Рішення № 136726251, 17.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45896/25

Провадження № 2/761/5436/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Сухини А.С.,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_2 про визнання припиненим обтяження рухомого майна та виключення запису про обтяження рухомого майна з державного реєстру обтяжень рухомого майна,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулась до суду з позовом до АТ «Мегабанк» (далі по тексту - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач 2), про визнання припиненим обтяження рухомого майна та виключення запису про обтяження рухомого майна з державного реєстру обтяжень рухомого майна, у якому просила суд:

- визнати припиненим обтяження (заставу) транспортного засобу марки AUDI, модель ALLROAD, 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , що виникло на підставі Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Анохіною В.М. 25.05.2007 за реєстровим № 920, заставодержатель ПАТ «Мега Банк»;

-зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (або інший належний РСЦ ГСЦ МВС) здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на транспортний засіб марки AUDI модель ALLROAD, 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , та зняти всі обмеження/ обтяження на проведення такої реєстрації;

-стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору та правничою допомогою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.04.2024 позивачка придбала транспортний засіб марки AUDI модель ALLROAD, д.н.з. НОМЕР_2 (далі по тексу - транспортний засіб/ автомобіль AUDI) відповідно до договору купівлі продажу №5755/24/004277 від 05.04.2024, договору комісії №5755/24/004107 від 26.02.2024.

Однак позивачка не змогла належно зареєструвати право власності на вказаний транспортний засіб, оскільки як виявилось в подальшому автомобіль AUDI перебуває у заставі АТ «Мега Банк».

Позивачка зазначає, що вона є добросовісним набувачем транспортного засобу AUDI, придбала вказане авто законно, не знала і не могла знати про обтяження, оскільки таке обтяження було відсутнє в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Право власності позивачки порушується неможливістю реєстрації вказаного транспортного засобу.

На підставі зазначеного позивачка просить суд про задоволення позову.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

12.01.2026 від представника позивачки надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.01.2026 заяву представника позивачки про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

02.02.2026 від представника позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника. У поданій заяві представник позивачки позов підтримав, просив задовольнити, також просив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

02.02.2026 від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву у якому представник АТ «Мегабанк» заперечив проти позову, просив відмовити в частині вимог до АТ «Мегабанк» та зменшити судові витрати у разі задоволення позову. У відзиві представник відповідача 1 зазначив, що Правлінням Національного Банку України прийнято рішення від 21.07.2022 № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мегабанк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мегабанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Мегабанк». Згідно відомостей в автоматизованій банківській системі між АТ «Мегабанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 185ПВ/2007 від 18.05.2007 та договір застави 570612-auto від 18.05.2007. У 2009 році зобов`язання за договором були припиненні згідно з №185ПВ/2007 від 18.05.2007 та договором застави 570612-auto від 18.05.2007. Строк зберігання в архіві кредитних справ, які завершенні за якими правочини припинені складає 5 років. В архіві банку кредитна справа за кредитним договором №185ПВ/2007 від 18.05.2007 відсутня, Уповноваженій особі ФГВФО на ліквідацію АТ «Мегабанк» не передавалась. Також представник відповідача 1 у відзиві зазначив, що позивачкою не надано належного обґрунтування щодо перешкоджання АТ «Мегабанк» у володінні та користуванні майном, у зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги в частині АТ «Мегабанк» не підлягають задоволенню.

Протокольною ухвалою суду від 17.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

05.04.2024 позивачка придбала транспортний засіб марки AUDI модель ALLROAD, 2002 року випуску, зеленого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний НОМЕР_2 відповідно до договору купівлі продажу №5755/24/004277 від 05.04.2024, договору комісії №5755/24/004107 від 26.02.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №91380160 від 24.05.2024, за параметрами запиту номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний НОМЕР_2 інформація відсутня.

Попри відсутність інформації про арешти та обмеження в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів щодо автомобіля AUDI, позивачка не змогла зареєструвати право власності на вказаний транспортний засіб, оскільки під час перевірки реєстраційним органом (РСЦ ГСЦ МВС) виявилось, що автомобіль перебуває у заставі АТ «Мега Банк».

РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях у листі №31/32/6342/658-аз/04-2024-655-2024 від 31.10.2024, наданому у відповідь на адвокатський запит від 25.10.2024, повідомив наступне. На транспортний засіб АUDІ АLLRОАD, 2002 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , власник ОСОБА_2 , відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, інформація стосовно арештів та обмежень на проведення реєстраційних операцій - відсутня. Також у вказаному листі зазначено, що 25.05.2007 приватним нотаріусом ХМНО Анохіною В.М. за реєстром № 920 посвідчено договір застави на вище вказаний транспортний засіб.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є клієнтом АТ «Мега Банк». Між АТ «Мега Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 185ПВ/2007 від 18.05.2007 та договір застави 570612-auto від 18.05.2007. У 2009 році зобов`язання за договором були припинені згідно з №185ПВ/2007 від 18.05.2007 та договором застави 570612-auto від 18.05.2007.

02.06.2022 Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 261-рш/БТ «Про віднесення АТ «Мега Банк» до категорії неплатоспроможних». На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення № 383 «Про запровадження в АТ «Мега Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» згідно з яким в АТ «Мега Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Мега Банк», визначені ст.ст. 37-39 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_3 . В подальшому Правлінням Національного Банку України прийнято рішення від 21.07.2022 № 362-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Мега Банк», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «Мега Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «Мега Банк» з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Мега Банк» Білій І.В.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною ч. 1 ст. 576 ЦК України визначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до положень частин 3, 4 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що до Державного реєстру вносяться відомості про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно положень статей 3, 4 Закону обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов`язує виникнення прав і обов`язків щодо рухомого майна. Обтяження поділяються на публічні та приватні, які можуть бути забезпечувальними та іншими договірними. Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов`язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Відповідно до ст. 9 Закону предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень. У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.

Частиною 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що якщо інше не встановлено договором або законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб -платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 44 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Отже, згідно положень чинного законодавства, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, яка висловлена зокрема у постановах від 07.04.2020 у справі № 761/48585/18, від 09.06.2021 у справі № 643/1735/19.

З огляду на викладене вбачається, що в розумінні положень ч. 1ст. 10 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», позивачка є добросовісним набувачем транспортного засобу АUDІ, оскільки на час його придбання було відсутнє діюче обтяження (застава рухомого майна) транспортного засобу.

Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Статтею 41 Конституції України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 у справі №278/3640/18 дійшов до висновку, що правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує. До подібних висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/11266/17, від 04.09.2019 у справі № 761/24050/17.

З огляду на зазначені положення чинного законодавства та практику Верховного Суду, слід вважати, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього. Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №911/1278/20.

Відповідно до частин 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На основі наявних в матеріалах справи доказів позивачка довела, що на час придбання транспортного засобу АUDІ в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про заборону відчуження вказаного майна, отже позивачка є добросовісним набувачем майна в розумінні приписів ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та ст. 388 ЦК України, а відтак набула право власності на майно без обтяжень.

Враховуючи встановлені обставини справи, керуючись вищезазначеними положеннями чинного законодавства, суд приходить до висновку, що вимога позивачки про визнання припиненим обтяження (застави) транспортного засобу AUDI, є обґрунтованою та доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Вимога позивачки про зобов`язання РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (або іншого належного РСЦ ГСЦ МВС) здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на транспортний засіб AUDI та зняття всіх обмежень/ обтяжень на проведення такої реєстрації, заявлена до юридичної особи, яка не має процесуального статусу у цій справі. Крім того, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивачки шляхом припинення обтяження (застави) транспортного засобу AUDI, що в свою чергу усуває перешкоди в реалізації можливості реєстрації вказаного транспортного засобу за позивачкою. Таким чином позов в цій частині задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачкою у позові заявлено до стягнення з відповідачів відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Разом з тим, в підтвердження надання послуг адвоката до позовної заяви додано лише копію ордера на надання правової допомоги Серія ВС №1411588 від 29.10.2025 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ЛВ №001513, видане адвокату Качман А.І.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц вказала, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

ЄСПЛ у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи викладене, а також те, що стороною позивачки не надано до суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), а також документи, що свідчать про оплату витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї цивільної справи, оформлені у встановленому законом порядку, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь позивачки витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.

Керуючись статтями 11, 15, 16, 317, 321, 328, 509, 546, 572, 576, 577 ЦК України, ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статтями 2-7, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мегабанк», ОСОБА_2 про визнання припиненим обтяження рухомого майна та виключення запису про обтяження рухомого майна з державного реєстру обтяжень рухомого майна, - задовольнити частково.

Визнати припиненим обтяження (заставу) транспортного засобу марки AUDI, модель ALLROAD, 2002 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , що виникло на підставі Договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Анохіною В.М. 25.05.2007 за реєстровим № 920, заставодержатель ПАТ «Мега Банк».

Стягнути в рівних частинах з Акціонерного товариства «Мегабанк» та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , ос;

відповідач 1: Акціонерне товариство «Мегабанк», ЄДРПОУ: 09804119, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17;

відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: Н.В. Аббасова