Постанова № 13672783, 17.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011                                                                                           № 44/689

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

прокурор - Морозов В.Ю.

від позивача -не з’явилися

від відповідача 1 - Шинкаренко Я.В.

від відповідача 2- не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.11.2009

у справі № 44/689 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Антей ХХІ"

до                                                   Київська міська рада

                                                  Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради (далі – відповідач 1) та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (далі – відповідач 2) про укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2009 року позов задоволено повністю.

Прийнято рішення, про визнання укладеною угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 66-6-00342 в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ».

Зобов’язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 66-6-00342, укладену між орендодавцем – Київською міською радою та орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ», у встановленому законодавством порядку.

Присуджено до стягнення з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення.

Присуджено до стягнення з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» 85 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Так, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора м. Києва 31.08.2010 року звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2009 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року відновлено Заступнику прокурора м. Києва строк подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.01.2011 року.

У судове засідання 17.01.2011 року з’явилися представник відповідача 1 та прокурор.

17.01.2011 року у судове засідання представник відповідача 2 не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 13334920 від 31.12.2010 року.

Представник позивача у призначене судове засідання також не з’явився, ухвала суду від 24.12.2010 року яка направлялася на адресу позивача: 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрівська, 2-А повернулася до Київського апеляційного господарського суду з відміткою поштового відділення, що за зазначеною адресою Товариство не знаходиться.

Відповідно до витягу з ЄДР, наданого державним реєстратором Подільської районної у місті Києві державної адміністрації місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» є наступна адреса: 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрівська, 2-А. Інші відомості про місцезнаходження позивача у справі відсутні.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача 1 та прокурора встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року № 878/3453 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» було укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на перетині вулиці Анатолія Луначарського та провулка Анатолія Луначарського у Дніпровському районі м. Києва, що зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 11.04.2006 року № 66-6-00342 у книзі записів державної реєстрації договорів (а.с. 10-12).

Вказаний договір оренди земельної ділянки посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т.М., про що зроблений запис в реєстрі за № 176542 від 12.12.2005 року.

Згідно до п. 11.1. договору оренди земельної ділянки, а також зважаючи на те, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» № 161-ХІV від 06.10.1998 року та п. 8.3. та 11.7. договору оренди земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «Антей – ХХІ» після закінчення строку, на який укладено зазначений договір та за умови належного виконання своїх обов’язків за договором, має переважне право на поновлення (укладення) договору оренди земельної ділянки.

Листом від 14.07.2009 року вих. № 16 Товариство з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» звернулося до Київської міської ради з пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки, надіславши підписані зі свого боку два примірники угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2005 року (а.с. 17-18).

Суд першої інстанції, розглядаючи даний спір по суті, зробив висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» вжило всі необхідні дії по внесенню змін до договору оренди земельної ділянки від 12.12.2005 року, однак Київська міська рада порушила терміни розгляду питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, тому суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, встановила, що висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

При цьому згідно зі ст.ст. 6, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, у тому числі щодо розпорядження землями державної власності, місцеві державні адміністрації видають відповідні розпорядження.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. «а», п. «в» ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на їх території належить розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні у порядку, передбаченому ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Приписами ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі відповідних рішень Київської міської ради.

За таких обставин необхідною умовою для укладення, а відтак і внесення змін до договору оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є рішення відповідного органу про надання цієї земельної ділянки в оренду.

Місцевий господарський суд вказаним обставинам не надав належну правову оцінку, неправильно застосував вказані приписи законодавства та виніс рішення про визнання укладеною угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 66-6-00342 за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу, прийнятого в порядку, передбаченому законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що господарські суди не можуть приймати рішення з тих питань реалізації прав власності на землю від імені Українського народу, які мають здійснюватися виключно відповідними органами державної влади або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, наявні в матеріалах справи докази не доводять тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, а відтак - не дають правових підстав для задоволення позову.

Щодо позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов’язання зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки від 11.04.2006 року № 66-6-00342, що є його невід’ємною частиною, то слід зазначити наступне.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) діє на підставі та відповідно до положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19.12.2002 року №182/342.

Відповідно до п. 3.13. положення, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) організовує видачу державних актів на право власності на землю і право користування землею, оформлення та видачу договорів оренди земельних ділянок та здійснює їх реєстрацію.

Оскільки угода до договору оренди земельної ділянки не підписана між сторонами, у Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні правові підстави для реєстрації такого договору.

Таким чином, не підлягає задоволенню і вимога позивача до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про зобов’язання зареєструвати угоду до договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2009 року у справі № 44/689 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 42,50 грн. державного мита за подачу прокурором апеляційної скарги, оскільки прокуратура звільнена від сплати державного мита, а витрати по сплаті державного мита та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем при подачі позову до суду, покладаються на позивача у зв’язку з відмовою у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва задовольнити повністю.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2009 року по справі № 44/689 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про укладення угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антей-ХХІ» (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 2-А, код ЄДРПОУ 32918413) в дохід Державного бюджету України 42 (сорок дві гривні) 50 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

5.Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6.Матеріали справи № 44/689 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді