Ухвала суду № 136720727, 18.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/13907/13-ц

Провадження №6/752/502/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 про зміну та встановлення способу, порядку виконання рішення суду від 26.05.2014 по справі №752/13907/13-ц,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про зміну та встановлення способу, порядку виконання рішення суду від 26.05.2014 по справі №752/13907/13-ц, боржник ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що на виконанні у державного виконавця перебуває виконавче провадження з виконання рішення суду від 26.05.2014 у справі №752/13907/13-ц щодо усунення йому перешкод у спілкуванні з їх дітьми та їх вихованні. У вказаному рішенні ОСОБА_2 зобов`язано не чинити йому перешкоди у спілкуванні з їх дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також у їх вихованні із визначенням певних способів участі у спілкуванні та вихованні дітей. Боржник протягом тривалого часу вчиняє дії щодо невиконання вказаного рішення суду, не забезпечуючи побачення їх дітей з ним у визначений судом спосіб. Крім того, на думку заявника, боржник умисно не виконує вказане рішення суду протягом тривалого часу, цинічно маніпулюючи тезою в рішенні про домовленість з нею щодо погодження часу його спілкування, зустрічей та відпочинку із дітьми. Заявник вважає, що боржник завдає шкоду його та їх дітям законним інтересам, внаслідок чого відбувається порушення їх прав протягом тривалого часу. Крім того, заявник зазначає, що державним виконавцем не вживались заходи щодо примусового виконання вказаного рішення суду. Отже, на думку заявника, примусове виконання вказаного рішення суду здiйснюється державним виконавцем лише в частині забезпечення перiодичних побачень iз їх дiтьми, а іншi способи участi стягувача у спiлкуваннi та вихованнi з дiтьми мають вiдбуватися за умови досягнення домовленостi мiж ним та боржником. Також він звертався до суду із заявою на підставі ч. 6, 7 ст. 431, ч. 1 ст. 432 ЦПК України, з метою забезпечення виконання вказаного рішення суду шляхом виправлення помилки у виконавчому листі. На підставі ухвали суду від 24.04.2025 були внесені виправлення помилки у виконавчому листі, вказавши у ньому повний текст резолютивної частини вказаного рішення. Крім того, він звертався із скаргою на дії державного виконавця, за результатами якої була постановлена ухвала суду від 22.09.2025. Отже, через невиконання боржником вказаного рішення суду заявник позбавлений можливості з їх дітьми спілкуватись, бачитись, проводити спільний відпочинок та приймати участь у їх вихованні. Через вказані обставини йому завдається моральна шкода. Вказані обставини, на думку заявника, істотно ускладнюють виконання вказаного рішення та роблять його неможливим.

Враховуючи вказані обставини, на підставі ст. 435 ЦПК України заявник звернувся із вказаною заявою до суду, в якій просив:

- зобов`язати боржника не чинити йому перешкоди у спілкуванні та побаченні з їх дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у їх вихованні, повідомляти невідкладно йому у випадку зміни нове місця проживання, перебування та навчання їх дітей і не пізніше семи днів до початку дитячих канікул повідомляти про дні дитячих канікул, забезпечувати побачення дітей з ним в порядку, визначеному цим рішенням;

- визначити спосіб його участі у вихованні їх дітей таким чином:

він має право спілкуватися і бачитись з дітьми особисто та по телефону цілодобово;

побачення із дітьми кожну першу та третю суботу кожного місяця з 12:00 год. до 18:00 год., кожного року в святкові дні, 25 січня, 19 квітня, 30 листопада, терміном не менше семи годин, в тому числі по відеозв`язку при неможливості зустрітись через значну відстань та враховуючи інші життєві обставини;

визначення місця для його відпочинку з їх дітьми залишити на розсуд батька;

місцем отримання дітей батьком та передачі їх матері визначити місце проживання батька або погоджене із ним;

відпочинок батька з їх дітьми у літній час тривалістю не менше трьох тижнів, під час осінніх, зимових, весняних канікул не менше 4 (чотирьох) днів.

В подальшому заявник за допомогою модуля Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надав до суду заяву з уточненими вимогами, в якій просив:

- зобов`язати боржника не чинити йому перешкоди у спілкуванні та побаченні з їх дітьми, у їх вихованні, повідомити на його електронну пошту і по телефону невідкладно йому місця проживання, перебування та навчання дітей, графік навчання дітей, календар навчальних закладів і канікул, відвідування дітьми навчальних закладів, гуртків, секцій, про важливі факти із життя дитини, номери телефонів дітей, а також негайно (не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту) повідомляти про причини зміни місця проживання, перебування чи припинення навчання, відвідування таких закладів/гуртків/секцій, захворювання та лікування дітей з наданням підтверджуючих медичних документів, про від`їзд (обставини та напрямок) дітей за межі населеного пункту чи України, не пізніше тридцяти днів до початку дитячих канікул про дні дитячих канікул, забезпечувати побачення та спілкування (контакт) їх дітей з ним в порядку, визначеному цим рішенням;

- визначити спосіб його участі у вихованні їх дітей та побачення батька з їх дітьми таким чином:

він має право спілкуватися з їх дітьми особисто та по телефону цілодобово;

періодичні побачення із їх дітьми кожну першу та третю суботу кожного місяця з 12:00 год. до 18:00 год., кожного року в святкові дні 25 січня, 19 квітня, 30 листопада, терміном не менше семи годин, в тому числі по відеозв`язку, зокрема через Viber, WhatsApp, Facetime, Zoom, Sкуре, Telegram, при неможливості зустрітись особисто, через значну відстань та враховуючи інші життєві обставини;

відпочинок батька з їх дітьми у літній час тривалістю не менше трьох тижнів, коли діти відвідують навчальні заклади протягом не менше половини всіх канікул;

визначення місця для його відпочинку з їх дітьми залишити на розсуд батька;

місцем отримання дітей батьком та передачі їх матері визначити місце проживання батька або погоджене із ним.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Заявник ОСОБА_1 надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

З урахуванням ч. 2 ст. 435 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути питання про зміну та встановлення способу, порядку виконання рішення суду, оскільки неявка учасників справи у судове засідання не є перешкодою для його вирішення.

Перевіривши заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, розглянувши заяву, суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, абз. 1 ч. 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз змісту положень ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст судового рішення або його суть.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №800/203/17.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово роз`яснював, що поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Для зміни способу виконання судового рішення суд має також з`ясувати питання, чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки судова практика пішла тим шляхом, що змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 27.06.2018 у справі №713/1062/17.

При вирішенні питання про зміну способу і порядку виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення. Задоволення таких заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Таким чином, чинне законодавство пов`язує можливість відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суду лише за умов доведення заявником існування обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 25.11.2015 у справі №6-1829цс15 та в постанові від 16.12.2015 у справі №6-2427цс15.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Разом з тим, суд також враховує, що відповідно до положень ст. 435 ЦПК України зміна способу і порядку виконання судового рішення не повинна призводити до зміни його змісту. Зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише у виключних випадках, за наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання рішення раніше встановленим способом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц та у постанові від 21.02.2020 у справі № 813/2646/18 зазначила про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися.

Верховний Суд України у рішенні від 25.04.2012 у справі №11-рп/2012 зазначив, що інститут зміни способу та порядку виконання рішень є процесуальною гарантією забезпечення виконання судових рішень, однак його застосування не повинно призводити до зміни змісту самого рішення чи підміни функцій органів виконавчої служби.

Як вбачається зі справи №752/13907/13-ц, судом ухвалене рішення 26.05.2014, за яким був частково задоволений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у зв`язку з чим:

зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дітьми - сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у їх вихованні;

визначено способи його участі у спілкуванні та вихованні дітей:

- періодичні побачення із дітьми кожну першу та третю суботу кожного місяця з 12:00 год. до 18:00 год.;

- спільний відпочинок з дітьми з можливістю виїзду на відпочинок та до оздоровчо-санаторних закладів тривалістю не менше двох тижнів, протягом зимових та осінніх канікул - по 4 (чотири) дні за домовленістю з ОСОБА_2 , а також у будь-який інший час за домовленістю між батьками для відвідування дитячих, навчальних, спортивних, юнацьких та розважальних закладів (цирк, зоопарк, дельфінарій, театр, кінотеатр);

- систематичні побачення з дітьми кожного року 25 січня, 19 квітня, 30 листопада терміном не менше п`яти годин за домовленістю з ОСОБА_2 ;

- побачення з дітьми у святкові дні терміном не менше п`яти годин за домовленістю з ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, щодо примусового виконання вказаного рішення був виданий виконавчий лист, на підставі якого відкрите виконавче провадження НОМЕР_1 державним виконавцем ВДВС Кременчуцького РУЮ. Станом на дату розгляду вказаної заяви виконавче провадження НОМЕР_1 перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Як вбачається із змісту вказаної заяви, заявник ОСОБА_1 зазначає про те, що боржник ОСОБА_2 протягом тривалого часу вчиняє дії щодо невиконання вказаного рішення суду, не забезпечуючи побачення їх дітей з ним у визначений судом спосіб. Крім того, на думку заявника, боржник умисно не виконує вказане рішення суду протягом тривалого часу, цинічно маніпулюючи тезою в рішенні про домовленість з нею щодо погодження часу його спілкування, зустрічей та відпочинку із дітьми.

Разом з тим, судом встановлено, що рішенням суду від 26.05.2014 у вказаній справі зобов`язано боржника (матір) не чинити перешкоди стягувачу (батьку) у спілкуванні з їх дітьми та у їх вихованні. Також вказаним рішенням суду визначено способи участі стягувача (батька) у спілкуванні, вихованні їх дітей шляхом побачень та спільного відпочинку (особистого спілкування).

Проте, заявником у вказаній заяві запропонована зміна способу та порядку виконання вказаного рішення суду фактично передбачає заміну такого спілкування дистанційним (через відеозв`язок та за допомогою телефону), що змінює характер реалізації батьківських прав, звужує їх обсяг та не забезпечує повноцінного контакту батька з дітьми.

Також у вказаній заяві заявник просив визначити для боржника зобов`язання щодо невчинення йому перешкод у спілкуванні та вихованні з їх дітьми, при цьому замінити зміст ухваленого рішення суду у вказаній справі, а саме: у заяві заявник просив «зобов`язати боржника не чинити йому перешкоди у спілкуванні та побаченні з їх дітьми, у їх вихованні, повідомити на його електронну пошту і по телефону невідкладно йому місця проживання, перебування та навчання дітей, графік навчання дітей, календар навчальних закладів і канікул, відвідування дітьми навчальних закладів, гуртків, секцій, про важливі факти із життя дитини, номери телефонів дітей, а також негайно (не пізніше ніж протягом двох днів з дня виникнення факту) повідомляти про причини зміни місця проживання, перебування чи припинення навчання, відвідування таких закладів/гуртків/секцій, захворювання та лікування дітей з наданням підтверджуючих медичних документів, про від`їзд (обставини та напрямок) дітей за межі населеного пункту чи України, не пізніше тридцяти днів до початку дитячих канікул про дні дитячих канікул, забезпечувати побачення та спілкування (контакт) їх дітей з ним в порядку, визначеному цим рішенням». Як вбачається із змісту резолютивної частини вказаного рішення, ухвалене судом рішення у вказаній справі містить зобов`язання боржника не чинити стягувачу перешкоди у спілкуванні з їх дітьми та у їх вихованні. Отже, заявником у вказаній заяві вказаний зміст резолютивної частини рішення розширений та доповнений новими положеннями, які у рішенні суду були відсутні.

Таким чином, суд вважає, що у вказаному випадку заявник у заяві просив про зміну способу, порядку виконання вказаного рішенням шляхом фактичної зміну суті судового рішення, що є недопустимим.

Водночас, звертаючись із заявою про заміну способу виконання рішення заявником не наведено підстав того, що існують обставини, які істотно ускладнюють виконання вказаного рішення суду або роблять його неможливим.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що вказане судове рішення вже містить формулювання про зобов`язання боржника не чинити стягувачу перешкоди у спілкуванні з їх дітьми та у їх вихованні, а також визначені способи участі стягувача у спілкуванні та вихованні дітей.

Суд також враховує принцип правової визначеності, відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та не може змінюватися інакше, ніж у передбаченому законом порядку. Зміна способу виконання не може використовуватись як інструмент фактичного перегляду або трансформації змісту судового рішення.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено наявність обставин, які унеможливлюють або істотно ускладнюють виконання вказаного рішення суду саме у встановлений спосіб, та які можуть бути підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 258, 260-261, 352-355, 435 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 про зміну та встановлення способу, порядку виконання рішення суду від 26.05.2014 по справі №752/13907/13-ц - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена 18.05.2026.

Суддя О. Б. Кокошко