Рішення № 13672106, 23.12.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2010 р. Справа № 9/124-10

За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

До Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції

Третя особа 1 Головне Управління Державного Казначейства України в Київський області

Третя особа 2 Державна податкова адміністрація в Київській області

Про розірвання договору та стягнення 1 114 704,18 грн.

Суддя Сокуренко Л.В

Представники:

від позивача: Старков І.О. (дов. № б/н від 01.07.2010 року)

від відповідача: Коноваленко І.М.(дов. № 2360/9/10 від 23.03.2010 р.)

від третьої особи 1: не з’явився

від третьої особи 2: Стрельбіцький А.В. (дов. № 4102/9/10-021 від 15.11.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного Управління Державного Казначейства України в Київський області та Державної податкової адміністрації в Київській області про розірвання договору та стягнення 573211,80 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 20.07.2010 р. Зобов’язано позивача надати в судове засідання пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів, та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДР станом на час винесення даної ухвали; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України; підписаний та скріплений мокрими печатками товариств акт звірки взаєморозрахунків станом на 15.07.2010 р. Зобов’язано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України,інші докази стосовно заявлених вимог. Явку повноважних представників сторін визнано обов’язковою.

В судове засідання 20.07.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 06.07.2010 року не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою суду від 20.07.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Державного Казначейства України в Київський області; розгляд справи відкладено на 07.09.2010 р.; зобов’язано позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Головне Управління Державного Казначейства України в Київський області (докази направлення надати в судове засідання для залучення до матеріалів справи); зобов’язано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Державного Казначейства України в Київський області надати письмові пояснення по суті спору з документальним обґрунтуванням їх висновків та надати відзив на позовну заяву; зобов’язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 06.07.2010 р. Явку повноважних представників сторін визнано обов’язковою.

07.09.2010 в судовому засіданні для всебічного та об’єктивного розгляду справи, позивачем подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Судом дане клопотання розглянуто та задоволено.

07.09.2010 року в судове засідання представник відповідача подав заяву, в якій повідомив суд, що Бориспільська об’єднана державна податкова інспекція є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних асигнувань, які затверджуються Державною податковою адміністрацією вищого рівня, тобто Державною податковою адміністрацією в Київській області. Оскільки, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні випадки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України. Тобто, фактичні видатки на поточне утримання не можуть перевищувати кошторисні призначення. Враховуючи, що асигнування Бориспільської ОДПІ по КЕКВ 1136 «Оренда»здійснюється Державною податковою адміністрацією в Київській області, Бориспільська ОДПІ, то на підставі статті 27 ГПК України, відповідач просить суд, залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Державну податкову адміністрацію в Київській області.

Ухвалою суду від 07.09.2010 року продовжено строк розгляду спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну податкову адміністрацію в Київській області на підставі статті 27 ГПК України; розгляд справи відкладено на 21.09.2010р.; зобов’язано позивача надіслати копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Державній податковій адміністрації в Київській області (докази направлення надати в судове засідання для залучення до матеріалів справи). Зобов’язано відповідача надати в судове засідання оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України,інші докази стосовно заявлених вимог; зобов’язано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Державного Казначейства України в Київський області надати письмові пояснення по суті спору з документальним обґрунтуванням їх висновків, а саме: повідомити суд чи були закладені кошти у кошторис відповідача – Бориспільської ОДПІ на оренду нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 2, згідно договору оренди нежилого приміщення № б/н від 02.06.2009 року у Бюджеті на 2009 рік та надати відзив на позовну заяву; зобов’язано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову адміністрацію в Київській області надати письмові пояснення по суті спору з документальним обґрунтуванням їх висновків та надати відзив на позовну заяву. Явку повноважних представників сторін визнано обов’язковою.

21.09.2010 року в судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 21.09.2010 р. представник третьої особи 1 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини першої п. 1 ст. 77 ГПК України, в разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу господарський суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою суду від 21.09.2010 року розгляд справи відкладено на 12.10.2010 р.; зобов’язано третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне Управління Державного Казначейства України в Київський області надати письмові пояснення по суті спору з документальним обґрунтуванням їх висновків, а саме: повідомити суд чи були закладені кошти у кошторис відповідача – Бориспільської ОДПІ на оренду нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 2, згідно договору оренди нежилого приміщення № б/н від 02.06.2009 року у Бюджеті на 2010 рік.

12.10.2010 року в судове засідання представники сторін з’явилися, але у зв’язку з витребуванням нових доказів по справі, судом оголошено перерву на 02.11.2010 р. на підставі п. 3 статті 77 ГПК України.

02.11.2010 року в судове засідання представники сторін з’явилися, але надали клопотання про відкладення розгляду справи на підставі статті 22 ГПК України, у зв’язку з укладенням між сторонами мирової угоди.

02.11.2010 року в судовому засіданні судом оголошено перерву на 11.11.2010 р. на підставі п. 3 статті 77 ГПК України.

11.11.2010 року в судовому засіданні судом оголошено перерву на 25.11.2010 р. на підставі п. 3 статті 77 ГПК України.

17.11.2010 року через господарський суду Київської області представником позивача подано уточнення позовних вимог, якою збільшив позовні вимоги до 1114704,18 грн.

Враховуючи те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розміру позовних вимог, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

25.11.2010 через загальний відділ господарського суду Київської області для всебічного та об’єктивного розгляду справи, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв’язку з перебуванням судді Сокуренко Л.В. на лікарняному, розгляд справи 25.11.2010 року не відбувся.

Ухвалою суду від 29.11.2010 року продовжено строк розгляду спору та призначено розгляд на 16.12.2010 р.

16.12.2010 року в судове засідання представники сторін з’явилися, але у зв’язку з витребуванням нових доказів по справі, судом оголошено перерву на 23.12.2010 р. на підставі п. 3 статті 77 ГПК України.

23.12.2010 року в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(позивачем) та Бориспільською об’єднаною державною податковою інспекцією (відповідачем) укладено договір оренди нежитлового приміщення (договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, у складі: приміщення, зазначені на План-схемі під номерами 4, 9, 10, 11, 12, 13, 16, 17, 18, 19, 20, 27, 59, 60, 64, 65,' 66, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 78, 96, в тому числі у загальному користуванні 1,25678 14 15, 21, 28, 35, 36, 37, 38, 44, 58, 67, 68, 79, 80, 94, 95, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Котляревського, 2 та належать позивачу на праві власності на підставі наказу Фонду державного майна України № 51-АТ від 15.12.93 р. та Акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»№ 284 від 11.06.01 р. (об’єкт оренди).

Згідно з п. 2.1 договору позивач передає, а відповідач приймає у користування об’єкт оренди з дня підписання акта прийому-передачі.

На виконання зазначеного пункту 02.06.09 р. позивачем був переданий відповідачу об’єкт оренди, що підтверджується належним чином підписаним та скріпленим мокрими печатками сторін Актом приймання-передавання від 02.06.09 р. (належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи).

Відповідно до п. 8.1 договору сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору встановлюється з 02.06.09 р. по 21.07.09 р.

Відповідно до п. 9.1 договору дія цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено лише за умови повернення об’єкту оренди позивачу.

Договір оренди, після закінчення строку його дії відповідно до п. 8.1., вважається припиненим за умови дотримання вимог п. 2.2 та 3.10 договору, а саме повернення об’єкту оренди позивачу на підставі Акту приймання-передачі та сплати орендних платежів, в іншому випадку договір вважається продовженим на новий строк (п. 8.3 договору).

Позивач в позовній заяві та в уточненнях до позовних вимог стверджує, що договір оренди припинився, в зв’язку з його закінченням, але жодних дій щодо припинення договору оренди від 02.06.2010 р. та повернення об’єкта оренди власнику відповідачем вчинено не було. За ствердженням позивача, ним неодноразово на адресу відповідача були направлені проекти договорів та акти приймання-передачі для оформлення орендних правовідносин на період з 31.07.2009 р. по 30.12.2009 р. та на період з 01.01.2010 р. по 30.12.2010 р., які відповідачем не підписані та не повернуті на адресу позивача.

Копії зазначених проектів договорів, усних або письмових пояснень щодо змісту зазначених проектів договорів та доказів направлення їх на адресу відповідачу позивачем до суду не надано.

Відповідач проти отримання будь-яких проектів договорів, актів приймання-передачі, листів з повідомленням про припинення (закінчення) договору оренди заперечує; в зв’язку з цим вважає, що договір оренди чинний та пролонгований на невизначений термін.

Судом встановлено та не заперечується сторонами в судових засіданнях, що спірний договір був пролонгований на новий термін, оскільки станом на день розгляду спору по суті відповідач продовжував користуватися спірним майном без заперечень з боку позивача; а позивач в свою чергу з письмовою вимогою про припинення, розірвання договору в односторонньому порядку або з вимогою про повернення спірного майна, в зв’язку з закінченням строку дії договору до відповідача не звертався.

За користування об’єктом оренди відповідач щомісячно сплачує позивачу орендну плату у розмірі 42074,00 грн. (п. 3.1 договору).

Внесення орендних платежів проводиться щомісячно в безготівковій формі на рахунок позивача в строк до 25 числа поточного місяця на підставі наданого позивачем рахунку (п. 3.3 договору).

У разі закінчення або розірвання договору оренди відповідач сплачує орендну плату до дня повернення об’єкту оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє відповідача від обов’язку сплатити заборгованість по орендній платі, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, передбачені цим договором (п. 3.10 договору).

За ствердженням позивача, відповідач договірні зобов'язання щодо здійснення орендних платежів виконав частково, перерахувавши позивачу орендну плату лише до 01.08.2009 р.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду основна заборгованість відповідача за спірним договором за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року складає 631 110,00 грн., з урахуванням часткової проплати відповідача:

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за серпень 2009 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за вересень 2009 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за жовтень 2009 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за листопад 2009 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за грудень 2009 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за січень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за лютий 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за березень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за квітень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за травень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за червень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за липень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за серпень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за вересень 2010 року;

- 42 074( сорок дві тисячі сімдесят чотири гривні 00 копійок) гривень - відшкодування орендної плати за жовтень 2010 року.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не передбачено договором. Аналогічні приписи містяться в ст.286 ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи умови договору, відповідач повинен був виконати свої зобов’язання та внести орендну плату в повному обсязі в строк до 25 числа поточного місяця (п. 3.3 договору).

За ствердженням позивача, станом на день подання позову відповідачем орендна плата в повному обсязі не внесена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з відзиву відповідача, Бориспільська ОДПІ проти позову заперечує з підстав неправомірності оформлення позивачем права власності на спірне майно, завищення орендної плати та невідповідності кошторисних призначень відповідача.

Зазначені посилання відповідача до розгляду судом не приймаються, оскільки правомірність набуття позивачем права власності на спірне майно не є предметом даного спору, договір, в якому встановлений розмір орендної плати (п. 3.1) підписаний відповідачем без претензій та зауважень, в судовому порядку договір або його частина (щодо встановлення розміру орендної плати) недійсним не визнаний, спірне приміщення відповідачем не повернуто позивачу. Щодо невідповідності кошторисних призначень відповідача суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пояснень третьої особи 1 кошторисом відповідача на 2009 рік було закладено коштів по загальному фонду Державного бюджету на КЕКВ 1136 (орендна) у сумі 420,795,00 грн.; пояснень із зазначенням причин, відповідно до яких відповідачем зазначені кошти не були використані з метою погашення орендної плати за 2009 рік, відповідачем не надано та не обґрунтовано; інших доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог відповідач не надав та не надіслав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 631110, 00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати та інших платежів відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми орендної плати за кожний день прострочення.

