Ухвала суду № 136724846, 21.05.2026, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/313/26

№4-с/680/11/26

УХВАЛА

"21" травня 2026 р. селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Польової В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Фурман Д.С.,

розглянувши у судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 подану її представником - адвокатом Міняйлук Юлією Вікторівною, на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Осипової у виконавчому провадженні №73212512,

встановив:

Скаржниця звернулася до суду із зазначеною вище заявою в якій просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Осипової у виконавчому провадженні №73212512, яка полягає у невчиненні належних дій для перевірки правильності утримання аліментів із всіх видів доходу боржника ОСОБА_2 , зокрема з додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 та у не визначенні розміру заборгованості зі сплати аліментів з урахуванням цих виплат.

Просила зобов`язати Шевченківській відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №73212512 провести належну перевірку правильності здійснення Військовою частиною НОМЕР_1 утримань аліментів із доходів боржника ОСОБА_2 , у тому числі з додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168 та здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №73212512 за період з листопада 2024 року по дату фактичного здійснення розрахунку, з урахуванням всіх видів грошового забезпечення та інших доходів боржника, які відповідно до законодавства підлягають до бази для утримання аліментів з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168.

В обґрунтування скарги вказала, що 03 січня 2018 року Новоушицьким районним судом Хмельницької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина у розмірі частки від заробітку (доходу) з 13 грудня 2017 року.

Боржник ОСОБА_2 з березня 2023 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та отримує грошове забезпечення. Через розбіжність між фактичними доходами боржника та сумами утриманих аліментів без включення додаткової винагороди порушуються права скаржника як стягувача, та унеможливлюється повне та своєчасне виконання рішення про стягнення аліментів, а тому звернулась до суду із даною скаргою.

11 травня 2026 року начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романом Савойником подано до суду клопотання про відкладення судового засідання по справі у зв`язку з відпусткою старшого державного виконавця Осипової О.В. у період з 18 травня по 19 червня 2026 року.

Окрім того 15 травня 2026 року через систему «Електронний суд» начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романом Савойником подано заперечення на скаргу, у якій зазначено, що в межах виконавчого провадження №73212512 державним виконавцем вчинено ряд дій спрямованих на з`ясування правомірності відрахувань в рахунок аліментів.

Військова частина здійснює відрахування щомісяця, вчасно надає звіти про здійснені виплати та відрахування щодо ОСОБА_2 , отже ОСОБА_1 отримує аліменти; стягувач у виконавчому провадженні скаржник ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Шевченківського ВДВС у м. Львові із заявами про невиконання рішення суду та про необхідність проведення перерахунку аліментів.

В свою чергу, державний виконавець Шевченківського ВДВС у м. Львові на підставі звернень ОСОБА_1 скерував до Військової частини НОМЕР_1 вимогу про перевірку правильності нарахувань аліментів військовослужбовця ОСОБА_2

26 травня 2025 року на адресу відділу надійшла відповідь командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника про те, що військовослужбовці мають ряд особливостей у питаннях оплати праці та отримання доходів, а саме, що одноразові додаткові види грошового забезпечення, які отримують військовослужбовці належать до грошового забезпечення, що не мають постійного характеру та не враховуються для стягнення аліментів.

18 червня 2025 року державний виконавець направив на військову частину лист в якому зазначив, що згідно Постанови КМУ №1263 від 11 листопада 2022 року дозволено стягувати аліменти з додаткової винагороди військовослужбовців ЗСУ.

Старшим державним виконавцем Осиповою О. 16 вересня 2025 року скеровано повідомлення до Військової частини із зазначенням та до відома, що згідно постанови КМУ №1263 від 11 листопада 2022 року дозволено стягувати аліменти з додаткової винагороди військовослужбовців ЗСУ.

03 листопада 2025 року державним виконавцем скеровано повторну вимогу про проведення перевірки нарахувань та утримань платника аліментів ОСОБА_2

25 лютого 2026 року на адресу військової частини скеровано чергову вимогу державного виконавця.

Вказав, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вживались передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, спрямовані на повне та своєчасне виконання судового рішення, зокрема перевірки правильності та повноти утримання аліментів з доході боржника, вчинялись активні дії щодо встановлення повного складу доходу боржника. Таким чином, державний виконавець не залишав виявлені обставини без перевірки, як стверджує скаржник, а, навпаки, вчиняв дії, спрямовані на з`ясування правомірності відрахувань в рахунок аліментів боржника.

