Рішення № 136724856, 21.05.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1149/25

Провадження 2/681/380/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Іллюка С.В.,

секретаря судових засідань Козюк Т.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У вересні 2025 року позивач - ТОВ «Юніт Капітал» звернулось з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №723424366 від 21.03.2021 (далі - Договір).

В обґрунтування вимог зазначило, що 21.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою вебсайту (www.moneyveo.ua) укладено кредитний Договір, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 15790,00 гривень.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та підписали Реєстр прав вимоги № 135 від 25.05.2021, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло статусу кредитора за Договором.

Надалі ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 05.08.2020 уклали договір факторингу № 05/0820-01 та підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло статусу нового кредитора.

04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю та підписали Реєстр Боржників № б/н від 04.06.2025, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до відповідача.

Вказує, що внаслідок невиконання вимог Договору відповідачем, утворилась заборгованість: за тілом кредиту - 15790,00 грн, заборгованість за відсотками - 40375,03 грн, а всього на суму - 56165,03 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково. Зокрема, відповідач погодився із вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15790,00 грн , нарахованих відсотків за перші 30 днів користування кредитом у сумі 2794,83 грн та витрат на сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Водночас відповідач висловив категоричну незгоду з нарахуванням збільшених відсотків поза межами строку дії договору, а саме після 21.04.2021. Свої заперечення в цій частині обґрунтував тим, що кредитний договір укладався 21.03.2021 строком на 30 днів, а будь-які додаткові угоди щодо продовження терміну його дії у письмовій формі між сторонами не укладалися. На думку відповідача, самостійне збільшення позивачем відсоткової ставки після закінчення строку кредитування до 1,7% або 2,3% в день (що становить 620,50% або 839,50% річних) є неправомірним і передчасним.

Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, а також на постанови від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 15.03.2023 у справі № 300/438/18, відповідач зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення цього строку правовідносини переходять в розряд охоронних та регулюються статтею 625 ЦК України, проте позивач вимог про стягнення 3% річних чи інфляційних втрат у позові не заявляв. Додатково відповідач вказав на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.07.2021 у справі № 910/18943/20, щодо неможливості одночасного застосування регулятивної норми ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронної норми ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн відповідач вважає їх надмірно високими та необґрунтованими. Зазначив, що позовна заява має типовий характер і підготовлена адвокатом Тараненком А.І. з використанням шаблонних зразків інших аналогічних справ цієї ж категорії. Посилаючись на відсутність роботи, майна та доходу, відповідач заявив про готовність сплатити витрати на правничу допомогу лише частково - в розмірі 2500,00 грн.

На підставі викладеного вище відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з нього на користь позивача заборгованість та судові витрати в загальному розмірі 23505,63 грн , а в решті позовних вимог - відмовити.

У поданих суду додаткових поясненнях представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» зазначила, що заперечення та твердження відповідача, викладені в заяві про перегляд заочного рішення, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування відсотків за кредитним договором позивач вказав, що відповідно до п. 4.1 договору Правила надання грошових коштів та Паспорт споживчого кредиту є його невід`ємною частиною. Оскільки текст Правил розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті, а відповідач підтвердив ознайомлення з ними та особисто обрав суму і строк кредитування в інформаційно-телекомунікаційній системі, посилання відповідача на відсутність додаткових угод є безпідставними. Крім того, включення до електронного договору умов з інших електронних документів шляхом перенаправлення прямо передбачено ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач пояснив, що за перші 30 днів користування кредитом відсотки нараховано за дисконтною ставкою 215,35% річних (0,59% в день), що становить 2794,83 грн. Проте, у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору та несвоєчасною оплатою, згідно з п. 1.4.3 договору дисконтна ставка скасовується і застосовується базова процентна ставка у розмірі 620,50% річних (1,70% в день). Разом з тим, відповідно до п. 1.7.2 договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду відповідач зобов`язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 839,50% річних (2,30% в день), що становить 363,17 грн за один день користування коштами. Позивач наголосив, що оскільки недійсність договору прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним, правочин є правомірним згідно зі ст. 204 ЦК України та обов`язковим до виконання. Крім того, відповідач не скористався своїм правом на відкликання згоди та відмову від договору протягом 14 календарних днів.

З посиланням на п. 4.3 договору позивач зазначив, що сторони чітко визначили правову природу процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, та погодили їхній розмір. На підтвердження правомірності таких нарахувань позивач послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 14-10цс18 та від 04.07.2018 у справі № 14-154цс18, відповідно до яких право кредитора нараховувати визначені договором проценти як міру відповідальності після спливу строку кредитування забезпечено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн представник позивача вказав, що вони є повністю обґрунтованими, документально підтвердженими свідоцтвом адвоката, довіреністю, договором про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025, додатковою угодою та актом прийому-передачі виконаних робіт від 25.06.2025. Також позивач зазначив, що згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат і наявності підстав для їх зменшення покладається виключно на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Враховуючи викладене, представник позивача просив суд залишити без змін заочне рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15.12.2025 у цій справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, підтримав доводи, викладені у відзиві.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до Полонського районного суду Хмельницької області 08.09.2025.

Ухвалою суду від 15.09.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження (а.с. 107-108).

Ухвалою суду від 15.09.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем цінним листом 05.08.2025 (а.с. 27).

15.12.2025 заочним рішенням суду позовну заяву задоволено (а.с. 120-124).

08.01.2026 відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 133).

Ухвалою суду від 04.02.2026 заочне рішення від 15.12.2025 скасовано та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 172-173).

05.03.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду (а.с. 181).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що 21.03.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали Договір № 723424366 (а.с. 32-34).

Згідно з п. 1.3 договору встановлений строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження. Кількість таких продовжень не обмежена, а строк продовження щоразу розраховується за погодженою сторонами формулою, при чому у випадку, якщо дата ініціації продовження перевищує поточну дату закінчення Дисконтного періоду, кількість днів продовження дорівнює 30 днів.

Пунктом 1.4 договору передбачено обов`язок Позичальника сплачувати Кредитодавцю проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду. При цьому п. 1.4.1 договору визначено, що виключно на період строку, передбаченого п. 1.2 договору, нарахування процентів здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 215,35 відсотка річних, що становить 0,59 відсотка від суми кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 1.4.2 договору встановлено, що за умови продовження строку Дисконтного періоду з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2 договору строку нарахування процентів здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 541,13 відсотка річних, що становить 1,48 відсотка в день від суми кредиту за кожний день користування ним, з можливістю надання Кредитодавцем знижок.

Відповідно до п. 1.4.3 договору у випадку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту. У такому разі до взаємовідносин сторін застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 відсотків річних, що становить 1,70 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування, а Позичальник зобов`язується сплатити різницю між нарахованими процентами за Базовою ставкою та фактично сплаченими процентами. У порядку статті 212 Цивільного кодексу України сторони погодили, що відкладальною обставиною щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою ставкою від дати отримання кредиту є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду.

Згідно з п. 1.6 договору основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду та у разі продовження строку дії договору на умовах п. 1.7 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати, визначеної за правилами п. 1.7.1 договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору. Також Позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час. Пунктом 1.7 договору передбачено, що факт користування Позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом. При цьому за правилами п. 1.7.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається щоразу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Відповідно до п. 1.7.2 договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 відсотків річних, що становить 2,30 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 1.8 договору сторони узгодили, що проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 договору, нараховуються за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту Позичальником. Згідно з п. 4.2 договору строк його дії обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2 договору, при цьому строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.3 та п. 1.7 договору, а зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Пунктом 4.3 договору сторони дійшли згоди, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору, а саме після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду, чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному в п. 1.7.2 договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач підписав Договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV7U2V5, що підтверджено довідкою щодо дій позичальника (а.с. 13).

Відповідно до платіжного доручення № d6b1f04e-4c5c-4b05-99cf-731ca2dbadd4 від 21.03.2021, перерахування коштів на платіжну картку відповідача № 4149-49XX-XXXX-9085 в сумі 15790,00 грн проведено 21.03.2021 (а.с. 10).

Факт перерахунку указаних вище грошових коштів за Договором на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я відповідача, підтверджено інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 26.09.2025 (а.с. 117-118).