У зв'язку з наявністю вказаної заборгованості, позивач нарахував пеню у сумі 331 122, 38 грн. за період з 25.11.2009 р. по 01.11.2010 р., тобто за 12 місяців.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Враховуючи обмеженість розміру нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України та 6-місячним терміном її нарахування, суд здійснив перерахунок пені.

Оскільки відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 33 723,75 грн., за уточненим розрахунком суду, розрахованого за кожен прострочений платіж, вказаний у розрахунку позивача з урахуванням 6-місячного строку та обмеженістю розміру нарахування пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 152471,80 грн. за несвоєчасне повернення об’єкту оренди.

Суд, розглянувши та дослідивши зазначену позовну вимогу, дійшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції (штраф, пеня) за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення штрафу, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що за порушення кожного з пунктів 2.2, 4.3.3, 4.3.4, 4.3.5, 4.3.7, 4.3.8, 4.3.9 та 12.4 цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10 % від вартості об’єкта оренди, зазначеної в п. 1.3 цього договору.

Позивач, в якості обґрунтування зазначеної позовної вимоги посилається на порушення відповідачем п. 2.2 договору.

Пунктом 2.2 договору зазначено, що відповідач протягом одного робочого дня після припинення дії або розірвання договору оренди повертає, а позивач приймає орендоване майно, що оформляється відповідним актом прийому-передачі, який підписується сторонами. З цього моменту строк оренди припиняється.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п. 8.3 договору договір оренди, після закінчення строку його дії відповідно до п. 8.1, вважається припиненим, за умови дотримання вимог п.2.2 та 3.10 цього договору, в іншому випадку договір вважається продовжений на новий строк.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи те, що судом встановлено, що спірний договір був пролонгований на новий термін, а позивач до відповідача з вимогою про повернення майна не звертався (жодних доказів, які б підтверджували звернення Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»до Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції з вимогою про повернення об’єкту оренди позивачем до суду не надано та не направлено), то суд дійшов висновку, що в силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу позивач не довів обставин на які він посилався в обґрунтування зазначеної позовної вимоги.

А за таких обставин, позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 152 471, 80 грн. за несвоєчасне повернення об’єкту оренди задоволенню не підлягає.

У зв’язку з несплатою відповідачем орендних платежів та неповерненням об’єктів оренди, позивач, керуючись нормами ст. 188, 193, 202, ч. 1 ст. 206 ГК України, ст. 766 ЦК України та нормами договору просить суд розірвати спірний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.2.1 договору встановлено, що договір може бути розірвано на вимогу Орендодавця у випадку несплати орендарем орендної плати та інших платежів протягом трьох місяців.

Цивільним законодавством України передбачені підстави для розірвання договорів, які унормовані статтями 651, 652, 783 ЦК України.

Статтями 651, 652 ЦК України встановлені підстави для зміни або розірвання договору на вимогу однієї із сторін.

Перелік підстав, необхідних для розірвання договору оренди на вимогу наймодавця (орендодавця), встановлений статтею 783 ЦК України, у відповідності до якої наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості підстав для розірвання договору оренди зазначає систематичне порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів та неповернення об’єкту оренди, які встановлені умовами договору.

Судом також встановлено, що умовами договору встановлено, що сторона зобов’язана письмово повідомити іншу сторону про розірвання договору в місячний термін (п. 12.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач письмово з вимогою про розірвання договору з підстав несплати відповідачем орендних платежів та неповерненням об’єктів оренди до відповідача не звертався.

В той же час, договором не встановлено, що невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів є підставою його розірвання в судовому порядку; посилання позивача на порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення об’єкту нерухомості суду зовсім є незрозумілим, оскільки позивачем не обґрунтовано, коли і за яких обставин відповідач повинен був повернути об’єкт оренди, оскільки сторони в судовому засіданні дійшли до висновку, що договір є продовженим на новий термін та є чинним на день розгляду спору.

Враховуючи те, що статтею 783 ЦК України передбачено вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавця, суд дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на несвоєчасну сплату відповідачем орендних платежів та неповернення об’єкту оренди, як на підстави розірвання договору у судовому порядку за нормами Цивільного Кодексу України.

Посилання позивача на ст. 766 Цивільного кодексу України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору у зв’язку з несплатою орендних платежів, є також необґрунтованим, оскільки ч. 2 цієї статті, так само як і ч. 3 ст. 651 ЦК України, ч. 2 ст. 782 цього Кодексу встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору. Суд, в даному випадку, враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова № 36/450 від 21.06.2007 р., постанова № 4/488 від 15.03.2006 р., постанова № 13/252-пд від 21.03.2006 р.) та Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з розірванням договорів оренди (постанова ВСУ від 22.02.2005 у справі N 34/400).

Проте, як вбачається з матеріалів позовної заяви, уточнення позовних вимог та протоколів судових засідань, позивач не скористався своїм правом на односторонню відмову від договору у відповідності до норм Цивільного Кодексу України; в судових засіданнях на зазначені норми Цивільного кодексу України не посилався та не просив їх застосувати при вирішенні даного спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне в цій частині в позові відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов’язання відповідача передати позивачу об’єкти оренди загальною площею 707, 9 кв.м., то суд зазначає наступне:

В обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивач посилається на ст. 785 ЦК України, відповідно до якої наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, у разі припинення договору найму.

Статтею 9 договору встановлено, що дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено, за умови повернення об’єкту оренди орендодавцю; ліквідації сторони за договором; за згодою сторін; загибелі об’єкту оренди; за рішенням суду, господарського суду; у разі банкрутства сторони за договором; відчуження об’єкту оренди.

Згідно ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які згідно з законодавством повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів припинення договору оренду у встановлений законом порядку та те, що на даний час договір оренди є чинним, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про повернення відповідачем спірного приміщення.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, суд встановив, що з позивача необхідне додатково стягнути до Державного бюджету України державне мито в розмірі 85, 00 грн. за заявлену ним вимогу немайнового характеру, виходячи з наступного:

Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ст. 46 ГПК України).

Частина 1 коментованої статті містить відсилочну норму на те, що розмір державного мита, порядок його сплати встановлюється законодавством України. На цей час розмір державного мита, порядок сплати державного мита встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Статтею 2 Декрету визначено об'єкти справляння державного мита у випадку звернення до господарських судів: із позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення й постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами. Розмір ставок державного мита визначений у ст. 3 Декрету: а) із позовних заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; б) із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн.

У випадках об’єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 4.5 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”.

Як вбачається з уточнень до позовної заяви, позивачем заявлені дві вимоги: одна - майнового характеру –про стягнення з відповідача 631 110, 00 грн. орендної плати, 152 471, 80 грн. штрафу та 331 122, 38 грн. пені; тобто, на загальну суму 1 114 704, 18 грн., яка оплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 5112 від 31.03.2010 р. на суму 1700, 00 грн., № 9181 від 10.06.2010 р. на суму 4 032, 12 грн., № 21407 від 01.11.2010 р. на суму 5 414, 92 грн.; друга –немайнового характеру –про розірвання договору оренди та зобов’язання повернути приміщення, яка зовсім неоплачена.

За таких обставин, несплачене позивачем державне мито у розмірі 85, 00 грн. є таким, що підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України; статтями 188, 193 Господарського кодексу України; статтями 525, 526, 551, 549, 610, 611, 612, 629, 651, 652, 759, 762, 766, 781, 782, 783, 785 Цивільного кодексу України господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Бориспільської об’єднаної державної податкової інспекції (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Котляревського, 2; код ЄДРПОУ 19422318) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 631 110 (шістсот тридцять одна тисяча сто десять) грн. 00 коп. основного боргу, 24428 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн. 86 коп. пені, 6 555 (шість тисяч п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 38 коп. державного мита та 138 (сто тридцять вісім) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Державного бюджету України з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем 85 (вісімдесят п»ять) грн. 00 коп. державного мита.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Повний текст рішення суду виготовлений –14.01.2011 р.

Суддя Сокуренко Л. В.