Рішення № 136720755, 20.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21106/25

Провадження № 2/752/2347/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідачки 78 254, 00 грн заборгованості за кредитним договором.

Посилається в позові на те, що 19 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою був укладений Кредитний договір № 760278094, за умовами якого їй був наданий кредит у розмірі 22 000. 00 грн.

Договір був вчинений у формі електронного документа з використанням електронного підпису та підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора №MNV622S.J.

Після виконання Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі товариства через банк провайдер було перераховано грошові кошти на банківську картру відповідачки НОМЕР_1 , зазначену нею при укладенні договору.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому неодноразово укладалися додаткові угоди в частині терміну його дії.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений Договрі факторингу № 05/0820-1.

04 червня 2025 року був укладений Договір факторингу № 04/06/25-Ю між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», за яким до товариства перейшло право вимоги до відповідачки за договором, укладеним з первісним кредитором.

Розрахунок заборгованості здійснений первинним кредитором та після укладення договорів факторингу нові розрахунки не здійснювалися.

Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов кредитного договору, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 28 серпня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 03 веесня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками.

Направлені судом документи на адресу відповідачки були повернуті до суду в зв`яку з відсутністю адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норми статей 128 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи з цього, суд вважає відповідачку обізнаною про наявність спору в провадженні суду та його предмет.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для надання відзиву.

Відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.

З урахуванням цього суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 19 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою був укладений Договір № 760278094.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору відповідачці був наданий кредит у розмірі 22 000. 00 грн строком на 30 днів.

Договір був вчинений у формі електронного документа з використанням електронного підпису та підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора №MNV622S.J.

Після виконання Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі товариства товариством було перераховано грошові кошти на банківську картку відповідачки, зазначену при укладенні договору, НОМЕР_1 .

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту загальні витрати за кредитом становлять 1 386, 00 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту на період строку кредитування становить 23 186, 00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01, до якого в подальшому неодноразово укладалися додаткові угоди в частині терміну його дії.

05 серпня 2020 року був укладений Договір факторингу № 05/0820-1 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

04 червня 2025 року був укладений Договір факторингу № 04/06/25-Ю між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал».

За умовами даного договору до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за договором, укладеним з первісним кредитором.

З Виписки з особовому рахунку за Кредитним договором та розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за умовами договору складена станом на 25 червня 2025 року та становить 78 254. 00 грн, з яких:

-22 000, 00 грн заборгованості по кредиту;

-56 254, 00 грн заборгованості за процентами.

( а.с.31 - 34; 41 - 44 )

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З матеріалів справи вбачається, що укладений з відповідачкою кредитний договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти відповідачці надані.

В свою чергу, відповідачка умови договору не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Щодо суми до стягнення суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи викладене, можна вважати, що істотними умовами кредитного договору відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати розмір процентів, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням цього, досягнутої сторонами ціни договору при його укладенні, строку дії кредитного договору, до стягнення з відповідачки належить сума не виконаного зобов`язання за умовами договору за обумовлений сторонами строк кредитування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Звертаючись до суду, позивач надав Договір №0506/25-1 від 05 червня 2025 року про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього та Акт приймання-передачі наданих послуг на 7 000, 00 грн.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не зверталася.

Суд враховує, що справа розглядалася судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін, що вказана категорія справ не є складною та існує чисельна усталена судова практика, що відповідно не потребує значного часу для професійного адвоката для складання позовної заяви, враховуючи її зміст, обґрунтування, викладені обставини, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 723, 93 грн удового збору.

Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 512, 514, 525-526, 536, 610, 611, 626- 629, частиною 1 статті 634, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 23 386, 00 грн заборгованості, 2 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу та 723, 93 грн. судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Юніт Капітал», адреса: 01024, м.Київ, вул. Рогнідинська, 4, літ «А», оф.10, ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.В.Машкевич