Також встановлено, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (а.с. 73-78), який неодноразово продовжувався, в тому числі: додатковою угодою № 19 від 28.11.2019 до 31.12.2020 (а.с. 78, зворот), додатковою угодою № 26 від 31.12.2020 до 31.12.2021 (а.с. 79-82), додатковою угодою №27 від 31.12.2021 до 31.12.2022 (а.с. 84), додатковою угодою № 31 від 31.12.2022 до 31.12.2023 (а.с. 84, зворот) та додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 до 31.12.2024 (а.с. 85), і підписали Реєстр прав вимоги № 135 від 25.05.2021 (а.с. 71-72), на підставі якого ТОВ «Таліон Плюс» набула право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила: тіло кредиту - 15790,00 грн, заборгованість за відсотками - 20763,85 грн, загальна заборгованість - 36553,85 грн.

Окрім того, 05.08.2020 ТОВ ««Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с. 64-68), строк дії якого був продовжений Додатковою угодою № 2 від 03.08.2021 до 31.12.2022 (а.с. 68, зворот) та Додатковою угодою № 3 від 30.12.2022 до 30.12.2024 включно (а.с. 69), та підписали Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 (а.с. 62-63), на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила: тіло кредиту - 15790,00 грн, заборгованість за відсотками - 40375,03 грн, загальна заборгованість - 56165,03 грн.

Також 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а.с. 56-60) та підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 04.06.2025 (а.с. 49), на підставі якого ТОВ «Юніт Капітал» набула право вимоги за Договором. Заборгованість відповідача на дату відступлення становила: прострочене тіло - 15790,00 грн, прострочені відсотки - 40375,03 грн, загальна сума боргу - 56165,03 грн (а.с. 54-55).

З аналізу розрахунку заборгованості, поданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що нарахування відсотків за Договором здійснювалось у кілька етапів. Зокрема, 21.03.2021 нараховано відсотки у сумі 93,16 грн, а надалі у період з 23.03.2021 по 20.04.2021 включно нарахування проводилось у розмірі 93,16 грн щодня. Після цього, 24.04.2021 первісний кредитор додатково нарахував відсотки в сумі 6710,78 грн, а надалі, у період з 25.04.2021 по 25.05.2021 включно, нарахування здійснювалось щоденно у розмірі 363,17 грн в день. Загальна сума нарахованих первісним кредитором відсотків за вказані періоди склала 20763,85 грн, при цьому відповідач за цей час оплати не здійснював (а.с. 43-44).

Згідно з розрахунком заборгованості, поданим першим фактором ТОВ «Таліон Плюс» після укладення договору факторингу, нарахування відсотків продовжувалось у період з 26.05.2021 по 18.07.2021 включно. Протягом цього періоду фактор щоденно нараховував відсотки в сумі 363,17 грн в день, що за весь зазначений час склало 19611,18 грн, за якими відповідач оплати також не здійснював (а.с. 42).

Відповідно до виписки з особового рахунку, загальна заборгованість відповідача за Договором становить 56165,03 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 15790,00 грн та заборгованості за відсотками у сумі 40375,03 грн (а.с. 41).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного вище суд вважає, що Договір, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, первісний кредитор виконав умови договору та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідач свої обов`язки за договором належно не виконував, у встановлений договором строк кредит в повному обсязі не повернув, відсотків за користування кредитними коштами повністю не сплатив.

Дослідивши надані позивачем докази щодо зміни кредитора, суд доходить до висновку про правомірність набуття ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до відповідача. Судом встановлено, що право вимоги за договором від первісного кредитора ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» спочатку перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі Реєстру прав вимоги № 135 від 25.05.2021, потім до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023, а надалі до позивача ТОВ «Юніт Капітал» на підставі Реєстру Боржників № б/н від 04.06.2025. Ці правовідносини за своєю правовою природою та змістом відповідають вимогам статті 1077 Цивільного кодексу України. Позивач, ТОВ «Юніт Капітал», є фінансовою установою, що відповідає вимогам статті 1079 ЦК України. Таким чином, перехід права вимоги до позивача є правомірним, а отже, обов`язок з погашення заборгованості виник у відповідача саме перед новим кредитором відповідно до положень статті 1082 ЦК України.

Надаючи оцінку складникам заборгованості, суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві вказав заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15790,00 грн. Ця вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено факт отримання відповідачем кредиту у вказаній сумі, що підтверджується платіжним дорученням №d6b1f04e-4c5c-4b05-99cf-731ca2dbadd4 від 21.03.2021 та інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 26.09.2025, при цьому відповідач визнав цю заборгованість.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки заборгованості за відсотками та встановив їх повну відповідність умовам Договору та фактичним обставинам справи.

З аналізу розрахунку заборгованості, поданого первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», встановлено, що нарахування відсотків здійснювалось у кілька етапів відповідно до погоджених сторонами процентних ставок. Зокрема, 21.03.2021 було нараховано відсотки у сумі 93,16 грн, а надалі у період з 23.03.2021 по 20.04.2021 включно нарахування проводилось за Дисконтною процентною ставкою, визначеною п. 1.4.1 Договору, у розмірі 0,59% від суми кредиту (15790,00 грн), що становить 93,16 грн щодня. Загалом за вказаний 30-денний Дисконтний період сума нарахованих відсотків склала 2794,80 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору, на четвертий день після Терміну платежу здійснюється перерахунок зобов`язань у разі прострочення виконання. Оскільки відповідач допустив порушення грошового зобов`язання, первісний кредитор 24.04.2021 здійснив донарахування на суму 6710,78 грн. Вказана сума є арифметично точною та складається з двох величин: по-перше, згідно з п. 1.4.3 Договору внаслідок несвоєчасної оплати умови щодо нарахування процентів за Дисконтною ставкою скасовані та здійснено перерахунок процентів за 30 днів Дисконтного періоду за Базовою ставкою 1,70% в день (щоденна сума за Базовою ставкою становить 268,43 грн, за Дисконтною - 93,16 грн, а різниця складає 175,27 грн в день, тому: 175,27 грн х 30 днів = 5258,10 грн); по-друге, згідно з п. 1.7.2 Договору нараховано проценти за перші чотири дні після закінчення Дисконтного періоду (з 21.04.2021 по 24.04.2021 включно) за підвищеною ставкою 2,30% в день від суми кредиту (15790,00 грн х 2,30% = 363,17 грн на день, тому: 363,17 грн х 4 дні = 1452,68 грн). Сукупність цих двох нарахувань становить рівно 6710,78 грн (5258,10 грн + 1452,68 грн = 6710,78 грн).

Надалі, у період з 25.04.2021 по 25.05.2021 включно (31 день), первісний кредитор продовжував щоденне нарахування відсотків згідно з п. 1.7.2 Договору за підвищеною ставкою 2,30% в день (по 363,17 грн щоденно), що за цей період склало 11258,27 грн. Таким чином, сукупний розмір відсотків, нарахованих первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до моменту відступлення права вимоги, становить 20763,85 грн.

Після укладення договору факторингу новий кредитор ТОВ «Таліон Плюс» продовжував нарахування відсотків на тих самих умовах п. 1.7.2 Договору за підвищеною ставкою 2,30% в день. За період з 26.05.2021 по 18.07.2021 включно, який становить рівно 54 дні, фактором щоденно нараховувалося по 363,17 грн, що в загальному підсумку за цей період склало 19611,18 грн. За всі вказані періоди відповідач оплати заборгованості не здійснював.

Оцінюючи тривалість нарахування відсотків, суд встановив, що позивачем та попередніми кредиторами чітко дотримано строків, передбачених умовами Договору. Нарахування підвищених відсотків за ставкою 2,30% в день після закінчення Дисконтного періоду здійснювалося сукупно у період з 21.04.2021 по 18.07.2021 включно, що становить 89 днів. Це повністю узгоджується з пунктами 1.7.1 та 4.3 Договору, якими встановлено граничний 90-денний строк нарахування процентів поза межами Дисконтного періоду, відтак часові межі нарахування порушені не були. Таким чином, загальна сума заборгованості за нарахованими відсотками складає 40375,03 грн (20763,85 грн + 19 611,18 грн = 40375,03 грн). Вказаний детальний розрахунок є арифметично вірним, відповідає погодженим сторонами умовам зобов`язання, а тому вимога про стягнення відсотків у цій сумі підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про неправомірність нарахування процентів поза межами 30-денного строку кредитування з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, суд вважає їх безпідставними та відхиляє з огляду на таке.

Реалізуючи принцип свободи договору, закріплений у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, сторони у пунктах 1.2, 1.7.2 та 4.3 Договору чітко визначили правову природу та часові межі нарахування процентів. Як вбачається з матеріалів справи, кредитор здійснював зазначені нарахування суворо у погоджених межах: протягом 30 днів Дисконтного періоду (21.03.2021, а також у період з 23.03.2021 по 20.04.2021) та в межах обумовленого п. 4.3 Договору граничного 90-денного строку, а саме протягом 89 днів у період з 21.04.2021 по 18.07.2021. Після спливу цього періоду нарахування процентів повністю припинено, і поза вказаними часовими межами позивач жодних стягнень не проводив, що повністю відповідає змісту укладеного правочину.

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, складається із 15790,00 грн залишку основного боргу та 40375,03 грн залишку заборгованості за нарахованими відсотками, що разом становить 56165,03 грн.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4956 від 24.04.2012 (а.с. 36) підтверджує, що Тараненко Артем Ігорьович є адвокатом. Це підкріплюється Довіреністю від 05.06.2025 (а.с. 35), яка надає адвокату Тараненку А.І. повноваження представляти ТОВ «Юніт Капітал» у судових установах та вчиняти всі необхідні процесуальні дії, включаючи подачу позовів та клопотань.

Договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 (а.с. 39-40) є правовою підставою для виникнення зобов`язань між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та Клієнтом (ТОВ «Юніт Капітал») щодо надання послуг. Додаткова Угода № 25770549480 (а.с. 38) від тієї ж дати конкретизує це доручення, спрямовуючи його на захист прав та інтересів Клієнта у справах про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зокрема, у справі проти ОСОБА_1 . Це встановлює прямий зв`язок між укладеними угодами та конкретним судовим провадженням.

Вартість послуг визначена у Протоколі погодження вартості послуг (Додаток №1 до Договору), який встановлює тарифи за різні види робіт.

Фактичне надання послуг та сума понесених витрат підтверджуються Актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 (а.с. 37). Акт деталізує виконані роботи, які безпосередньо стосуються справи проти ОСОБА_1 , включаючи складання позовної заяви (2 години, 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи (2 години, 1000,00 грн), підготовку адвокатського запиту (1 година, 500,00 грн) та підготовку клопотання (1 година, 500,00 грн). Акт фіксує загальну суму понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн, що є кінцевою сумою, яку Клієнт просить стягнути як судові витрати.

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24) висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, суд бере до уваги клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про їх зменшення.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обґрунтовуючи це клопотання, відповідач зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат у сумі 7000,00 грн є надмірно високим та неспівмірним зі складністю справи, позовна заява носить типовий (шаблонний) характер і не потребувала значних витрат часу, а представник позивача взагалі не брав участі в судових засіданнях. З огляду на це та посилаючись на скрутне матеріальне становище, відповідач заявив про готовність відшкодувати витрати на правничу допомогу лише частково - в розмірі 2500,00 грн.

Оцінюючи заявлені вимоги, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат. При цьому поняття права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням сторони та повноваження суду обмежити суму судових витрат, встановивши їх непропорційність, не є тотожними за своєю суттю. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору, а суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи та є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Застосовуючи вказані критерії та оцінюючи суму витрат на предмет відповідності принципам розумності й пропорційності до предмета спору, суд звертає увагу на те, що спірні правовідносини є типовими, а правова позиція позивача є стандартною для подібної категорії спорів про стягнення кредитної заборгованості. Підготовка позовної заяви та супутніх документів за Договором про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 не вимагала від представника позивача вивчення значного масиву специфічного законодавства чи надмірних інтелектуальних зусиль. Ба більше, попри розгляд справи за правилами загального позовного провадження, представник позивача особистої участі в судових засіданнях не брав, фактично обмежившись лише складанням письмових процесуальних документів. За таких обставин, з урахуванням заперечень відповідача, виходячи з принципів співмірності, розумної необхідності витрат для цієї справи, їхньої дійсності та неодмінності, а також зважаючи на фінансовий стан відповідача та його пряму згоду на відшкодування узгодженої суми, суд доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав для обмеження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у зменшеному розмірі, а саме - 2500,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 100%, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в повному обсязі в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 723424366 від 21.03.2021 в загальній сумі 56165 (п`ятдесят шість тисяч сто шістдесят п`ять) грн 03 коп., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 15790 (п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто) грн 00 коп. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 40375 (сорок тисяч триста сімдесят п`ять) грн 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, місто Київ, вулиця Рогнідинська, будинок 4, ЛІТЕРА А, оф. 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 21.05.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК