Ухвала суду № 136728981, 19.05.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/746/26

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , у режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор»,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

представника цивільного відповідача адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000001075 від 29 грудня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Острога Рівненської області, громадянина України, який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

29 грудня 2025 року, близько 17-ї години 45 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем ГАЗ-33086-74, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по автодорозі М-07, сполученням «Київ-Ковель», у межах Бучанського району Київської області, зі сторони селища Клавдієво-Тарасове в напрямку с. Микуличів, виїхав за межі проїжджої частини, на асфальтоване узбіччя праворуч по ходу свого руху та, продовжуючи рухатися у вибраному напрямку, не врахував дорожню обстановку, належним чином не відреагував на її зміну, внаслідок чого на 41 км + 480 метрів допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався по узбіччю у зустрічному напрямку, після чого з місця події поїхав.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних травм тіла, від яких загинув на місці.

Під час руху ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 1.10 «Узбіччя» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а саме: - п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; - п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; - п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б): бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, правильно реагувати на її зміни, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі; - п. 1.10 «Узбіччя» - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки та стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).

Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 1.10 «Узбіччя» Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому.

За ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 грудня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26 лютого 2026 року (включно).

За ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 березня 2026 року (включно).

За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 23 березня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 травня 2026 року.

До суду надійшло клопотання прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а тому знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим, обвинувачений, який після скоєння дорожньо-транспортної пригоди залишив місце події і переховувався до моменту, коли був розшуканий працівниками поліції, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки грубість допущених порушень Правил безпеки дорожнього руху, наслідки, що настали, а також факт залишення місця події, характеризує обвинуваченого як особу схильну до порушень норм поведінки в суспільстві та яка ігнорує встановлені Правила дорожнього руху і норми чинного законодавства. Тому, враховуючи вказані обставини, на думку прокурора, застосування менш суворого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для продовження дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.

Також, до суду надійшло клопотання від захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання, яке обґрунтоване тим, що будь-які ризики та обставини, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_4 під вартою, відсутні. Той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 зник з місця пригоди на думку захисника не може свідчити про те, що він буде переховуватися від суду, оскільки його поведінка після дорожньо-транспортної пригоди була такою внаслідок стресу, який він отримав, побачивши, що в результаті наїзду керованим ним автомобілем настала смерть потерпілого. Також, ОСОБА_4 не має наміру вчиняти спроби знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки він після дорожньо-транспортної пригоди залишив автомобіль на місці його постійного зберігання і не вчинив жодних дій для того, щоб приховати або знищити сліди наїзду на транспортному засобі, а також зникнути з місця свого проживання. Крім того, в кримінальному провадженні проведено всі слідчі дії, а саме проведені огляд місця події, транспортного засобу, який визнаний речовим доказом, необхідні експертизи та слідчі експерименти, зокрема, з обвинуваченим ОСОБА_4 , під час якого він підтвердив, що дійсно здійснив наїзд керованим ним автомобілем на потерпілого. Поведінка ОСОБА_4 , його репутація і спосіб життя як і до дорожньо-транспортної пригоди, так і в ході досудового розслідування і судового розгляду свідчить про те, що він не має наміру впливати на експертів, потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також, необхідно врахувати особу обвинуваченого, який ніколи не притягувався до адміністративної і кримінальної відповідальності, тривалий час працює машиністом бурильно-кранової самохідної машини 5 розряду підрозділу з експлуатації транспорту департаменту з виробничого транспорту ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», тобто працює у критично важливій галузі, має грамоти від Міністерства енергетики України, зокрема, 17 травня 2022 року був нагороджений грамотою за самовіддані дії під час порятунку людей, виконання аварійно-відновлювальних робіт, налагодження роботи об`єктів життєзабезпечення населення під час бойових дій в результаті нападу російських загарбників на Україну, а в грудні 2025 року за вагомий внесок у розвиток і забезпечення діяльності енергетичного комплексу в умовах воєнного стану, особисту можність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків аварій на об`єктах енергетичної інфраструктури, сумлінне виконання професійного обов`язку, виключно позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має повнолітніх дочку та сина, який на даний час є студентом і знаходиться на його утриманні. На даний час сім`я ОСОБА_4 відшкодувала сім`ї потерпілого витрати на поховання у сумі 11 000 грн. Крім того, сторона захисту просила врахувати ту обставину, що при наявності за узбіччям між кюветом і полем пішохідної та велосипедної доріжки потерпілий рухався по узбіччю автодороги в стані тяжкого алкогольного отруєння, оскільки в його крові виявлено етиловий спирт у концентрації 3,72%о.

На підтвердження наведених у клопотанні доводів захисником адвокатом ОСОБА_5 надано копії свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтв про народження дітей, копії договору № 256 НБ/2024-3212 про надання платної освітньої послуги від 01 вересня 2024 року та довідки № 624/5 від 30 грудня 2025 року, позитивні характеристики відносно ОСОБА_4 та копію квитанції до платіжної інструкції про переказ готівки.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні своє клопотання підтримав і просив його задовольнити, при цьому заперечував щодо клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримала своє клопотання про зміну запобіжного заходу та просила змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7 клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримали, проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу заперечували.

Представник цивільного відповідача адвокат ОСОБА_8 при вирішенні вказаних клопотань поклалася на розсуд суду.

Вислухавши думки учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/96 від 25 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування або повторного вчинення злочинів".

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини суд повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України, оскільки по справі існують конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі Lavents v. Latvia п. 70).

Оцінюючи викладене, суд не погоджується з наявністю ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення і вважає його неконкретизованим та необґрунтованим, з огляду на обставини, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також з огляду на те, що він хоча й обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, водночас такий злочин є необережним.

При цьому, тяжкість та обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи поведінку обвинуваченого, який залишив місце події після дорожньо-транспортної пригоди, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнути кримінальної відповідальності і застосування більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі судового розгляду є недостатнім та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також попередити зазначений ризик, а тому суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи зазначені підстави, суд не вважає за можливе на даному етапі судового розгляду змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, а тому клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 необхідно залишити без задоволення.

Водночас, задовольняючи клопотання прокурора про продовження дії обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи позитивну інформацію, надану стороною захисту, щодо особи обвинуваченого, його сімейний стан, а також тривалий час перебування його під вартою, суд вважає за можливе визначити обвинуваченому ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року, що становить 266 240 гривень (80 х 3 328).

Враховуючи, що застава може бути внесена у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду;не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, утримуватися від спілкування з потерпілою і свідками в цьому кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 202, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання залишити без задоволення.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.

Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 17 липня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена в національній грошовій одиниці протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (Отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача: UA 768201720355259001000018661).

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілою і свідками в цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Київський слідчий ізолятор".

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, які він зобов`язаний виконувати з моменту звільнення з під варти, внаслідок внесення застави, застава звертається в дохід держави.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копії ухвали негайно після її проголошення вручити сторонам.

СуддяОСОБА_10