Рішення № 136729687, 08.05.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/432/25

Провадження №2/525/22/2026 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,

з участю представника позивача адвоката Ковердяєвої Л.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Савченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Ковердяєва Любов Володимирівна, до ОСОБА_1 , Державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир Олени Юріївни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

у с т а н о в и в:

10.04.2025 на адресу Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Ковердяєва Л.В., до ОСОБА_1 , державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_3 . Останній на момент своєї смерті був зареєстрований та проживав один по АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно: дві земельні ділянки, площами 3,8910 га та 1,2969 га, грошові вклади в АТ «Державний ощадний банк України».

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв відповідач ОСОБА_1 , але позивача, який доводиться йому рідним братом, про смерть спадкодавця не повідомив.

Спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні.

04.05.2025 ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори з заявою про оформлення спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_3 . Нотаріус видала постанову №418/02-31 від 04.04.2025, якою відмовила ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки останній пропустив шестимісячний строк, для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач зазначає, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно проживав та проживає значно віддалено від останнього місця проживання спадкодавця, тому не міг вчасно звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Через певні обставини ОСОБА_2 не спілкувався зі своїм рідним братом ОСОБА_3 , як тільки він дізнався про смерть брата, відразу звернувся до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з заявою про намір прийняти спадщину. Позивач не знав та не міг знати про відкриття спадкової справи через недбалість нотаріуса, оскільки останній не надав належного повідомлення про відкриття спадщини, що є порушенням ст. 63 ЗУ «Про нотаріат». Крім того, позивач є особою з інвалідністю, має незадовільний стан здоров`я та похилий вік.

На підставі викладеного, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 строком на 2 місяці; зобов`язати державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори скасувати свідоцтво про право на спадщину від 19.02.2020 №65544735 видане ОСОБА_1 ; зобов`язати державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори скасувати свідоцтво про право на спадщину від 19.02.2020 №65544735 видане ОСОБА_1 ; зобов`язати державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори скасувати свідоцтво про право на спадщину від 19.02.2020 №65544718 видане ОСОБА_1 ; зобов`язати державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори внести відповідні зміни до кола спадкоємців у спадкову справу №53/2019 відкриту на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та видати свідоцтва про право на спадщину в рівних долях за законом між двома рідними братами а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1

21.04.2025 судом відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче засідання на 21.05.2025, роз`яснено учасникам судового розгляду порядок та строки подання заяв по суті справи.

13.05.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю., у якому відповідач просила відмовити у задоволенні позову повністю, змінити процесуальний статус державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. з відповідача на третю особу. Обгрунтовуючи свою позицію по справі, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . До майна останнього Великобагачанською державною нотаріальної конторою заведено спадкову справу №53/2019. Згідно матеріалів спадкової справи, спадщину у встановленому порядку після смерті ОСОБА_3 , прийняв його брат ОСОБА_1 . 19.02.2020 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, інші спадкоємці не заявили про свої спадкові права. Посилаючись на норми чинного законодавства, практику ЄСПЛ, Верховного Суду, вважає, що належним відповідачем у даній категорії справ є спадкоємці, які прийняли спадщину. Згідно Закону, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо у спадкоємця були відсутні перешкоди для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (а.с. 38-39 т. 1).

14.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_1 , поданий його представником адвокатом Савченко В.С., у якому відповідач просить відмовити позивачу ОСОБА_2 у задоволенні позову повністю. Обгрунтовуючи свою позицію по справі, відповідач посилається на те, що він з позивачем є рідними братами, їхнім рідним братом також був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли дві земельні ділянки та грошові вклади. З 2016 року та до моменту своєї смерті ОСОБА_3 без реєстрації місця проживання проживав у сім`ї відповідача ОСОБА_1 19.05.2019 родина відповідача повідомила позивача про смерть ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 був присутній на його похороні. Причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, на які посилається позивач є неповажними. Позивачем не доведено про наявність у нього об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для прийняття спадщини. Просить врахувати, що з моменту смерті спадкодавця минуло 5 років та 11 місяців. Вважає недоведеною обставину, що нотаріусом було порушено ст. 63 ЗУ «Про нотаріат», оскільки заповіту ОСОБА_4 за життя не складав, спадкування здійснювалося за законом. Інші позовні вимоги вважає похідними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину ( а.с. 52-58, 74-83 т. 1).

