Рішення № 136723008, 15.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/949/26

2/950/744/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», у якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. від 14 травня 2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 8761, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 5 111,00 грн; тягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, у тому числі судовий збір за подання позовної заяви, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Позивач зазначає, що кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був нотаріально посвідченим, а тому після визнання незаконними змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662, такий договір не міг бути самостійною підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Також позивач вказує, що заборгованість не була безспірною, оскільки він не погоджувався з її наявністю та розміром, доказів належного направлення йому письмової вимоги про усунення порушень відповідачем не надано, а нотаріусом не було належним чином перевірено безспірність вимог стягувача.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

30 квітня 2026 року від відповідача ТОВ «ФІНФОРС» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги. Відповідач просив зменшити суму витрат з 5 000,00 грн до 2 000,00 грн, посилаючись на малозначність справи, її незначну складність, відсутність доказів фактичної оплати правничої допомоги та, на думку відповідача, неспівмірність заявленої суми зі складністю справи.

15 травня 2026 року представник позивача адвокат Василець С.О. подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу заперечив, зазначивши, що розмір гонорару визначений договором про надання правничої допомоги № 23/03/26-1 від 23 березня 2026 року у фіксованому розмірі 5 000,00 грн, а надані адвокатом послуги включали підготовку адвокатського запиту, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, підготовку позовної заяви, заяви про забезпечення позову та участь у процесуальному супроводі справи.

Треті особи письмових пояснень щодо суті спору не подали, на розгляд справи не з`явилися.

Судом встановлено, що 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 8761, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» заборгованості у сумі 5 111,00 грн.

Із маеріалів справи вбачається, що стягнення здійснювалося за кредитним договором № 2950-А від 12 квітня 2020 року, укладеним у простій письмовій або електронній формі, без нотаріального посвідчення.

19 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадимом Вікторовичем відкрито виконавче провадження № 66122668 з примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Також приватним виконавцем у межах виконавчого провадження було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначення мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника.

Позивач через свого представника 24 березня 2026 року звернувся до приватного виконавця з адвокатським запитом про надання копій матеріалів виконавчого провадження. Після отримання відповідних документів позивач звернувся до суду з цим позовом.

Судом встановлено, що відповідач не надав суду доказів того, що кредитний договір № 2950-А від 12 квітня 2020 року був нотаріально посвідчений.

Судом також встановлено, що відповідач не надав доказів належного повідомлення позивача про наявність заборгованості, її розмір, структуру, правові підстави виникнення, строк для добровільного виконання зобов`язання, а також доказів отримання позивачем такої вимоги до моменту звернення до нотаріуса.

За змістом статті 76 ЦПК України: «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи».

Відповідно до статті 81 ЦПК України: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень».

Ці норми застосовуються для оцінки того, чи довів позивач порушення порядку вчинення виконавчого напису, а відповідач безспірність заборгованості та правомірність звернення до нотаріуса.

Відповідно до статті 18 ЦК України: «Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом».

Зазначена норма є спеціальною щодо способу позасудового захисту права кредитора шляхом звернення до нотаріуса. Водночас вона прямо вказує, що такий захист можливий лише у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат»: «Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України».

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат»: «Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем».

Отже, обов`язковими умовами вчинення виконавчого напису є: наявність документа, який входить до Переліку документів, затвердженого Кабінетом Міністрів України; підтвердження безспірності заборгованості; дотримання строків звернення за виконавчим написом; подання нотаріусу документів, достатніх для перевірки правомірності вимог стягувача.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172, передбачено подання для одержання виконавчого напису, зокрема, оригіналу нотаріально посвідченого договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості.

Суд застосовує цю норму, оскільки спірний виконавчий напис вчинено саме як позасудовий спосіб стягнення заборгованості, а тому нотаріус мав перевірити наявність документів, прямо передбачених Переліком.

Суд бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, відповідно до якої при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою формального дотримання нотаріусом процедури, а має встановити, чи справді на момент вчинення виконавчого напису існувала безспірна заборгованість, чи був її розмір саме таким, як зазначено у виконавчому написі, та чи не існувало невирішеного спору щодо заборгованості.

Також суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, відповідно до якої після втрати чинності положеннями, що дозволяли вчинення виконавчих написів на підставі ненотаріально посвідчених кредитних договорів, нотаріуси не мали правових підстав вчиняти виконавчі написи за такими договорами, якщо вони не посвідчені нотаріально.

Суд оцінює кожен доказ окремо, а також у сукупності з іншими доказами, відповідно до статті 89 ЦПК України, за якою: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів».

Копія паспорта громадянина України та картки платника податків позивача підтверджує особу ОСОБА_1 та його реєстраційний номер облікової картки платника податків. Цей доказ є належним для ідентифікації позивача як боржника за спірним виконавчим написом.

Витяг з реєстру територіальної громади підтверджує місце реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії виконавчого напису нотаріуса № 8761 від 14 травня 2021 року вбачається, що приватний нотаріус Грисюк О.В. вчинила виконавчий напис про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФІНФОРС» 5 111,00 грн.

Копія кредитного договору № 2950-А від 12 квітня 2020 року підтверджує, що правовідносини, на які послався нотаріус, виникли з кредитного договору. Водночас цей документ не містить ознак нотаріального посвідчення. Відповідач не надав оригіналу нотаріально посвідченого договору. Отже, суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис був вчинений не на підставі нотаріально посвідченого договору, що суперечить вимогам Переліку документів.

Копії постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, стягнення основної винагороди, визначення мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів підтверджують, що спірний виконавчий напис був пред`явлений до примусового виконання і створив для позивача реальні майнові наслідки. Ці докази підтверджують наявність порушеного права позивача.

Інформація з Автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджує існування виконавчого провадження № 66122668 та його зв`язок зі спірним виконавчим написом.

Договір про надання правничої допомоги № 23/03/26-1 від 23 березня 2026 року, ордер адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, розрахунок витрат на правничу допомогу та клопотання представника позивача підтверджують факт залучення адвоката та погодження вартості правничої допомоги у фіксованому розмірі 5 000,00 грн.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність доказів фактичної оплати як самостійну підставу для відмови у стягненні витрат, оскільки процесуальний закон передбачає можливість розподілу витрат, які не лише фактично сплачені, а й підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис не відповідає вимогам закону з таких підстав.

По-перше, виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений.

Після визнання незаконними положень постанови Кабінету Міністрів України № 662, якими було розширено можливість вчинення виконавчих написів щодо кредитних договорів, нотаріуси могли вчиняти виконавчі написи лише за документами, передбаченими чинною редакцією Переліку документів. Такий Перелік вимагає подання оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Оскільки відповідач не надав доказів нотаріального посвідчення кредитного договору № 2950-А від 12 квітня 2020 року, нотаріус не мав правових підстав для вчинення виконавчого напису на такому договорі.

По-друге, відповідач не довів безспірності заборгованості.

Безспірність заборгованості означає не лише формальне подання кредитором розрахунку боргу, а наявність такого обсягу документів, який дає нотаріусу можливість переконатися, що боржник визнає заборгованість або що вона не оспорюється, її розмір є визначеним, строк виконання настав, а боржник був належним чином повідомлений про вимогу кредитора.

Судом встановлено, що відповідач не надав доказів направлення позивачу письмової вимоги про усунення порушень зобов`язання, доказів отримання такої вимоги позивачем, первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту, руху коштів, нарахування процентів, а також детального розрахунку заборгованості, який би дозволив суду перевірити правомірність суми 5 111,00 грн.

Сам по собі розрахунок кредитора або посилання на кредитний договір не доводить безспірності боргу. Такий документ є одностороннім документом кредитора і не підтверджує, що боржник погоджувався з боргом, його розміром та строками погашення.

По-третє, наявність спору щодо боргу підтверджується самим зверненням позивача до суду, його запереченнями щодо правомірності нарахування заборгованості та відсутністю доказів погодження ним суми боргу до моменту вчинення виконавчого напису.

Суд враховує, що виконавчий напис нотаріуса є позасудовим способом захисту права кредитора, який допускається лише за умови очевидної та документально підтвердженої безспірності вимог. Якщо боржник заперечує проти заборгованості, а кредитор не довів, що на момент звернення до нотаріуса борг був безспірним, такий спір має вирішуватися судом у позовному провадженні, а не шляхом вчинення виконавчого напису.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис вчинено з порушенням статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172.

Щодо судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України встановлено: «Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат».

Відповідач просив зменшити витрати на правничу допомогу з 5 000,00 грн до 2 000,00 грн, посилаючись на те, що справа є малозначною, розглядається у спрощеному провадженні, а позивач не надав доказів фактичної оплати послуг адвоката.

Суд відхиляє ці аргументи з таких підстав.

По-перше, сам факт розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не означає автоматично, що правнича допомога у справі є простою або незначною за обсягом. Для належного звернення до суду представник позивача мав отримати матеріали виконавчого провадження, проаналізувати виконавчий напис, кредитний договір, постанови приватного виконавця, підготувати позовну заяву, заяву про забезпечення позову, сформувати правову позицію з урахуванням практики Верховного Суду.

По-друге, значення справи для позивача не обмежується ціною позову 5 111,00 грн, оскільки виконавчий напис перебував на примусовому виконанні, на підставі нього були винесені постанови приватного виконавця, зокрема про арешт коштів, а тому спір безпосередньо стосувався майнових прав позивача.

По-третє, відсутність окремого платіжного документа про фактичну оплату не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні витрат, якщо сторона надала договір про надання правничої допомоги, ордер, розрахунок витрат та підтвердження обсягу наданих послуг. Витрати на правничу допомогу можуть бути як сплаченими, так і такими, що підлягають сплаті за договором.

По-четверте, відповідач не подав доказів, які б об`єктивно підтверджували неспівмірність заявленої суми. Клопотання відповідача містить загальні посилання на малозначність справи та практику судів, але не містить конкретного аналізу фактичного обсягу роботи адвоката у цій справі, не спростовує наданого позивачем розрахунку та не доводить, що сума 5 000,00 грн є надмірною.

Суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у якій зазначено, що суд застосовує критерії співмірності витрат за наявності відповідного клопотання іншої сторони, однак саме сторона, яка просить зменшити витрати, повинна надати докази та обґрунтування їх неспівмірності.

У даній справі відповідач такого обов`язку не виконав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн є реальними, підтвердженими, необхідними та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для позивача.

Підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу суд не вбачає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, з ТОВ «ФІНФОРС» на користь позивача підлягають стягненню судовий збір за подання позовної заяви, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, а також витрати на професійну правничу допомогу у повному розмірі.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, статтями 15, 16, 18 ЦК України, статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований у реєстрі за № 8761, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості у розмірі 5 111,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» код ЄДРПОУ 41717584, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус В, кабінет 508-2, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , судові витрати, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн; судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 696,80 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Усього стягнути з ТОВ «ФІНФОРС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальному розмірі 6 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