Рішення № 136727928, 21.05.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1132/26

Провадження № 2/177/1117/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

21 травня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (50 % страхового відшкодування), -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТДВ «Страхова група «Оберіг» через систему «Електронний суд» звернувся 06.04.2026 року до суду з указаною позовною заявою та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» грошові кошти в розмірі 18710,99 грн (50 % суми виплаченого страхового відшкодування), штрафні санкції, а саме інфляційні втрати, пеню та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з дати подання позову до суду, включно до дати ухвалення судового рішення, а також судові витрати в справі: 8022,50 грн витрат на правничу допомогу та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову зазначив, 21.06.2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та Volkswagen Touran, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків. Керуючись п. 2.11 Правил дорожнього руху України та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії транспортних засобів, причетних до ДТП, спільно склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), за змістом якого ДТП сталася в результаті порушення ПДР України відповідачем.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на дату настання ДТП, була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-220203445.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування позивачем шкоди третій особі, за полісом страхування №EP-220203445, у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу Volkswagen Touran, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .

За полісом страхування №EP-220203445 передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб 3200 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати. Належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи до виплати склав 37421,98 грн.

Позивач, на виконання полісу страхування № EP-220203445, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу Volkswagen Touran, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснив виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 37421,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV встановлено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

При укладенні Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-220203445 щодо транспортного засобу RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , було застосовано пільгу 50 відсотків від вартості страхового платежу, оскільки страхувальником за Полісом є особа, яка відноситься до пільгової категорії у відповідності до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV.

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV зазначена пільга надається виключно за умови особистого керування страхувальником таким транспортним засобом.

Однак, відповідно до матеріалів страхової справи, під час настання вищевказаної ДТП транспортним засобом RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_1 , керував відповідач ОСОБА_1 , який не є страхувальником за Полісом №EP-220203445, що був укладений на пільгових умовах.

Відповідно до п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону № 1961-IV, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи винуватість відповідача ОСОБА_1 у настанні ДТП, порушення обов`язків, встановлених п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування стартовиком, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» набуло право звернення до відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18710,99 грн (37421,98 грн - 50%).

Вимогу щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань: інфляційні втрати; пеню та три відсотки річних, позивач обґрунтував тим, що оскільки письмова досудова вимога до відповідача не направлялась, подання даної позовної заяви є першим пред`явленням вимоги у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України, а тому боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з наступного дня після подання позову. Вважав, що саме з цієї дати підлягають нарахуванню передбачені ЦК України інфляційні втрати, пеня та три відсотки річних до дня фактичного виконання рішення суду.

У зв`язку з чим, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 07.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, в тексті позову міститься заява про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, однак до суду повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надав. Відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

З урахуванням відсутності заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити заочне рішення, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.06.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen Touran, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується даними Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 21.06.2024 року (Європротокол). За змістом вказаного Повідомлення, оформленого та скріпленого підписами учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 визнав себе винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. В повідомленні зафіксовані обставини ДТП та пошкодження отримані транспортними засобами, зокрема в транспортному засобі Volkswagen Touran було пошкоджено праве крило, праві двері, стойку та дзеркало.

Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_1 , в момент ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-220203445. Зі змісту поліса слідує, що він оформлений на ім`я страхувальника ОСОБА_4 , з застосуванням пільги, як учасника бойових дій. Строк договору страхування з 06.04.2024 по 05.04.2025 року включно, а сума франшизи 3200 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV встановлено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.

Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» як страховик, на підставі даних Акту огляду транспортного засобу від 21.06.2024 року, ремонтної калькуляції, склав страховий Акт № 50590/1 від 24.09.2024 року, в якому визнав дану ДТП страховим випадком, визначив суму страхового відшкодування в розмірі 37421,98 грн (кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи).

За заявою ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 16.09.2024 року, позивач, на виконання полісу страхування №EP-220203445, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 37421,98 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 31593 від 24.09.2024.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, під час настання вищевказаної ДТП транспортним засобом RENAULT MASTER, державний номер НОМЕР_1 керував відповідач ОСОБА_1 , який не є страхувальником за Полісом №EP-220203445, що був укладений на пільгових умовах.

Відповідно до п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Беручи до уваги наявність вини відповідача у настанні ДТП, порушення вимог п. 13.2. ст. 13 Закону № 1961-IV, а також здійснення виплати страхового відшкодування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» на користь ОСОБА_2 , позивач набув право стягнення з ОСОБА_1 на свою користь компенсації 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18710,99 грн, з розрахунку: 37421,98 грн. - 50%.

Суд приходить до висновку, що з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» грошових коштів у сумі 18710,99 грн, у рахунок відшкодування 50 % виплаченого потерпілій особі страхового відшкодування, є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають до задоволення.

Щодо стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 37); ст. 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (ч. 41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (п. 26).

У постанові від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (п. 6.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17).

Позивач, зазначаючи, що відповідач порушив грошове зобов`язання, яке на його думку є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних, просить стягнути з останнього штрафні санкції за період з дати подання позову до суду, включно по дату ухвалення судового рішення.

Положеннями ст. 530 ЦПК України визначено що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач долучає докази направлення його з відповідними додатками відповідачу ОСОБА_1 на адресу його місця реєстрації ( АДРЕСА_1 ). Однак, як слідує з трекінгу поштового відправлення № 7904908714468, воно повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Отже, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем позову з додатками. В змагальному цивільному процесі, позивачем таких доказів суду не надано.

Саме по собі направлення позову позивачем на адресу відповідача, без належного підтвердження його отримання та обізнаності з грошовою вимогою, не створює для боржника обов`язку (в розумінні ст. 530 ЦК України) сплатити кошти в певному розмірі, оскільки боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення йому вимоги. Наразі доказів того, що відповідач обізнаний про існування грошової вимоги до нього в розмірі 18710,99 грн, суду не надано.

Вказані обставини впливають на момент, з якого грошове зобов`язання можна вважати порушеним, відповідно на момент з якого починається строк нарахування трьох відсотків річних, інфляційних збитків, пені. За відсутності вказаної інформації, відсутні підстави вважати, що відповідач порушив грошове зобов`язання.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, предметом якого є встановлення підстав для стягнення 50 % страхового відшкодування, обґрунтованості його розміру та підстав для його стягнення з відповідача. Тобто, суд має вирішити питання про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог, визначення розміру страхового відшкодування, що підлягає компенсації позивачу за рахунок відповідача. До моменту набрання законної сили судовим рішенням щодо задоволення позовних вимог у частині компенсації 50 % страхового відшкодування, відповідна сума є лише позовними вимогами, а не узгодженим між сторонами чи встановленим рішенням суду, чи на інші правовій підставі, грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому суд вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат, пені та 3% річних. В цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 8022,50 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Суд враховує, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, який із урахуванням часткового задоволення позовних вимог, а також вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТДВ «Страхова група «Оберіг».

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання професійної правничої допомоги від 09.02.2026, укладений між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та адвокатом Войціховським А.В. та акт приймання-передачі наданих послуг № 50590/1 від 30.03.2026, в яких зафіксовано обумовлена вартість правничої допомоги в розмірі 8022,50 грн, з яких ознайомлення та аналіз документів страхової справи 1604,50 грн, надання замовнику консультації і роз`яснень з правових питань 802,25 грн, складення позовної заяви 4813,50 грн та підготовка додатків 802,25 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 справі № 904/4507/18).

Також у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на професійну правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи ціну позову, приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог. Обсяг доказів у справі є незначним, справа є малозначною, не вирізняється підвищеною складністю, а тому суд, зважаючи на категорію справи, рівень її складності, обсяг та вид наданих адвокатом послуг, приходить до висновку, що обґрунтованою та реальною є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що відповідає реальним витратам на надання правничої допомоги в даній справі, є співмірною з ціною позову, не призведе до надмірного, невиправданого збагачення позивача та надмірного тягаря на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 274, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення коштів (50 % страхового відшкодування), задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код ЄДРПОУ 39433769, юридична адреса: вул. Васильківська, буд. 14, м. Київ), у порядку регресу, 50% суми виплаченого страхового відшкодування, в розмірі 18710 (вісімнадцять тисяч сімсот десять) гривень 99 копійок, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя М.В. Березюк