02.06.2025 судом задоволено клопотання про витребування доказів, про виклик та допит свідків, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.06.2025 ( а.с. 114, 115-116 т. 1).

19.06.2025 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 21.07.2025 ( а.с. 172 т. 1).

13.08.2025 судом задоволено клопотання про виклик свідка, встановлено представнику позивача адвокату Ковердяєвій Л.В. строк для виконання ухвали суду від 02.06.2025 в частині подання до суду оригіналу довідки від 28.03.2025 виданої виконавчим комітетом Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області ( а.с. 205 т. 1).

21.08.2025 судом було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 22.09.2025 ( а.с. 221 т. 1). Надалі розгляд справи неодноразово відкладався з поважних причин.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заявлений позов підтримав повністю, з підстав зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити. Суду пояснив, що померлий ОСОБА_5 є його рідним братом. Він не був повідомлений ні нотаріусом, ні його братом ОСОБА_1 про відкриття спадщини. Лише у березні 2025 року він ознайомився з матеріалами спадкової справи. У 2009 році у нього був інсульт, після цього він події не пам`ятає. У 2025 році переніс дві клінічні смерті, перебуває під сімейним та постійним медичним наглядом. З 2009 року щодня бореться за своє життя. Вважає, що нотаріус зобов`язаний був повідомити його про спадщину, але не повідомив, чим порушив права позивача. Повідомив, що дії нотаріуса він не оскаржував, рішень про протиправність дій нотаріуса у нього немає. Він проживає з дружиною, має двох дітей, які проживають окремо. Дочка заміжня, коли вдруге вийшла заміж не пам`ятає. З зятем у нього гарні відносини, не пам`ятає, щоб кудись їздив разом з ним. Як дізнався про смерть брата і коли не пам`ятає. Не може стверджувати про те, що відповідач не повідомляв йому про смерть брата ОСОБА_3 . Чи був він на похороні не пам`ятає. Був у 2025 році на могилі ОСОБА_3 . Вважає, що саме нотаріус зобов`язаний був повідомити його про відкриття спадщини. Від нотаріуса повідомлень не отримував. Про наявність у брата ОСОБА_3 майна дізнався з матеріалів спадкової справи. Син привіз його до нотаріуса, чому зверталися до нотаріуса не пам`ятає.

Представник позивача адвокат Ковердяєва Л.В. повністю підтримала позовні вимоги з підстав зазначених у позові, просила їх задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив у його задоволенні відмовити. Допитаний судом, як свідок, ОСОБА_1 суду пояснив, що він разом з ОСОБА_2 приймали спадщину після смерті їхньої матері, чому позивач не подав заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 йому не відомо, про смерть брата позивач знав. ОСОБА_3 на момент смерті проживав у нього вдома по АДРЕСА_2 . 19.05.2019 о 5 годині ранку він особисто повідомив позивача про смерть брата та про те, що поховання буде в цей же день. Брата ховали в с. Бехтерщина, коли приїхали туди ОСОБА_2 був уже біля будинку, потім поїхали на кладовище та на поминальний обід, де він також був присутній. Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 жодного разу до нього не приїздив, вони не бачилися. У телефонному режимі спілкувалися на свята. Після звернення до суду з позовом позивач узагалі припинив з ним спілкування.

Представник відповідача адвокат Савченко В.С. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , суду пояснив, що він є двоюрідним братом сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Йому відомо, що ОСОБА_3 жив у с. Бехтерщина, спочатку з батьками, потім сам. Пізніше ОСОБА_1 забрав ОСОБА_3 до себе, де останній помер у 2019 році. Він був присутній на похоронах, коли він з дружиною приїхали на кладовище, туди приїхав ОСОБА_2 , як він повідомив із своїм зятем. Поминальний обід відбували в сільському клубі в с. Бехтерщина, на поминальному обіді було близько 20 людей, він з ОСОБА_2 сиділи за одним столом.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , суду пояснила, що вона є дружиною відповідача ОСОБА_1 . Їй достовірно відомо, що ОСОБА_3 є рідним братом сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Голова сільради подзвонив до її чоловіка ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_3 дуже погано, чоловік поїхав та забрав його. Коли ОСОБА_3 підлікували, йому стало краще, він попросився назад в с. Бехтерщина, вони його відвезли. Потім сталася пожежа, ОСОБА_3 з великими опіками привезли до лікарні. Після виписки з лікарні ОСОБА_3 став проживати разом з ними, у них вдома, оскільки не міг сам себе обслуговувати. Вони просили ОСОБА_2 , щоб той допоміг доглядати ОСОБА_3 , оскільки останній був агресивним. ОСОБА_2 сказав, щоб віддавали в будинок пристарілих. Коли ОСОБА_3 помер, вона телефонувала ОСОБА_2 , він відповів не відразу та сказав, щоб йому зателефонував ОСОБА_1 . Її чоловік зателефонував братові та повідомив коли буде похорон. Ховали ОСОБА_3 в с. Бехтерщина, коли приїхали ОСОБА_2 був уже в дворі, сказав, що зять його привіз. Після поховання був поминальний обід на 40 чоловік, їжу вони замовляли в ресторані, її привезли до спеціального приміщення, де в с. Бехтерщина відбувають поминки. ОСОБА_2 був на обіді, сидів за столом. Коли поминки закінчилися він поставив пляшку саморобного коньяку та поїхав, навіть не запитав скільки грошей було витрачено на поховання. Вона особисто просила ОСОБА_2 допомогти, а він говорив, щоб віддали його в будинок пристарілих. ОСОБА_3 коли це почув, перестав спілкуватися з братом ОСОБА_2 , бо боявся. Зі слів жителів с. Бехтерщина їй відомо, що ОСОБА_2 приїздив ще в село на 9 чи на 40 днів після смерті ОСОБА_3 . У сторін була сестра, наразі померла, за життя вона відмовилася від спадщини.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є сином ОСОБА_2 , у 2009 році він востаннє був в с. Бехтерщина, зустрічався з померлим дядьком ОСОБА_9 . У тому ж році батько захворів, частково втратив пам`ять, з цього часу він самостійно не пересувається, сам нікуди не їздить. Про смерть дядька ОСОБА_3 він дізнався у березні 2025 року від батька. Після цього вони з батьком поїхали до селища Велика Багачка та дізналися про те, що була спадкова справа. Він особисто бачив матеріали спадкової справи та вважає, що нотаріус допустила службову недбалість, не повідомила інших спадкоємців про відкриття спадщини. Йому нічого не було відомо про землю, вважає, що це земля діда та баби, тому батько має на неї право. Йому відомо, що батько востаннє був у ОСОБА_10 у 2009 році. У 2025 році вони з батьком були у нотаріуса. На його думку, нотаріус не з`являється до суду, бо порушив ст. 63 ЗУ «Про нотаріат».

Відповідач державний нотаріус Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. у судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяви про розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, покази свідків, вивчивши та проаналізувавши у сукупності всі докази зібрані по справі, приходить до наступних висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі міського типу Велика Багачка, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.03.2025 ( а.с. 16 т. 1).

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними братами, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України (а.с. 15, 142, 13 т. 1).

Спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 №53/2019 була заведена Великобагачанською державною нотаріальною конторою 01.08.2019, з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся ОСОБА_1 . Заяви від інших спадкоємців про прийняття чи про відмову від прийняття спадщини у матеріалах спадкової справи відсутні. Згідно довідки Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №428 від 29.07.2019, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , один. З серпня місяця 2017 року вибув без зняття з реєстраційного обліку в смт. Велика Багачка до брата ОСОБА_1 , де і помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2020 ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , що складається з приватизованої земельної ділянки, що розташована на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320285700:00:002:0130, площею 3,8910 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2020 ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , що складається з приватизованої земельної ділянки, що розташована на території Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320285700:00:002:0215, площею 1,2969 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.02.2020 ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , що складається з грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходяться в ТВБВ №10016/037 філії Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» на рахунку № НОМЕР_2 ( компенсація 1997р.) із залишком вкладу 15191 грн. 40 коп., відповідно до повідомлення ПАТ «Державний ощадний банк України» №46/12-05/543/БТ від 16.01.2020, що підтверджується матеріалами спадкової справи ( а.с. 139-167 т. 1).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи ( а.с. 11 т. 1), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( а.с. 12 т. 1).

Згідно довідки Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради №1401 від 28.03.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_1 . На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за вказаною адресою інші особи, крім померлого, не проживали та не зареєстровані ( а.с. 14 т. 1).

Постановою державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.М. від 04.04.2025 за вих. №418/02-31 було відмовлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з пропуском останнім строку для прийняття спадщини (а.с. 18 т. 1).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ( ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу ( ст. 1258 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері ( ст. 1262 ЦК України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 цієї статті).

