомили, що в ранковий час здійснювали перевірку паркування даного автомобіля і порушень не встановили, а повідомлення про порушення сформувала їх колега, до чого вони не мають жодного відношення. У відповідь на телефонний дзвінок отримав повідомлення, що інспектор з паркування, яка встановила порушення раптово захворіла і вже не перебуває на підконтрольній їй території. Ствердив, що даний транспортний засіб, від моменту паркування в цей день орієнтовно з 10 години і до виявлення повідомлення про порушення, не переміщувався. Використовуючи власну вимірювальну рулетку, встановив відстань від паркану до автомобіля у понад 2 метри. Після перегляду відео, на якому зафіксовані обставини події, зрозумів як все відбулось, на його думку, незаконно.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надали суду пояснення, що вони не пам`ятають чи здійснювали патрулювання на вул.Словацького 05.11.2025р., оскільки за день вони можуть декілька разів змінювати вулиці. Після огляду відеозапису наданого позивачем, свідки підтвердили, що дійсно на відеозаписі, який датовано 05.11.2025р., видно, що це вони проходили по вул.Словацького в м.Рівне. При цьому свідок ОСОБА_4 вказала, що дійсно це вона підходила до автомобіля Volkswagen TIGUAN, який був припаркований на тротуарі проте, вона не пам`ятає чи проводила вона заміри відстані від паркану до автомобіля, чи ні. Будь-яких процесуальних документів відносно водія вказаного автомобіля вона не складала.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що 05.11.2025р. під час виконання службових обов`язків на вул.Словацького в м.Рівне, вона побачила, припаркований на тротуарі автомобіль Volkswagen TIGUAN, д.н.з НОМЕР_2 . Підійшовши до автомобіля вона здійснила замір відстані від паркану до автомобіля та виявила, що відстань становить менше двох метрів. Після чого нею було здійснено фотофіксацію порушення. При проведенні замірів відстані, перший раз, швидше за все, вона не включила лазерний далекомір, точно вона не пам`ятає. Другий раз замір вона здійснила від ноги, як від точки опори, яка знаходилася біля краю фундаменту паркана.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

05 листопада 2025 року о 14:36:43 год на вулиці Словацького, 8 в місті Рівне інспектором з паркування департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу марки "Volkswagen Tiguan" д.н.з. НОМЕР_1 , а саме, особа, яка керувала даним транспортним засобом, порушила правила стоянки, здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушила п 15.10 «в» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП, що суттєво перешкоджає руху пішоходів. Вимір здійснювався лазерним далекоміром "Bosch GLM 500, про що складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії RVN № 2532536 від 05 листопада 2025 року.

06 листопада 2025 року інспектор з паркування департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Кошелюк В.А. винесла постанову про накладення адміністративного стягнення серії RVN № 2532536про те, що ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом "Volkswagen Tiguan" д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим порушила п.15.10 «в» ПДР України та ч.3 ст.122 КУпАП, що суттєво перешкоджає руху пішоходів. Вимір здійснювався лазерним далекоміром "Bosch GLM 500. Фотозйомка проводилась спецзасобом марки «Samsung SM A235FE/DSN.

До ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680,00 грн.

Відповідно до пунктів 15.1-15.3 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом.

Пунктом 15.10 «в» Правил дорожнього руху чітко визначено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Тобто, за змістом цього правила, водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення вільного руху тротуаром.

Заперечуючи проти позову позивач, покликається на те, що автомобіль було припарковано таким чином, що для руху пасажирів залишилося більше 2 метрів.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення та поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів технічних засобів, що мають функції фото- кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Даною постановою зазначено, що судам необхідно звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, представник відповідача посилається, як на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на копії фотознімків, які були зроблені інспектором з паркування 05.11.2025 о 14:36:21, 14:36:35, 14:37:32, 14:30:26, та які розміщені на сайті Рівненської міської ради за посиланням https://rivnerada.gov.ua/inspector/. Вказані фотознімки містять дату, час, а також географічні координати, які відповідають місцю вчинення адміністративного правопорушення, що вказане в постанові. Також на одному із долучених фотознімків зафіксовано лазерний далекомір із показником відстані 1,716 м.

Разом з тим, факт стоянки транспортного засобу на тротуарі позивачем не заперечується. Проте, позивач вказує на те, що стоянка автомобіля була здійснена таким чином, що для руху пасажирів залишалося не менше 2 метрів, а отже відсутні порушення ПДР України.

На підтвердження позовних вимог та відсутності порушень п.15.10 «в» ПДР України позивач надала суду відеозапис зроблений з камери розташованої на будинку навпроти місця, де було здійснено стоянку автомобіля та копії фотознімків замірів проведених водієм після виявлення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності.

З наданого позивачем відеозапису (13 год. 41 хв.) вбачається, що інспектор з паркування Кошелюк В.А. двічі здійснювала замір відстані до автомобіля Так, перший раз замір було здійснено від паркану до автомобіля. В подальшому відразу було здійснено повторний замір відстані від лівої ноги, яку вона приставила до краю фундаменту, що свідчить про зменшення відстані до автомобіля.

Як зазначалося, в судовому засіданні Кошелюк В.А. пояснила, що фактично основним був повторний замір, оскільки при попередньому можливо був вимкнутий прилад вимірювання, і який вона здійснила від ноги, яку вона приставила до фундаменту паркану.

Також з поданого позивачем відеозапису (09 год. 32 хв.) вбачається, що інспектором з паркування Романюк Н.О., того ж дня здійснювався замір відстані від паркану до автомобіля і порушень виявлено не було, повідомлення про порушення та постанова про вчинення адміністративного правопорушення останньою не виносилася.

При цьому, з відеозапису вбачається, що з моменту паркування автомобіля і до проведення замірів, інспекторами з паркування та водієм автомобіля автомобіль не переміщався і знаходився весь час на тому самому місці.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів, суд вбачає, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачем п.15.10 «в» Правил дорожнього руху.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню, а постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису) скасуванню.

Що стосується судових витрат по справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18500 грн.

Так, між позивачем та адвокатським об`єднанням "Юридичний дім "Захист" укладено договір про надання правничої допомоги від 19 листопада 2025 року.

Позивачем для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано акт про надання послуг (виконання робіт) від 02 квітня 2026 року та детальний опис робіт (наданих послуг) станом на 17 квітня 2026 року по справі 562/3931/25.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Крім того, документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2.412305939.1 від 21 листопада 2025 року.

Таким чином відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. та понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову інспектора з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Кошелюк Вікторії Андріївни, про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису) від 06.11.2025 року Серії RVN № 2532536 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 12000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 ,: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент муніципальної варти Рівненської міської ради: 33014, м.Рівне, вул.С.Бандери,44, Код ЄДРПОУ 44350009.

Повний текст рішення суду складено 20 травня 2026 року.

Суддя