Рішення № 136721375, 24.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3746/25 Провадження № 2/450/330/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добощ Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про (предмет позову): визнання за позивачами в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на землю (середню земельну частку) площею 0,45 га, що розташована на території с. Чишки, Давидівської територіальної громади Львівського району Львівської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 6231, який виданий 26.05.1997 року на підставі розпорядження Пустомитівської РДА від 23.05.1997 року № 262,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): Позивач та позивачка є подружжям. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . На випадок своєї смерті ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 24.07.2003р. секретарем виконкому Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, згідно якого все своє майно вона заповіла в рівних долях позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 позивачі спадщину прийняли, оскільки на момент смерті постійно проживали з померлою, та згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.03.2008р. у справі № 2-696/08 за ними визнано в рівних частках право власності на спадкове майно, а саме будинковолодіння АДРЕСА_1 та грошовий вклад, розміщений у філії Ощадбанку України. Однак під час розгляду судової справи N?2-696/08 позивачі помилково не включили до позовних вимог право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 0,45 га без контурного визначення меж ділянки на місцевості, що була надана померлій на підставі розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації № 262 від 23.05.1997р. У грудні 2024 року позивачі звернулися до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Шаравари О.Р. щодо оформлення майнових прав на вказану середню земельну частку в порядку спадкування, однак нотаріус своїм листом № 256/02-14 від 13.12.2024р. відмовив їм в оформленні спадкових прав на таку, оскільки, сертифікат не відповідає встановленій формі. На підставі наведеного просить позовні вимоги задоволити.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, однак подали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримують, просять такі задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.10.2003 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 11.08.1954 року, ОСОБА_1 , являється сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 20.05.1978 року, ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , після чого їй присвоєно прізвище " ОСОБА_6 ".

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 розпорядилася склавши 24.07.2003 року заповіт, посвідчений секретарем виконкому Чишківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Новосад О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 45 згідно якого все своє майно вона заповіла в рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно відповіді приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Шаравари О.Р. N?256/02-14 від 13.12.2024р. ОСОБА_1 повідомлено про неможливість видання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,55 без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, що розташована на території Чишківської сільської ради народних депутатів Львівського (Пустомитівського) району Львівської області, яка належала померлій на підставі Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 6231, виданого Чишківською сільською радою народних депутатів Пустомитівського району району Львівської області 29.05.1997 року, оскільки сертифікат не відповідає формі сертифікату затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифікатів на право на земельну частку (пай)» , а саме в даному сертифікаті відсутня назва колективного сільськогосподарського підприємства, членом якого була спадкодавця, ОСОБА_3 , та не визначена вартість земельної частки (паю).

Згідно із наявною в матеріалах справи копією Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серія ЛВ № 6231 від 26.05.1997, виданого на підставі розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації № 262 від 23.05.1997 року ОСОБА_3 передається уприватну власність земельна ділянка площею 0,55 ( 0,45) га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, розташована на території Чишківської сільської ради народних депутатів.

У примітці сертифіката зазначено, що Сертифікат є документом, який передбачений ст. 6.10 Програми приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області (затверджена ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №277 від 01 лютого 1993 року). У випадку використання власником своєї середньої земельної частки для ведення селянського (фермерського) господарства, цей сертифікат є підставою для заміни його на Державний акт на право приватної власності на землю. Сертифікат зареєстрований у Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 68.

Паювання сільськогосподарських земель започатковано Указом Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», згідно з яким паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена КСП без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Процедура паювання згідно з цим Указом передбачала низку послідовних етапів, зокрема: виготовлення Державного акта на право колективної власності на землю та складання списку членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку (пай); грошову оцінку угідь, що знаходяться у колективній власності згідно з методикою КМ України; визначення вартості та розміру земельної частки (паю) кожного члена, який визначається в умовних кадастрових одиницях комісією КСП, затвердження районною державною адміністрацією визначених комісією КСП розміру земельної частки (паю); видача громадянам районною державною адміністрацією сертифікату на право на земельну частку (пай) та його реєстрація.

І лише після виконання сукупності наведених умов та отримання сертифіката на право на земельну частку (пай) та його реєстрації громадянин має право на виділення йому земельної ділянки в натурі з дотримання положень Земельного кодексу України.

Згідно Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, розроблених комісією Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу земельних ресурсів та соціального розвитку села 15.05.1992р. та затверджені Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності демонополізації виробництва України, з метою обчислення розміру середньо земельної частки сільською, селищною, міською радами народних депутатів складаються та затверджуються списки:

- осіб, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших: сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості:

- осіб, зайнятих у соціальній сфері села, до яких належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонерів з числа цих осіб, що проживають у цій місцевості.

На реалізацію права громадян на землю Львівською обласною радою була прийнята ухвала №277 від 01.02.1993 року, якою затверджена Програма приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області, а 08.12.1993 року ухвалою №351 Львівська обласна рада затвердила положення і статути до згаданої Програми приватизації.

Зокрема, на виконання постанов Верховної Ради України Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» від 13.03.1992р. та постанови «Про державну програму приватизації майна державних підприємств» від 07.07.1992р., Львівська обласна рада прийняла Ухвалу №277 від 01.02.1993р., якою затвердила Програму приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області. Даною програмою зобов`язано сільські, селищні міські і районні ради скласти список об`єктів агропромислового комплексу, майна і земля яких підлягає приватизації, завершити складання списків громадян, які мають право на одержання у власність земельної ділянки у межах середньої земельної частки та створити комісії з питань приватизації; встановлено що дана програмам є обов`язковою до виконання місцевими органами влади і управління, власниками майна і землі та землекористувачами незалежно від форм власності та відомчої належності.

Відповідно до розділу 6 Програми приватизації майна і землі в агропромисловому комплексі Львівської області, приватизація майна радгоспів та держгоспів, в тому числі створених на базі колишніх колгоспів, здійснюється шляхом реорганізації їх у колективні сільськогосподарські підприємства, за бажанням трудового колективу і рішення власника чи уповноваженого органу, та безоплатної передачі майна цих підприємств їх працівниками з наступним його паюванням між ними.

Розділ 7 даної Програми передбачає послідовність її реалізації, в тому числі складення проектів роздержавлення і приватизації, порядок затвердження сільською, селищною, міською радами народних депутатів відповідних списків осіб, які мають право на земельну частку.

Так, п.7.6 Програми передбачає, що сільською, селищною, міською радами народних депутатів складаються та затверджуються списки:

- осіб, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві та проживають у сільській місцевості і мають право на майновий пай і середню земельну частку;

- осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі (працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів), а також пенсіонерів з числа цих осіб, що проживають у даній місцевості, які мають право на земельну частку.

Ухвалою XIV сесії Львівської обласної ради №351 від 08.12. 1993р. затверджено Положення про паювання і приватизацію землі в агропромисловому комплексі Львівської області. Пунктом 3 згаданого Положення регламентований порядок проведення роздержавлення і приватизації землі. Початком роботи з приватизації є розробка самого проекту, який передбачає створення приватизаційної комісії, складання списків осіб, які мають право на безоплатне отримання земельного паю. Пунктом 3.2 Положення про паювання і приватизацію землі в агропромисловому комплексі Львівської області було передбачено підстави для складання списку осіб, які мають право на землю.

До цих списків згідно п.3.2 Положення заносяться:

- особи, які працюють у колективних сільськогосподарських підприємствах, підсобних сільських господарствах, селянських (фермерських) господарствах, інших сільськогосподарських підприємствах, установах, організаціях, а також пенсіонери, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості;

- особи, зайняті у соціальній сфері на селі (працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів), пенсіонери з числа цих осіб, що проживають у даній місцевості.

Таким чином, зазначеними вище актами передбачено, що особи, які працювали в соціальній сфері на селі, належали до осіб, що мають право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку. У такому випадку рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) буде документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

Звертаючись до суду, з даним позовом позивачі надали достатньо доказів про те, що ОСОБА_3 при житті належало право на середню земельну частку (пай) площею 0,45 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, на території Чишківської сільської ради народних депутатів.

Частиною першою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно з пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

З урахуванням того, що позовні вимоги стосуються спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вказаних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України 1963 року.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини; ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Рішенням Пустомитівського районного суду у справі № 2-696/08 від 19.03.2008 року встановлено, що на день смерті батьків позивачі постійно проживали разом з ними, та впродовж шести місяців після їх смерті і надалі продовжують проживати в їхньому будинку.

Згідно ч.4 ст. 82 Ц ПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час смерті ОСОБА_3 проживали разом із нею, що свідчить про прийняття ними спадщини шляхом вступу у володіння, управління та користування на підставі статей 548, 549 ЦК України 1963 року.

Встановлено, що в позасудовому порядку, зокрема нотаріальному, позивачі здійснити спадкування спадкового майна не мають можливості, оскільки оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно втрачено.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набула право на спадкове майно; те, що спадкодавець за час свого життя розпорядилася спадковим майном на випадок своєї смерті; те, що позивачі являються спадкоємцями за заповітом після смерті спадкодавця; те, що позивачі вчинили дії, що свідчать про прийняття ними спадщини після смерті спадкодавця; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; ухвалення рішення на користь позивачів не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кожним, право на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 0,45 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості розташовану на території Чишківської сільської ради (Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області), що належало ОСОБА_3 , на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 6231, який виданий 26.05.1997 року на підставі розпорядження Пустомитівської РДА № 262 від 23.05.1997 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Відповідач: Давидівська сільська ради Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04372313, Львівська область Львівський район с. Давидів, вул. Незалежності, 1а

Повний текст судового рішення складено 24.02. 2026 року.

СуддяН. Б. Добош