Рішення № 136720793, 13.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/29277/25

Провадження № 2/752/2831/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ольшевської І.О.,

за участю секретаря судових засідань Білас С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бояринцева Вікторія Вікторівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Голосіївського районного суду міста Києва передані вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бояринцева Вікторія Вікторівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за якими позивачка просить визнати за нею право власності на частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 84,5 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., яка належала її бабі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування позову зазначено, що позивачка є онукою спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємцем за правом представлення згідно ст. 1266 Цивільного кодексу України. Після смерті ОСОБА_2 07.10.2023р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою В.В. відкрито спадкову справу №17/2023. До складу спадкового майна увійшла частка у праві власності на 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Правовстановлюючий документ на квартиру втрачений. частка у праві власності на квартиру належить ОСОБА_3 - батьку позивачки. За життя ОСОБА_2 зробила заповідальне розпорядження на випадок смерті за заповітом, посвідченим 26.12.2019р. за реєстраційним номером 68 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Т.М., за яким все своє майно заповідала ОСОБА_3 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її онука ОСОБА_1 в порядку представлення. Разом з тим, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлювальних документів на нерухоме майно оформлення позивачем права на спадщину на квартиру в нотаріальному порядку є неможливим. З цієї підстави приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. З огляду на вказані обставини заявлені відповідні вимоги для вирішення спору в судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.12.2025р. відкрито провадження в даній справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Від відповідача письмового відзиву на позовну заяву не надійшло.

Третя особа письмових пояснень щодо вимог позов не надала.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої В.В. надійшли копії матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13.05.2026р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За матеріалами справи позивачка ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що вбачається із Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , за яким її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , за яким батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис 9139.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 06.12.2019р., за яким все майно заповідала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Т.М., зареєстровано в реєстрі за №68.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що вбачається із Свідоцтва про смерть серії

НОМЕР_4 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24.11.2021р., актовий запис 26729.

Матеріали справи, в тому числі матеріали спадкової справи №71361730, номер у спадковому реєстрі 17/2023 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , свідчать що ОСОБА_1 07.10.2023р. звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої В.В. із заявою про прийняття спадщини.

07.10.2023р. приватним нотаріусом заведено спадкову справу №17/2023 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2

22.08.2025р. ОСОБА_1 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

22.08.2025р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бояринцева В.В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за якою відмовила у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2 після смерті її баби ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю у спадкоємця документа, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що приватним нотаріусом, у тому числі, було здійснено запит до Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації, на який надана Інформаційна довідка про те, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_3 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_5 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого сектором приватизації Московської районної держадміністрації 13.07.1993 та зареєстрованого в Бюро 30.07.1993р. в реєстрову книгу за №6966.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 Цивільного Кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частина 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України визначає, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Позивачка є спадкоємцем за правом представлення згідно з ч. 1 ст. 1266 Цивільного кодексу України.

Разом з тим отримати свідоцтво про право на спадщину на квартири АДРЕСА_1 вона не може за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на цю квартиру.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 316 цього Кодексу зазначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, спадкуванню підлягає майно, яке належало спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Отже, враховуючи те, що позивач прийняли спадщину і є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 за правом представлення, вона не має можливості оформити в установленому законом порядку спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру, що є перешкодою для набуття права нею власності на об`єкт нерухомого майна в порядку спадкування шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно в нотаріуса, тому за нею, як спадкоємицею, слід визнати право власності в порядку спадкування за законом на частини квартири АДРЕСА_2 .

Згідно технічного паспорта на вказану квартиру загальна її площа складає 54,08 кв.м., житлова площа 31,9 кв.м.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною

практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бояринцева Вікторія Вікторівна про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

2. Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 54,8 кв.м., житловою площею 31,9 кв.м., яка належала ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

5. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141).

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бояринцева Вікторія Вікторівна (02144, м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, буд. 14, прим. 1).

Повний текст рішення суду складено та підписано 13.05.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА