Рішення № 136729844, 19.05.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/9890/25

Провадження № 2/552/898/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2026 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання - Грачова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Полтави цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що 05.03.2023 року між АТ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 8348042, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у сумі 8 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на строки/терміни, що встановлені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач свої зобов`язання, які встановленні кредитним договором не виконала. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитом, яку відповідач добровільно не повертає. 26.06.2023 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про відступлення права вимоги №99-МЛ та позивач набув право вимоги до відповідача. Просив стягнути суму заборгованість у розмірі 32 200 грн. та витрати по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 09.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів..

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, на належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, позовна заява містить клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належно, причина неявки невідома. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

10.04.2026 року від представника відповідача Салашного М.О. надійшли письмові пояснення щодо часткового визнання позовних вимог, а саме визнання заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000 грн. Строк кредитування становив 105 днів до 18.06.2023 року, а тому відсотки за користування споживчим кредитом по договору № 8348042 від 05.03.2023 за період з 05.03.2023 до 18.06.2023 у розмірі 8400,00 грн. також відповідачем визнаються. В частині стягнення комісії у розмірі 800 грн. просила відмовити за безпідставністю. Сума понесених витрат на правничу допомогу не обґрунтована, відсутні докази сплати таких витрат, не доведена їх співмірність в сумі 8 000 грн. із складністю справи.

Суд приймає до уваги, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, що в судове засідання не з`явились.

Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.03.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8348042.

Відповідно до письмових пояснень відповідача, остання підтвердила укладення кредитного договору між сторонами та отримання нею кредитних коштів.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у розмірі 8 000 грн. 00 коп. на строк передбачений договором, який складає 105 днів.

П.1.5.1 визначено , що комісія за надання кредиту: 800 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно п.1.5.2 Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду : 1800 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, а згідно п.1.5.3 проценти за користуваня кредитом протягом поточного періоду : 21 600 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п.1.6. цього ж договору процентна ставка фіксована.

В свою чергу, позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним договором.

З матеріалів справи вбачається, що договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

26 червня 2923 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № 99-МЛ, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивачем на адресу відповідача направлялась письмова претензія про погашення кредитної заборгованості.

Заборгованість за кредитним договором не погашена та складається з заборгованості за тілом кредиту 8 000 грн., заборгованості за процентами 23 400 грн., заборгованості за комісією 800 грн.

Таким чином, в порушення умов кредитних договорів, а також вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаними вище договором не виконала.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, заборгованість за кредитом у вигляді заборгованості за тілом кредиту 8 000 грн., заборгованості за процентами 23 400 грн. підлягає стягненню.

Також підлягає до задоволення і вимога позивача в частині стягнення з відповідача 800 грн. заборгованість по комісії, яка нарахована одноразово та відповідає вимогам договору.

Судом не можуть бути прийняті заперечення відповідача в частині заборгованості за відсотками у розмірі 23 400 грн., оскільки згідно умов договору, а саме п..1.5.2 Кредитного договору сума відсотків за період з 05.03.по 18.06.2023 року складає на загальну суму 23 400 грн.. Цей же розмір заборгованості за кредитним договором підтверджений і розрахунком заборгованості.

Також умовами договору, а саме п. 1.5.1 передбачена і одноразова комісія в сумі 800 грн., а тому заперечення відповідача в цій частині є непринятними.

Крім того, відповідачем не надано розрахунку з якого вона виходила визначаючи суму заборгованості по відсоткам у розмірі 8 400 грн., як і належних доказів щодо погашення нею кредитних коштів у повному обсязі чи частково.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт № Д/9219 наданих послуг від 12.11.2025 року, детальний опис наданих послуг до Акту наданих послуг № Д/9219 від 12.11.2015 за договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідачем надано заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу посилаючись на їх необґрунтованість, відсутність доказів сплати таких витрат, не доведеність їх співмірність із складністю справи, шаблонність змісту позовної заяви.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, заперечення відповідача та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8348042 від 05.03.2023 року в розмірі 32 200 грн., судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн., а всього 38 622 грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35234236);

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2026 року.

Головуючий Ж.В. Кузіна