Рішення № 136724330, 12.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/26722/25

пр. № 2/759/3887/26

12 травня 2026 року м. Київ Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у листопаді 2025 р. до суду надійшла вищезазначена позовна заява, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 96346 грн 22 коп., а також судові витрати по справі.

В обґрунтування позову зазначає, що 06.06.2024 року між ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту СLAU-005548, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Peugeot 2008, д/н НОМЕР_1 .

15.04.2025р. за адресою: м. Київ, пр-т Берестейський 80/57 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ та автомобіля Renault Megane, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1

07.05.2025 р. постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/16927/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

28.04.2025 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/1594-25 звернулась ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами Договору страхування.

01.05.2025 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі Страхового акту № 22201 від 01.05.2025 року, заяви про виплату страхового відшкодування, рахунку № ВТпС-0005989 від 25.04.2025 року, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 256 346, 22 грн., що підтверджуються платіжною інструкцією № 6422 від 01.05.2025 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована е ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N° 222217976 , за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок експлуатації Renault Megane, д/н НОМЕР_3 , особою, відповідальність якої застрахована.

Ліміт відповідальності у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» за шкоду заподіяну майну згідно Полісу становить 160 000,00 грн.

07.05.2025 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулось до ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» із Заявою про страхове відшкодування від 07.05.2025 з проханням здійснити страхове відшкодування в розмірі 256 346,22 грн.

15.05.2025 ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» здійснило на користь ТДВ «СК «ВІДІ СТРАХУВАННЯ» виплату страхового відшкодування в межах ліміту, тобто, ОСОБА_1 для повного відшкодування завданої шкоди, зобов`язаний сплатити 96 346, 22 = 256 346,22 грн. - 160 000,00 грн.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025, визначено головуючого - суддю Ул`яновську О.В. (а.с.76-77).

Ухвалою судді від 11.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 80-81).

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно положень ст. 190 ЦПК України, на адресу відповідача рекомендованим листом надсилалась копія ухвали про відкриття провадження від 11.11.2025 та копія позовної заяви з додатками, однак поштове відправлення не було отримане відповідачем та повернулось до суду із відміткою про закінчення терміну зберігання (а.с.85-86).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що 06.06.2024року між ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту СLAU-005548, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом Peugeot 2008, д/н НОМЕР_1 (а.с.10).

Судом встановлено, що 15.04.2025р. за адресою: м. Київ, пр-т Берестейський 80/57 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ТЗ та автомобіля Renault Megane, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 07.05.2025 р. постановою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/16927/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.22).

Судом встановлено, що 28.04.2025 року до ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із Заявою про виплату страхового відшкодування вх. № 15/04/9/1/1594-25 звернулась ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами Договору страхування(а.с.23-24).

Судом встановлено, що 01.05.2025 року ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» на підставі Страхового акту № 22201 від 01.05.2025 року, заяви про виплату страхового відшкодування, рахунку № ВТпС-0005989 від 25.04.2025 року, здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 256 346, 22 грн., що підтверджуються платіжною інструкцією № 6422 від 01.05.2025 року(а.с.26).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована е ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N° 222217976 , за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок експлуатації Renault Megane, д/н НОМЕР_3 , особою, відповідальність якої застрахована.

Ліміт відповідальності у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» за шкоду заподіяну майну згідно Полісу становить 160 000,00 грн.(а.с.38-45).

Судом встановлено, що 07.05.2025 ТДВ «СК «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» звернулось до ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» із Заявою про страхове відшкодування від 07.05.2025 з проханням здійснити страхове відшкодування в розмірі 256 346,22 грн.(а.с.54).

Судом встановлено, що 15.05.2025 ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» здійснило на користь ТДВ «СК «ВІДІ СТРАХУВАННЯ» виплату страхового відшкодування в межах ліміту, тобто, ОСОБА_1 для повного відшкодування завданої шкоди, зобов`язаний сплатити 96346,22 = 256346,22 грн. - 160000,00 грн.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень ст. ст. 3, 5, 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Пунктом 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Враховуючи наведене, завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15, де зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу, а винна особа, дії якої спричинили дорожньо-транспортну подію - відповідає за різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та вартістю матеріального збитку.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 у справі № 676/518/17 дійшов висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

На підтвердження вищевикладеного, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд також і у постанові від 04.12.2019 у справі №359/2309/17 вказавши, що системний аналіз п.32.7 ч. 1 ст.32 закону №1961-ІУ, ст. 22, абз. 3 п.3 ч. 1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №676/518/17, від 23.01.2019 у справі №750/6218/16-ц, від 07.02.2019 у справі №645/3746/16-ц, №591/3152/16-ц від 25.03.2019, від 25 березня 2019 року у справі №591/3152/16-ц, від 11.12.2019 у справі №522/15636/16-ц, від 18.02.2020 у справі №522/1251/15-ц.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а тому факт ДТП та вина ОСОБА_3 у його вчиненні додаткового доказування не потребує.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 22.12.2020 у справі № 565/1210/19.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України регламентує право зворотної вимоги до винної особи, і частиною 1 передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем, як страховиком, сплачено страхове відшкодування на загальну суму 96346 грн 22 коп. на відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини відповідача ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, що виплачений позивачем страхувальнику у розмірі 96346 грн 22 коп.

V. Розподіл судових витрат

згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 1191, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ: 35429675) заборгованість в розмірі 96346 (дев`яносто шість тисяч триста сорок шість) грн 22 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ: 35429675) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Суддя: О.В. Ул`яновська