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строку шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. При розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані лише у випадку доведеності наявності перешкод для подання відповідної заяви та наявності підстав для визнання судом цих обставин поважними.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_2 зазначає, що був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини у встановлені законом строки, оскільки не знав про смерть спадкодавця, нотаріус не повідомив його про відкриття спадкової справи, та територіальну віддаленість його місця проживання від місця відкриття спадщини.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, тимчасові несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 14 лютого 2024 року у справі №357/8183/22.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 та, а також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 27 травня 2020 року у справі №336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі №431/5782/17, від 20 вересня 2023 року у справі №638/16540/20, від 30 вересня 2020 року у справі №635/4551/18, від 03 березня 2021 року у справі №145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі №296/12109/18, від 07 грудня 2022 року у справі №399/570/21, від 13 квітня 2023 року у справі №522/17537/18.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду від 11 липня 2022 року у справі №650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі №750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі №754/3327/22).

Позивач не навів та не обґрунтував поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення таких дій.

Згідно положень ст. 63 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або в сільських населених пунктах посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Посилання в позовній заяві на те, що нотаріусом було порушено вимоги статті 63 Закону України «Про нотаріат», на переконання суду не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Нотаріусом не було порушено вимоги статті 63 Закону України «Про нотаріат», оскільки відповідно до цих вимог нотаріус, лише в разі отримання від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, та може зробити виклик шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Позивачем не доведено, що нотаріусу було відомо про місце проживання або роботи спадкоємця ОСОБА_2 . Згідно Закону нотаріус вправі, а не зобов`язаний робити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №297/1241/18.

Позивач є спадкоємцем за законом другої черги після смерті ОСОБА_3 , останньому достовірно відомо, що спадкоємці першої черги за законом на майно померлого відсутні, здійснення ним права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (у випадку не проживання разом із спадкодавцем на час його смерті) не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом).

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №148/1805/20.

У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Територіальна віддаленість місця проживання позивача від місця відкриття спадщини, не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач не був позбавлений можливості подати таку заяву засобами поштового зв`язку.

Отже, прийняття спадщини, як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Судом установлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Жодних доказів того, що в межах строку, установленого законом, у позивача були об`єктивні непереборні обставини, внаслідок чого він не мав можливості своєчасно прийняти спадщину, позивачем суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи останнім не було доведено, що причини пропуску шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, а ті підстави, на які вказує позивач, суд визнає неповажними, так як останній не довів зворотного за допомогою належних та допустимих доказів по справі.

Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Оскільки суд прийшов до переконання, що заявлена вимога про визнання додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягає, відповідно інші заявлені позовні вимоги також не підлягають до задоволення.

Крім того, суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості скасування нотаріусом виданого свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину ( ч. ч. 2, 3 ст. 1300 ЦК України).

Згідно положень ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим

У цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. У Цивільному кодексі України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №243/2499/20.

Щодо заявленої вимоги про зобов`язання нотаріуса внести зміни до кола спадкоємців та видати свідоцтва про право на спадщину в рівних долях за законом, суд зазначає наступне.

Коло спадкоємців визначається законом, зокрема Книгою шостою Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду Украйни №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у спорах про спадкування», визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю., суд приходить до наступних висновків.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, а за їх відсутності - територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №352/382/18.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до переконання, що у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 89, 263-265, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , представник позивача адвокат Ковердяєва Любов Володимирівна, до ОСОБА_1 , Державного нотаріуса Миргородської державної нотаріальної контори Бобир Олени Юріївни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;

представник позивача: адвокат Ковердяєва Любов Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №4000 від 03.11.2011 видане Донецькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, адреса: вул. Незалежності, 15, м. Миргород, Полтавська область, 37600;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

представник відповідача ОСОБА_1 : адвокат Савченко Вікторія Сергіївна, РНОКПП НОМЕР_6 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2289 від 24.07.2018 видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса: вул. Іскринська, 37, корпус 35-А, м. Харків, 61050;

відповідач: державний нотаріус Миргородської державної нотаріальної контори Бобир Олена Юріївна, код ЄДРПОУ 02900104, юридична адреса: вул. Гоголя, 165, м. Миргород, Полтавська область.

Повне рішення суду складено 19.05.2026.

Суддя Я.В. Прасол