Рішення № 136725088, 14.05.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/419/26

Провадження № 2/682/618/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

14 травня 2026 року м. Славута

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Матвєєвої Н.В.

за участі секретаря судового засідання - Кисельової А.М.

з участю представника відповідача - адвоката Заєць В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Славута Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 553926032.

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

31.12.2020 року додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

27.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 4 серпня 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 (витяг з Реєстру прав вимоги №3 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 111,72 грн., з яких: 5 083,00 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 17 028,72 грн. заборгованість по процентам.

Однак, всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач так і не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 04.08.2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОБ «ФК «ЄАПБ» за Кредитним договором № 553926032 від 05.02.2024 року в розмірі 22111,72 грн., які позивач просить стягнути з відповідача та стягнути понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25.02.2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2026 року, за клопотанням представника відповідача, витребувано від ТОВ «Таліон Плюс» оригінал електронного документу Реєстр права вимоги № 279 від 09.04.2024, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, підписаний у сервісі Вчасно о 16:03 год. 09.04.2024 та у ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належним чином посвідчені копії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та належно оформленого (повного) Реєстру боржників №279 від 09.04.2024 року до даного Договору факторингу, укладеного між та ТОВ «Таліон плюс», з доданими доказами переходу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №553926032. Вказані докази у визначений в ухвалі строк суду не надані.

Представник позивача в судове засідання не з`явився та звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в установленому законом порядку повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Заєць В.В. надала пояснення у справі, в яких просила в задоволенні позову відмовити, зазначивши наступне.

По-перше, позивачем не доведено факту відступлення права вимоги. Так, позивач вказує на те, що 05 лютого 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем укладено кредитний договір № 553926032. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 та у подальшому укладалися додаткові угоди до нього, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло, зокрема, право вимоги до Відповідача за договором кредитної лінії № 553926032 від 05.02.2024. 31 грудня 2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції, де сторони погодили, що первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору (фактору) права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження первісного кредитора за плату на умовах, визначних цим договором.

Пунктом 8.2. Договору факторингу №28/1118-01 (у новій редакції) передбачено, що строк цього договору закінчується 31 грудня 2021 року. Отже, ТОВ «Манівео» може передавати окремими реєстрами ТОВ «Таліон плюс» у строк до 31 грудня 2021 року право вимоги за кредитними договорами.

Також в обґрунтування пред`явленого позову позивач вказує на те, що відповідно до Реєстру боржників №279 від 09 квітня 2024 року до Договору факторингу №28/1118-01 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №553926032. 27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 04.08.2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 22 111,72 грн., з яких: 5083 грн. - сума заборгованості по основному боргу; 17 028,72 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Як стверджує Позивач у позовній заяві, договір кредитної лінії № 553926032 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем був укладений 05 лютого 2024 року. При цьому договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на який посилається Позивач, як на підставу переходу в подальшому до нього права вимоги до боржника - ОСОБА_1 , був укладений 28.11.2018 року, тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником.

На час укладення договору факторингу № 28/1118-01 28 листопада 2018 року, боргові зобов`язання за кредитним договором №553926032 від 05 лютого 2024 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Крім того, на час укладення такого договору сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки, предмет не індивідуалізовано належним чином, а інформація щодо ОСОБА_1 , як боржника, зазначена у Реєстрі боржників №279 від 09 квітня 2024 року, майже через 6 років після укладення договору факторингу.

Вважає, що надана позивачем копія Реєстру прав вимоги №279 від 09.04.2024 не є належним та допустимим доказом, оскільки складається з трьох окремих нескріплених аркушів, містить приховані частини тексту, а дані щодо Відповідача (рядок 335) суттєво відрізняються за шрифтом та стилем від решти змісту. Такі розбіжності свідчать про ймовірне несанкціоноване втручання у зміст документа або надання суду неправдивої версії реєстру, що унеможливлює ідентифікацію цих аркушів як цілісного та достовірного документа. На виконання ухвали суду про витребування доказів щодо переходу права вимоги щодо ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Таліон Плюс» не надали оригінал електронного документа, а також його повну копію.

Тому вважає, що ТОВ «Таліон Плюс» не набуло права вимоги до Відповідача, а отже, не мало законних підстав для його подальшої передачі на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «Таліон плюс» оплати на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перехід права грошової до ТОВ «Таліон Плюс» не є належним доказом факту відступлення.

По-друге, позивачем не доведено реальне виконання кредитного договору. А платіжне доручення від 05.02.2024 та довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про нібито ініційовану платіжну операцію на ім`я ОСОБА_1 не містить підпису відповідальної особи та печатки банку платника, де обслуговується рахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що унеможливлює підтвердження факту реального списання коштів. У вказаних документах отримувачем коштів зазначено власника платіжної картки № НОМЕР_1 . Однак, згідно з довідкою АТ «Акцент-Банк» від 25.03.2026, серед усіх рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , рахунок із таким номером відсутній.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

По-третє, розмір нарахованих процентів за вказаним кредитним договором не відповідає вимогам закону. У п. 8.2. кредитного договору міститься посилання на максимальну дозволену денну процентну ставку, що повинна розраховуватися за ч. 4 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті. Оскільки, кредитний договір №553926032 укладено 05.02.2024, на нього не поширюються пільгові положення п. 17 Прикінцевих положень ЗУ «Про споживче кредитування». Натомість, згідно з ч. 5 ст. 8 вказаного Закону, максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %. З наданого розрахунку вбачається, що кредитор застосовував ставки 1,25 % та 2,50 % на день (п. 8.38.5.2 договору), що прямо суперечить закону. Відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, умови договору, які передбачають перевищення максимальної ставки, є нікчемними. З цих підстав, вважає, що позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала пояснення, просила в позові відмовити.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що 05.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 553926032.

Позивачем зазначено, що 28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції. У п.8.2 цього Договору зазначено строк дії договору факторингу до 31.12.2021 року.

У справі відсутній Реєстр прав вимоги №279 від 09.04.2024 року, що є додатком до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, натомість витяг з Реєстру прав вимоги, долучений до позову, викликає сумніви щодо його достовірності, оскільки відрізняється від Форми Реєстру прав вимоги, яка є Додатком №1 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року.

На виконання ухвали суду позивачем не надано Реєстр прав вимоги, що є доказом переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за кредитним договором від 05.02.2024 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.

Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 4 серпня 2025 року до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27 лютого 2025 (витяг з Реєстру прав вимоги №3 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 111,72 грн., з яких: 5 083,00 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 17 028,72 грн. заборгованість по процентам.

На підтвердження факту переказу грошових коштів відповідачу, позивачем надано довідку ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" про ініціювання платіжної операції шляхом надання позивачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, надавач платіжних послуг Отримувача : АТ "Акцент-Банк", платіжна картка отримувача - 4323-35ХХ-ХХХХ-0266. Сума платіжної операції - 5083 грн. Крім того, надано платіжне доручення від 05.02.2024 року про перерахування ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на картку ОСОБА_1 4323-35ХХ-ХХХХ-0266 грошових коштів в сумі 5083 грн, яке не містить підпису відповідальної особи банківського працівника та печатки банку, тому викликає сумніви у його достовірності.

Натомість представником відповідача надано суду довідку АТ "А-Банк" від 25.03.2026 року, в якій зазначено, що у вказаній банківській установі відсутній рахунок на ім`я ОСОБА_1 4323-35ХХ-ХХХХ-0266.

До додаткових пояснень позивача долучені наступні докази : договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2028 року, укладений між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс", додаткову угоду № 27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, від 31.12.2021 року, якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2022 року включно, додаткову угоду № 31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, від 31.12.2022 року, якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2023 року включно, додаткову угоду № 32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, від 31.12.2023 року, якою продовжено строк дії Договору до 31.12.2024 року включно.

Разом з тим до вказаних Додаткових угод та договору факторингу не долучено Реєстр прав вимоги та доказів набуття права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Представником відповідача ОСОБА_1 надано суду виписку по картці ОСОБА_1 за період із 05.02.2024 року до 05.02.2026 року, згідно якої на картковий рахунок НОМЕР_2 надійшли кошти в сумі 5083 грн. без зазначення платника ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Вказаний Кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю, щодо змісту та форми первинних документів під час надання фінансових послуг фінансовими компаніями.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01.12.2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21, ЄДРСРУ № 104644740).

Виходячи з викладеного суд вважає, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у відповідача перед первісним кредитором заборгованості за кредитним договором.

Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову.

Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у договорі факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, не звільняє ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від доказування наявності у ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредитної лінії № 553926032 від 05.02.2024 року.

Відповідно до частин 2 - 4 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Щодо договору факторингу та реєстру прав вимог суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч.1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Так, 28.11.2018 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

У п. 2.1 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, зазначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній Реєстр прав вимоги до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», що позбавляє суд можливості встановити факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 553926032 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Крім того, договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладений між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до укладення Договору кредитної лінії №553926032 від 05.02.2024 року, у п.1.3 Договору факторингу зазначено, що право вимоги передбачає всі права клієнта за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, разом з тим у договорі не зазначено строку його дії, додатковими угодами, наданими позивачем суду, з порушенням процесуальних строків надання доказів, продовжувався строк дії Договору факторингу до 31.12.2024 року, але відсутність Реєстру прав вимоги, не дає підстав вважати, що вказаний договір діяв на час виникнення зобов`язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення ТОВ «Таліон плюс» оплати на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Суд вважає, що довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено про перехід права грошової вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» не може вважатися належним та допустимим доказом факту відступлення права вимоги.

Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування грошових коштів відповідачу в розмірі, визначеному умовами кредитного договору 553926032 від 05.02.2024 року та факту переходу права грошової вимоги від первісного кредитора відповідача ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ "Таліон Плюс", який в подальшому відступив право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 позивачу за Договором кредитної лінії №553926032 від 05.02.2024 року.

З цих підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись Законом України "Про електронну комерцію", ст. 509,526-530,610,611,1048-1054,1077 ЦК України, ст. 6-16, 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263, 265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в підсистемі "Електронний суд".

Повний текст рішення складений 19.05.2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Матвєєва