Рішення № 13672226, 03.02.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.11 Справа № 5/135

За позовом Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця», м. Харків

до Публічного акціонерного товариства “Луганський ливарно-механічний завод”, м. Луганськ

про стягнення 32257 грн. 08 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: Щербаков О.В. - юрисконсульт, довіреність №42 від 04.01.2011;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за непоставку товару в сумі 32257,08 грн. згідно договору поставки № П/НХ-10246/НЮ від 23.02.2010.

У судовому засіданні 10.01.2011, відповідно до статті 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 25.01.2011 на 14-40 хв., та 25.01.2011 була оголошена перерва до 03.02.2011 на 10-40.

Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову з підстав відсутності вини у невиконанні зобов’язання по причині наявності суттєвої зміни обставин категорії форс-мажору, які засвідчені свідоцтвом Луганської регіональної торгово-промислової палати № 349 від 12.05.2010.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Статутним територіально-галузевим об’єднанням «Південна залізниця» (позивач у справі), як Покупцем, та Публічним акціонерним товариством «Луганський ливарно-механічний завод»(відповідач у справі), як Постачальником, був укладений договір поставки № П/НХ-10246/НЮ від 23.02.2010 (далі –Договір).

За умовами пункту 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов’язався поставити і передати в зумовлені строки у власність Покупцю певну продукцію: колодки чавунні гальмівні (далі – Товар), відповідно до специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід’ємною частиною договору, а Покупець зобов’язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, асортимент Товару передбачається у специфікації № 1, яка додається до даного договору (Додаток № 1).

У пункті 5.1 Договору зазначено, що Постачальник здійснює поставку Товару на умовах DDP (Україна, м. Харків, вул. Південнопроектна 2-А). Митне очищення Товару здійснює Постачальник в кінцевому пункті отримання Товару (згідно ІНКОТЕРМС 2000). Товар поставляється транспортом Постачальника за рахунок Постачальника на склад Покупця не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, невід’ємною умовою поставки Товару має бути тільки письмове повідомлення Покупця Постачальнику на постачання Товару в кількості та вартості постачання.

Пунктом 5.4 Договору, передбачено, що датою поставки Товару вважається день підписання сторонами або уповноваженими представниками акту прийому-передачі Товару.

У пункті 11.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну поставку товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару за кожен день прострочення.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що надіслав на адресу відповідача повідомлення про № НХ06/284 від 26.05.2010 на постачання Товару в кількості та вартості постачання на загальну суму 1008033,60 грн. Повідомлення було одержано відповідачем 03.06.2010.

Однак, в порушення умов Договору, відповідачем поставка замовленого Товару здійсненна не була, у зв’язку з чим, позивач розірвав договір та нарахував відповідачу пеню у сумі 32257,08 грн. за період з 15.06.2010 по 16.07.2010 за невиконання умов Договору (п. 11.2), яку просить стягнути на свою користь.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про № НХ06/284 від 26.05.2010 (а.с.15) на постачання Товару: колодки типу «С»в кількості 4340 шт. за ціною 91,00 грн. без НДС та колодки типу «Ф»в кількості 4480 шт. за ціною 99,35 грн. без НДС, на загальну суму 1008033,60 грн. Повідомлення було одержано відповідачем 03.06.2010 (а.с.16-18).

Однак, в порушення умов Договору, відповідачем поставка замовленого Товару в десятиденний строк після отримання повідомлення здійсненна не була, у зв’язку з чим, позивач 25.08.2010 надіслав відповідачу повідомлення про розірвання договору та нарахував пеню у сумі 32257,08 грн. за період з 15.06.2010 по 16.07.2010 за невиконання умов Договору (п. 11.2).

Згідно статті 611 ЦК України, разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач посилається на звільнення його від відповідальності у зв’язку з тим, що 12.05.2010 він отримав від Луганської регіональної торгово-промислової палати свідоцтво про суттєву зміну обставин № 349 від 12.05.2010 та своєчасно повідомив про це позивача, однак доказів на підтвердження факту повідомлення позивача відповідачем до матеріалів справи не надано.

Як встановлено у статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення містяться і у статті 218 ГК України, згідно якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд критично оцінює свідоцтво про суттєву зміну обставин, що видане Луганською торгово-промисловою палатою, оскільки, по-перше, суттєва зміна обставин, а саме подорожчання основної сировини, матеріалів, пального, не є підставою для звільнення від відповідальності від виконання зобов’язання, а відноситься до так званих підприємницьких ризиків, що несе особа, яка займається діяльністю, спрямованою на отримання прибутку.

По-друге, в якості доказу щодо звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов’язань за Договором, відповідачем надано свідоцтво Луганської регіональної торгово-промислової палати № 349 від 12.05.2010, в якому ідеться про настання для відповідача суттєвої зміни обставин категорії форс-мажору.

Водночас згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Зі змісту статті 11 цього Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що вказані організації, до складу яких входить Луганська регіональна торгово-промислова палата, не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.

Враховуючи положення вищезазначеного Закону, суд дійшов висновку, що свідоцтво Луганської регіональної торгово-промислової палати, на яке посилався відповідач в якості доказу настання обставин форс-мажору, не є допустимим та належним доказом засвідчення таких обставин.

Дана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 19.01.2010 № 30/236 (1/319-15/85,15/153).

Відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань по поставці Товару передбачена сторонами у п. 11.2 Договору у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості Товару за кожний день прострочення.

В силу частини 1 статті 216, частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 2 статті 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Частина 2 статті 549 ЦК України особливістю пені визначає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Коли обов’язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв’язку з порушенням зобов’язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Дана правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2009 у справі № 15/287-08.

Представник позивача також зазначив, що Південна залізниця є державним підприємством, тому відповідно до положень визначених постановою Кабінету міністрів України від 13.10.2008 за № 921 «Про затвердження положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» має здійснювати закупівлю товарів, вартість якої перевищує 100000,00 грн. виключно в порядку встановленому цією постановою.

Враховуючи наведене після того, як відповідач не виконав свою зобов’язання позивач був змушений розірвати укладений з ним договір про закупівлю товарів за державні кошти. Через певний час після порушення зобов’язання до розірвання договору позивач з метою зменшення своїх збитків розпочав нову процедуру закупівлі. Ця процедура була завершена 25.08.2010 укладенням договору з ТОВ «Торговий дім «Будком», однак вартість колодки чавунної гальмівної типу «С»була 108,5 грн./од. попередній договір з відповідачем вартість 91 грн./од., вартість колодки гальмівної типу «Ф»була 118,5 грн./од. попередній договір з відповідачем вартість 99,35 грн./од.

Зважаючи на вищевказане, у разі належного виконання відповідачем свого господарського зобов’язання, позивач, використовує у своїй господарській діяльності продукцію нижчої вартості, ніж був змушений використовувати, одержав би більший дохід. Отже, порушення відповідачем свого господарського зобов’язання призвело до упущеної вигоди позивача.

У зв’язку з вищезазначеним, вимоги про стягнення штрафних санкції у сумі 32257,08 грн. за період з 15.06.2010 по 16.07.2010 є обґрунтовано заявленими, вірно нарахованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі статтею 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Луганський ливарно-механічний завод”, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 195, ідентифікаційний код 00292824, на користь Статутного територіально-галузевого об’єднання «Південна залізниця», м. Харків, вул. Червоноармійська, буд. 7, ідентифікаційний код 01072609, штрафну санкцію у сумі 32257,08 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 322,57 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 07.02.2011.

Суддя О.С. Фонова