20 травня 2026 року представником скаржника подано відзив у якому зазначено, що предметом розгляду скарги є не лише те, чи вчинив виконавець певні дії станом на дату подання відзиву , а й те, чи були дії державного виконавця своєчасними, повними та належними. Протягом тривалого часу державний виконавець не забезпечив належної перевірки правильності утримання аліментів з усіх видів доходу боржника. Лише після звернення скаржника до суду державний виконавець фактично визнав наявність підстав для перерахунку та вчинив дії, яких добивався скаржник раніше, а тому відзив не спростовує факту попередньої бездіяльності державного виконавця та доводів скарги.

20 травня 2026 року представником ОСОБА_1 адвокатом Міняйлук Ю.В. подано заяву з двома вимогами : 1. про визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця ДВС у виконавчому провадженні №73212512, яка полягає у невчинені належних дій для перевірки правильності утримання аліментів із усіх видів доходу боржника ОСОБА_2 , зокрема з додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, та у невизначені розміру заборгованості із сплати аліментів з урахуванням цих виплат, яка мала місце до моменту задоволення вимог скарги після відкриття провадження у справі №680/313/26.

2. про закриття провадження у справі №680/313/26 у зв`язку із відсутністю предмета спору станом на дату розгляду справи, оскільки після подання скарги державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на усунення оскаржуваної бездіяльності.

Окрім того просив стягнути на користь скаржника ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Суд вирішуючи клопотання про відкладення судового засідання, поданого начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романом Савойником зазначає, що відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Судове засідання з розгляду скарги призначено на 21 травня 2026 року з урахуванням процесуальних строків, визначених законом. Подальше відкладення розгляду на період більше місяця призведе до порушення принципу розумності строків.

Суд враховує, що державний виконавець є посадовою особою органу державної виконавчої служби, а тому його тимчасова відсутність не позбавляє відповідний орган можливості забезпечити участь іншого представника чи уповноваженої особи в судовому засіданні. Окрім того, була можливість подати клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Об`єктивних доказів неможливості реалізації таких процесуальних прав суду не надано.

Враховуючи вищевикладене та характер спірних правовідносин суд дійшов до висновку, що наведені у клопотанні підстави не є достатніми для відкладення розгляду справи, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали суддя приходить до такого висновку.

Згідно положень ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

03 січня 2018 року Новоушицьким районним судом видано судовий наказ №680/1149/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 13 грудня 2017 року.

За вказаним судовим наказом 02 листопада 2023 року державним виконавцем Дідик Н.А. відкрито виконавче провадження.

16 травня 2024 року державним виконавцем скеровано вимогу до військової частини про надання довідки про доходи військовослужбовця ОСОБА_2 , починаючи з листопада 2024 по березень 2025 року включно.

29 травня 2024 року винесено постанову державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України І.Гавінською про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

29 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця про перевірку нарахування та стягнення аліментів із доходів ОСОБА_2

15 листопада 2024 року державним виконавцем вказано, що згідно наданих звітів (які внесені в систему АСВП) та розрахунку заборгованості від 15 листопада 2024 року передоплата по аліментах боржника ОСОБА_2 становить 3746,44 грн.

02 квітня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до державного виконавця для перевірки та нарахування та стягнення аліментів із доходів ОСОБА_2 та просила здійснити перерахунок.

16 квітня 2025 року державним виконавцем повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 30 вересня 2024 року передоплата по аліментах станом на 30 вересня 2024 року боржника ОСОБА_2 становить 3746,44 грн.

17 травня 2025 року на адресу відділу ДВС надійшла відповідь з військової частини, що утримання аліментів проводиться з усіх видів грошового забезпечення, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру.

18 червня 2025 року державний виконавець направляє на військову частину лист в якому зазначає, що згідно Постанови КМУ №1263 від 11 листопада 2022 року дозволено стягувати аліменти з додаткової винагороди військовослужбовців ЗСУ.

03 листопада 2025 року державним виконавцем повторно скеровано вимогу про проведення перевірки нарахувань та утримань платника аліментів та вимога здійснити перерахунок бухгалтерією військової частини, враховуючи всі види грошових забезпечень, в тому числі додаткової винагороди.

10 лютого 2026 року адвокат Міняйлук Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до ДВС з проханням повідомити, які заходи примусового виконання здійснює виконавець та надати довідку про розрахунок заборгованості боржника.

25 лютого 2026 року державним виконавцем скеровано вимогу до військової частини, в якій зазначено, що встановлено факт розбіжностей між даними ДПС та звітами військової частин щодо доходів платника аліментів.

25 березня 2026 року адвокат Мацюкевич Ю.П. Міняйлук Ю.В. вкотре звернулась із заявою до державного виконавця, у якій просила прийняти та долучити до матеріалів виконавчого провадження довідки військової частини та здійснити перерахунок аліментів.

У відповідь на звернення державний виконавець 26 березня 2026 року вказує, що він здійснює розрахунки заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 в правовому полі на підставі звітів, наданих військовою частиною.

30 березня 2026 року адвокат Міняйлук Ю.В. вчергове просить перевірити повноту і правильність відрахування аліментів та здійснити новий розрахунок.

04 травня 2026 року адвокат Міняйлук Ю.В. в інтересах ОСОБА_1 звертається до суду із скаргою на дії державного виконавця.

12 травня 2026 року державним виконавцем винесено постанови: про арешт коштів боржника; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Враховуючи те, що державним виконавцем винесено постанови від 12 травня 2026 року, скаржником подано до суду через систему «Електронний суд» 20 травня 2026 року прохання закрити провадження у справі №680/313/26 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №73212512 у зв`язку з відсутністю предмета спору станом на дату розгляду справи та визнати неправомірною бездіяльності державного виконавця ДВС у виконавчому провадженні №73212512, яка полягала у невчинені належних дій для перевірки правильності утримання аліментів із усіх видів доходу боржника ОСОБА_2 ..

Суд керуючись висновками КЦС ВС у постанові від 17 червня 2020 року у справі №715/974/13-ц про те, що закриття провадження на підставі п.2, ч.1, ст.255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору обумовлено змінами до ст. 124 Конституції України, згідно з якими юрисдикція судів поширюється лише на будь-який юридичний спір.

Суд враховує, що заявник зазначив у скарзі до суду також прохання визнати бездіяльність неправомірною .

Тому суд має надати оцінку правомірності чи бездіяльності дій державного виконавця на момент їх вчинення, оскільки така вимога є самостійним способом захисту порушеного права.

Судом встановлено, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №73212512 вчинялись дії, спрямовані на перевірку правильності утримання аліментів із доходів боржника, зокрема після звернення скаржника щодо необхідності проведення перерахунку аліментів було направлено вимогу до військової частини про склад та види грошового забезпечення боржника. Після отримання відповіді про те, що утримання аліментів здійснюється не з усіх видів грошового забезпечення, державний виконавець надав роз`яснення щодо необхідності здійснення відрахувань у відповідності до постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №168.

Так після повторного звернення скаржника державному виконавцю було достеменно відомо про наявність порушень при нарахуванні та утриманні аліментів, однак виконавець фактично обмежився повторним направленням вимоги до військової частини, без вжиття заходів передбачених законом примусового та контрольного характеру.

Лише в подальшому державний виконавець звернувся до органів ДПС України з метою отримання інформації щодо доходів боржника, хоча такі дії, з огляду на характер виявлених порушень та тривалості їх існування, мали бути вчиненні невідкладно після отримання первинної інформації про неповне утримання аліментів. Вказане свідчить про те, що хоча державним виконавцем і вчинялись дії у межах виконавчого провадження №73212512, однак їх вчинення не відповідало критеріям своєчасності та належної ефективності, що призвело до тривалого невиконання рішення суду у повному обсязі та з порушенням прав стягувача аліментів.

Згідно з ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що саме на державного виконавця покладено обов`язок активного, своєчасного вчинення виконавчих дій, а належним доказом повноти таких дій є фактичне виконання судового рішення. Постанова ВС від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18.

При цьому сам факт подальшого усунення порушень та вчинення виконавцем необхідних дій після подачі скарги, не свідчить про відсутність допущеної раніше бездіяльності, оскільки своєчасність вчинення виконавчих дій є самостійним обов`язком державного виконавця.

Суд вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, враховує що скаржником подано договір про надання правничої допомоги (здійснення представництва/захисту) від 03 лютого 2026 року, акт наданих послуг/ виконаних робіт з професійної правничої допомоги від 18 травня 2026 року та дві квитанції про оплату послуг адвоката, одна з яких датована 25 лютого 2026 року до подання скарги, інша після її подання 19 травня 2026 року, що свідчить про фактичне несення заявником витрат, пов`язаних з підготовкою та супроводом справи.

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

У положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Суд враховує, послуги наданні адвокатом, а також те, що іншою стороною будь-яких заперечень стосовно витрат на професійну допомогу не надано, тому приходить до висновку що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню складає 10000,00 грн.

Керуючись ст.ст.137, 255, 261, 263, 447-451 ЦПК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 подану її представником - адвокатом Міняйлук Юлією Вікторівною, на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олени Осипової у виконавчому провадженні №73212512 задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №73212512, яка полягає у невчинені належних дій для перевірки правильності утримання аліментів із усіх видів доходу боржника ОСОБА_2 , яка мала місце до моменту звернення до суду із скаргою.

Провадження у справі №680/313/26 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні №73212512 - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за відсутності предмету спору на дату розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: В. Є. Польова