Рішення № 136728478, 13.05.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6651/26

Провадження № 2/161/4336/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Семенової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 34 250,00 гривень та судові витрати по справі.

Вимоги мотивує тим, що 08.04.2024 року Сільчук Іванна Русланівната ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит № 6938484, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 10 000,00 гривень, а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та комісію за надання кредиту, однак не виконала своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим договором перейшло від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (на підставі договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29.08.2024 року).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 34 250,00 гривень, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10 000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 23 250,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 000,00 гривень.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на нього судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 24).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання.

20.04.2026 року на адресу суді від відповідача надійшла заява, відповідно до якої ОСОБА_1 визнає позовні вимоги, та простить розстрочити виконання рішення суду в зв`язку із скрутним матеріальним становищем (а.с.32).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 08.04.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит № 6938484, за умовами якого кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти в сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору, та виконати інші зобов`язання на умовах та в строки, що визначені договором (а.с.6-8).

Основні умови кредитування згідно договору про споживчий кредит №6938484 від 08.04.2024 року:

- сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн. (п. 1.2);

- кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.04.2024 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів (п. 1.3);

- пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.04.2024 (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1);

- поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.07.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 1.3.2);

- позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23.04.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.07.2024 (останнього дня строку кредитування) (п. 1.4);

- комісія за надання кредиту: 1 000 гривень, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1);

- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2 550 гривень, які нараховуються за ставкою 1,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2);

- проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 20700 гривень, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3);

- кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1).

ТОВ «Мілоан» надало (перерахувало) відповідачу грошові кошти в сумі 10 000 гривень (платіжне доручення № 127757865 від 08.04.2024 року (а.с. 10 зворот).

Право вимоги за цим договором перейшло від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (на підставі договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ від 29.08.2024 року) (а.с.11 зворот13).

Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №6938484 від 08.04.2024 року.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23867972/3370 від 02.03.2026 року (а.с.17).

В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду від було витребувано в АТ КБ «Приватбанк»доказ про надходження на рахунок банківської карти НОМЕР_1 коштів в розмірі 10 000 гривень з 08.04.2024 по 15.04.2024 року.

На виконання вимоги ухвали суду банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , та на вказану карту було зарахування коштів у сумі 10 000,00 гривень.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 34 250,00 гривень, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10 000,00 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 23 250,00 гривень, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1 000,00 гривень (а.с.10 зворот-11).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності, відповідач до суду не подав.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановлених фактичних обставин справи суд дійшов таких висновків.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 уклали в електронному вигляді договір про відкриття кредитної лінії 6938484 від 08.04.2024 року, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього договору відповідач отримала кредит в сумі 10 000,00 гривень, взяла на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користуванням ним, однак його (кредит) своєчасно не повернула проценти за користування ним не сплатила, чим порушила взяті на себе договірні зобов`язання.

Визначаючи розмір заборгованості за процентами, суд виходить з таких міркувань.

При нарахуванні процентів за користування кредитом позивач застосовував процентну ставку 1,70 % в день та процентну ставку 2,30 % в день.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладений після набрання чинності цими змінами.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, та протягом наступних 120 днів - 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За розрахунком суду, сума процентів за користування кредитом, які позивач вправі був нараховувати, становить 10 500,00 гривень (10 000,00 гривень (тіло кредиту) х 1 % (максимальна процентна ставка) х 105 днів (строк кредитування).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору підлягають частковому задоволенню на суму: 21 500,00 гривень, з них 10 000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту, 10 500,00 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, за комісією за видачу кредиту становить 1 000,00 гривень.

Щодо розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 671,29 гривень (21 500,00 гривень х 2 662,40 гривень / 34 250,00 гривень) пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 гривень.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Судом встановлено, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи: договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, акт № 3984 надання послуг (правової(правничої) допомоги) від 19.09.2025 року, з якого вбачається, що сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 гривень, детальний опис наданих послуг до акту №3984 від 19.09.2025 року, ордер на надання правничої допомоги.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін та без проведення судових засідань.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, а саме: в розмірі 4 000,00 гривень, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

20.04.2026 року на адресу Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області. В обґрунтування заяви зазначає, що втратила роботу у зв`язку з тим, що склад де працювала відповідач, був знищений внаслідок ракетних/дронових ударів. На даний момент не має стабільного доходу, та перебуває в пошуку роботи. У зв`язку з викладеним одноразова сплата всієї суми є для відповідача надмірним фінансам навантаження (а.с.32).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Статтею 33 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05.30 год., 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Згідно Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022 року та № 259/2022 від 18.04.2022 року, строк воєнного стану в Україні з 05.30 год. 25.04.2022 року продовжено строком на 30 діб.

У своєму листі № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року Торгово-промислова палата (далі - ТПП) України на підставі ст. ст. 14, 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05.30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

На переконання суду, скрутне матеріальне становище відповідача та введення на території України воєнного стану, як форс-мажорні обставини, негативно впливають на можливість виконання ОСОБА_1 рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2026 року.

Враховуючи вищевикладене, заявлені ОСОБА_1 вимоги про розстрочення виконання судового рішення є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1

про розстрочення виконання судового рішення на 10 місяців.

На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6938484 від 08.04.2024 року у розмірі 21 500 (двадцять одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 1 671 (одну тисячу шістсот сімдесят одну) гривню 29 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2026 року, в цивільній справі № 161/6651/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, № 6938484 від 08.04.2024 року у розмірі 21 500 (двадцять одну тисячу п`ятсот) гривень 00 копійок, витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 1 671 (одну тисячу шістсот сімдесят одну) гривню 29 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, терміном на 10 (десять) місяців з дня набрання законної сили рішення суду, встановивши порядок сплати щомісячних платежів у розмір 2 717 (дві тисячі сімсот сімнадцять) гривень 13 копійок щомісяця, але не пізніше останньої календарної дати кожного місяця.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; код в ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 19 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова