Рішення № 136722318, 12.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7793/26

Справа №754/5667/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.А.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місто Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 39493634) з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 17000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 62015830, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн. на умовах визначених договором.

Товариство свої зобов`язання за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти, однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

01.09.2025 ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» уклали Договір факторингу № 01092025/1, згідно якого ТОВ «ФК «Позика» отримало право грошової вимоги до відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість на загальну суму 17000 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12000 грн. заборгованість за відсотками.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подано заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Дослідивши та оцінивши всі перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений зобов`язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1054 ЦК передбачено, що кредит надається на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором суд на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, повинен перевірити на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржників, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема, здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить.

14.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 62015830. Договір підписано електронним підписом позичальника Кірюшина В.О., відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 711153, що був надісланий на вказану відповідачем мобільний номер телефону, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно умов Договору сума кредиту 5000 грн.; кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, зазначені в особистому кабінеті позичальника; нарахування процентів провадиться кожного календарного дня на суму залишку кредиту; тип процентної ставки фіксована, процентна ставка 2% в день.

Всупереч умовам Договору, відповідач свого зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що згідно розрахунку заборгованості становить 17000 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 12000 грн. заборгованість за відсотками.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено Договір факторингу № 01092025/01, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПОЗИКА» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» приймає належні ТОВ «ФК «ІРБІС» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості, ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 17000 грн., з яких: - 5000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту; - 12000 грн. сума заборгованості за відсотками; - 0 грн. заборгованість за штрафними санкціями та комісіями.

Матеріалами справи підтверджено перехід прав вимоги від ТОВ «ФК «ІРБІС» до ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Як зазначає позивач у позові, і що підтверджено матеріалами справи, кредитор, надавши обумовлені договором кошти, свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим наявна заборгованість за Договором в розмірі 17000 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач порушила обумовлені договором строки і порядок повернення суми кредиту, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з нього суми заборгованості за кредитом у розмірі 17000 грн. ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

В обґрунтування клопотання зазначив, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі надано такі докази: договір про надання правничої допомоги; докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт акти наданих послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання обґрунтованим з наступних підстав.

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До матеріалів заяви представником позивача додано Договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 згідно з яким ФОП Горобей Р.Г. прийняв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «ФК «ПОЗИКА».

Згідно витягу з Акту надання послуг від 16.02.2026 сторони погодили суму наданих послуг 5500 грн. за наступним списком:

- надання письмової консультації (0,5 години);

- правовий аналіз спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (1 година);

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (2 години);

- формування додатків до позовної заяви (0,5 години).

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5500 грн. суд зазначає наступне.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

В той же час, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не подано жодних заперечень з приводу не співмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Суд не вправі самостійно перебирати на себе обов`язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 258, ст. ст. 259, 264-265, 280, 281 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (місто Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за Кредитним договором № 62015830 від 14.01.2022 у розмірі 17000 гривень, судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Суддя: