Рішення № 136729026, 19.05.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2211/23

Провадження № 2-о/362/129/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої: судді Мартинцової І.О.,

присяжних: Бізяєвої Т.В., Подмогильної Ю.П.,

за участю секретаря судових засідань Муляви А.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Приходька С.В.,

особи відносно якої вирішується питання про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною - ОСОБА_2 ,

представника особи відносно якої вирішується питання про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною адвоката Кононенко А.А.,

представника заінтересованої особи Корчинського Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові, Київської області цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Глеваської селищної ради про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2024 у справі №362/2211/23, яким визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним та встановлено опіку.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на фізичну та розумову відсталість (в ступені вираженої дебільності) з емоційно-вольовою нестійкістю, є особою з інвалідністю 2-ї групи з дитинства і в силу специфіки свого захворювання він не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, а тому є особою, якій потрібен постійний догляд. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2024 у справі № 362/2211/23, яке набуло чинності 21.05.2024 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 його опікуном. Строк вказаного рішення встановлено 2 роки, а тому 20.05.2026 року вказане рішення припиняє свою дію. При цьому, стан здоров`я ОСОБА_2 не поліпшився та не змінився у кращу сторону і він надалі продовжує хворіти на психічне захворювання, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи, а тому виникає необхідність продовжити строк дії рішення про визнання його недієздатним.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.04.2026 року справу передано на розгляд судді Мартинцовій І.О.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

Заявник та його представник в судовому засіданні вимоги, викладені в клопотанні, підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи: органу опіки та піклування виконавчого комітету Глеваської селищної ради - Корчинський Б.І. в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною (аналогічні за змістом письмові пояснення були подані представником через канцелярію суду).

Особа, відносно якої вирішується питання про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною - ОСОБА_2 в судовому засіданні назвався, був орієнтований у своїй особі, місці де він знаходиться та питанні, що розглядається. Суду пояснив, що його опікуном є заявник, він купує йому все. Він у свою чергу допомагає по дому, що скажуть те і робить, самостійно навіть їсти собі не може зварити, в магазин не ходить.

Представник особи відносно якої вирішується питання про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною адвокат Кононенко А.А. в судовому засіданні стверджувала, що клопотання підлягає задоволенню, з підстав, що зазначені в ньому.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги клопотання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом достовірно встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.04.2024 у справі № 362/2211/23, яке набуло чинності 21.05.2024 рокувизнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його опікуном.

Заявник звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, яке за змістом відповідає вимогам ч. 3 ст. 297 ЦПК України.

Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Київської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» № 12 від 17.04.2026 року встановлено, що ОСОБА_2 , 09.08.1962 року страждає на психічний розлад - легку розумову відсталість (F-70.0 за МКХ-10), який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 за своїм психічним станом на даний час не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вирішуючи клопотання по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає у порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності.

Відповідно до вимог частини третьої статті 296 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

За змістом положень статті 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним Кодексом України і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. (частина перша статті 39 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №6-384цс16 зроблено висновок, що «за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. Висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений».

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації (абзац третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Положення статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачають те, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини виснував, що будь-яке обмеження свободи особи з психічними розладами навіть на нетривалий час може бути визнано катуванням або жорстоким поводженням (рішення у справі «№37679/08v. Czech Republic)

Конвенцією проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (ратифіковано із застереженнями Указом Президії ВР №3484-XI (3484-11) від 26.01.87) установлено, що кожна держава-сторона вживає ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією. Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань.

Також суд звертає увагу, що необґрунтоване визнання особи недієздатною, може призвести до незворотних негативних наслідків для останньої, оскільки у відповідності до вимог ЦК України, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину, які в свою чергу від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Отже, у разі необґрунтованого визнання особи недієздатною та призначення опікуна, який вправі вчиняти правочини від такої особи, та в разі дії опікуна не в інтересах недієздатної, особі, яка в подальшому оспорить таке визнання її недієздатною, для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що в свою чергу істотно порушить права такої особи, які в свою чергу закріплені та охороняються Основним Законом України Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у відповідності до якої Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам.

Таким чином, аналіз практики Європейського суду свідчить про те, що необґрунтоване визнання особи недієздатною або визнання її психічно хворим - є порушення його прав.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Долучений до матеріалів справи висновок судово-психіатричної експертизи № 12 від 17.04.2026 року не містить категоричного висновку щодо наявності в ОСОБА_2 саме стійкого психічного розладу, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, натомість вказано, що ОСОБА_2 «на даний час не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними».

Отже, подані до суду медичні документи не свідчать, що у ОСОБА_2 виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Інші докази, які б підтверджували доводи заявника у матеріалах справи відсутні.

Наявність у особи психічного розладу, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, може бути підставою визнання такої особи відповідно до положень статті 36, частини першої статті 37, статі 60 ЦК України обмежено дієздатною, встановлення над нею піклування та призначення піклувальника.

Вирішення зазначених питань судом у межах справи про визнання особи недієздатною не є можливим, оскільки визнання особи недієздатною та обмежено дієздатною відрізняється як за вимогами, про які просить заявник, так і за правовими наслідками: за підставами; їх одночасна зміна не допускається, тому особа не може бути визнана обмежено дієздатною, якщо наявна лише частина обставин, які є підставою для визнання її недієздатною.

При цьому, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд змінювати підстави заяви у випадку зміни її вимог.

Крім того, чинний ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про визнання особи недієздатною (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.04.2021 у справі №755/12409/15-ц).

Приймаючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи указані обставини в цілому, суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів на підтвердження, що ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу, в силу якої він не здатний розуміти значення своїх дій та не здатний керувати ними, а відтак вимоги ОСОБА_1 у межах заявлених вимог про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 76, 80, 89, 263-265, 268, 293, 294, 296, 299, 300, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Глеваської селищної ради про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.05.2026 року.

Відомості про учасників справи:

Заявник: Ромашко, ОСОБА_3 , , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глеваської селищної ради, код ЄДРПОУ 04359146, адреса: Київська обл., Фастівський р-н, селище Глеваха, вул. Вокзальна, 26.

Суддя Мартинцова І.О.

Присяжні: Бізяєва Т.В.

Подмогильна Ю.П.