Рішення № 136722915, 20.05.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6871/25

Провадження № 2/591/1438/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.,

за участю секретаря судового засідання Шершень А. С.

розглянув у порядку загального позовного провадження справу 591/6871/25

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

третя особа Сумська міська державна нотаріальна контора

про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до Сумської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визначити розмір частки у праві спільної сумісної власності в квартирі номер АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням ВАТ Сумбуд № 359 від 19.01.2001 ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , по частині кожному;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги мотивовано тим, що він позбавлений можливості отримати свідоцтво про спадщину на вказане спадкове майно, оскільки квартира перебуває у спільній частковій власності без визначення часток.

Рух справи у суді першої інстанції

30 червня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у порядку загального провадження, призначено підготовче засідання (головуючий суддя Сидоренко А. П.).

Згідно розпорядження керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми № 514 від 25.12.2025 у зв`язку з призначенням судді Сидоренко А. П. суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025 передана для розгляду головуючому судді Косар А. І.

30 січня 2026 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

09.02.2025 надійшла заява про усунення недоліків разом з позовною заявою у новій редакції з уточненим складом учасників справи, зокрема, щодо відповідачів та третьої особи.

27 лютого 2026 року Ухвалою суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

26 березня 2026 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 20.05.2026 сторони та їх представники, третя особа не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання. В матеріалах справи наявна заява від позивача про підтримання позову та розгляд справи по суті у його відсутність.

Фактичні обставини, з`ясовані судом

З матеріалів спадкової справи № 352/2025, заведеної Сумською міською державною нотаріальною конторою 22 травня 2025 р. на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 слідує, що постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 12.06.2025 № 2227/02-31 ОСОБА_1 через представника відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з тих підстав, що при зверненні за вчиненням нотаріальної дії було надано копію Свідоцтва про право власності на житло, виданого ВАТ СУМБУД від .19.01.2001 за р. № 1432, на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та спадкодавця ОСОБА_4 без визначення часток.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом положень ст.41 Конституції України, стст.179, 181, 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидом якого є кватира, частка у праві власності на нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом стст.355-357, 361 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

За змістомположень стст.368,372ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначеннячасток кожногоз ниху правівласності є спільною сумісноювласністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістом норм стст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до стст.1220, 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у стст.1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, яким є день смерті спадкодавця (час відкриття спадщини).

В свою чергу, у відповідності до норм стст.1258, 1261, 1262 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 ЦК України. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до стст.1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.

За змістом стст.1296,1297ЦК України спадкоємець,який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно зі ст.1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пункт 5постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.95 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

За змістом стст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.

Так судом встановлено, що зазначена вище спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та спадкодавця ОСОБА_4 без визначення часток.

Пункт 5постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.95 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Отже, суд уважає, що співвласникам квартири кожному належала частка у спільній сумісній власності.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: на 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач у визначений законом 6-ти місячний строк звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про вправо власності через відсутність часток у спільній сумісній власності на майно.

Враховуючи вищенавведені обставини у їх сукупності, суд приходить до обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Керуючись стст. 258, 263, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

Ухвалив:

Задовольнити позов.

Визначити розмір частки у праві спільної сумісної власності в квартирі номер АДРЕСА_1 згідно з розпорядженням ВАТ Сумбуд № 359 від 19.01.2001 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та, по частині кожному.

Визнати за ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 право власності на 1/4 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідачі:

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

третя особа:Сумська міська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: пр. Шевченко, 3, м. Суми, 40022, Україна.

Суддя А. І. Косар