Рішення № 136723897, 14.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42814/25-ц

пр. 2-5283/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - позивач, ТОВ «ФК «Ейс») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на корить позивача заборгованість за кредитним договором № 358063919 від 20.04.2021 року в розмірі 24 931,75 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 20.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (далі - ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 358063919 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Кредитор свої зобов`язання виконав та надав боржнику у користування 7 750,00 грн. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в сумі 24 931,75 грн, з яких: 7 750,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 17 181,75 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року та реєстру прав вимоги, укладеного на виконання умов договору факторингу, перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс». Надалі, на підставі договору факторингу № 05/0820-01 року від 05.08.2020 року, право вимоги до боржника перейшло від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Онлайн фінанс», а на підставі договору факторингу № 20/10/23-03 від 20.10.2023 року - від ТОВ «Онлайн фінанс» до позивача - ТОВ «ФК «Ейс».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.10.2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копії позовної заяви та ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Як визначено у ч.ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого терміну зберігання», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляла, то суд вважає, що ухвала суду відповідачу вручена.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалась, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 20.04.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 358063919 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV32N8R. Відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало позивачу кредит у розмірі 7 750,00 грн, на умовах строковості, зворотності платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та реєстру прав вимоги, укладеного на виконання умов договору факторингу, перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс».

Надалі, шляхом укладання додаткових угод строк договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року було продовжено.

05.08.2020 року ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

20.10.2023 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ ФК «Ейс» уклали договір факторингу №20/10/23-03, у відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТОВ ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «Ейс» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №358063919 від 20.04.2021 року в сумі 24 931,75 грн.

Всупереч умов договору № 358063919 від 20.04.2021 року відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 24 931,75 грн., з яких: 7 750,00 грн. - заборгованість за кредитом, 17 181,75 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Як визначено у ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі Договорів факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01, від 05.08.2020 року № 05/0820-01, від 20.10.2023 року №20/10/23-03, ТОВ «ФК «Ейс» набуло прав кредитора у зобов`язанні, що виникло з кредитного договору № 358063919 від 20.04.2021 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Так, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», виконало умови кредитного договору № 358063919 від 20.04.2021 року та перерахувало відповідачу грошові кошти у розмірі, визначені Договором.

Проте, ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість, яка становить 24 931,75 грн., яка складається з: 7 750,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 17 181,75 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині 1 ст. 81 ЦПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Розмір суми заборгованості наданий позивачем відповідачем у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.

Враховуючи те, що відповідач не виконує умови договору у добровільному порядку, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним, підлягають примусовому стягненню.

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію понесених ним витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що 05.06.2025 року між Адвокатським бюро «Татаренко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір про надання правової допомоги №05/06/25-02, за умовами якого адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання надати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених договором.

Також між сторонами укладено Додаткову Угода № 25770528499 від 05.06.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №05/06/25-02 від 05.06.2025 року.

Згідно Акт прийому - передачі наданих послуг від 25.06.2025 року адвокатським бюро «Татаренко партнери» надані ТОВ «ФК «Ейс» юридичні послуги на суму 7 000,00 грн. (5 000,00 грн - складання позовної заяви; 1 000,00 грн - вивчення матеріалів справи, 500,00- підготовка адвокатського запиту, 500,00 грн - подача клопотання про витребування доказів).

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.11.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об`єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 512. 514, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість в сумі 24 931 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, 8, офіс 310а; код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 14.05.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