Рішення № 136720323, 20.05.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/593/26

2/709/616/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позову зазначалося, що позивач на підставі договорів факторингу набув право вимоги до відповідача за трьома кредитними договорами, які остання уклала шляхом підписання електронним підписом. У зв`язку з тим, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто не здійснила погашення існуючої заборгованості за вказаними кредитними договорами, позивач змушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості у загальному розмірі 63719,20 гривень, а також стягнення судових витрат.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 07 квітня

2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали суду була надіслана відповідачу рекомендованим листом, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення.

У зв`язку з цим ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від

15 квітня 2026 року постановлено подальший розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися

Представник позивача у позовній заяві просив провести розгляд за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач про розгляд справи повідомлялася шляхом надсилання повістки про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося без вручення, а також на особистий номер мобільного телефону у додаток «Viber» та на електронну адресу, про що свідчать відповідні довідки. Крім того, відповідач викликалася до суду через оголошення на вебсайті судової влади України, однак відзиву на позовну заяву не надіслала, жодних заяв чи клопотань до суду не подала.

Виходячи з приписів ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та за відсутності представника позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із розглядом справи судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

27 серпня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 64099-08/2025 (а.с. 9-14) шляхом підписання його відповідачем електронним підписом.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10100,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У п. 1.2. кредитного договору вказано, що кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту - 27 серпня 2025 року; кінцева дата погашення кредиту - 24 грудня 2025 року.

Згідно з п. 1.4. кредитного договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти у розмірі 0,9% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту у сумі 1010,00 гривень.

Пунктом 1.4.1. кредитного договору передбачено, що денна процентна ставка складає 0,98%.

Відповідно до п. 5.3. кредитного договору у випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в графіку платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежів, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та відповідачем укладено кредитний договір № 2878088 (а.с. 28-35) шляхом підписання його відповідачем електронним підписом.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. кредитного договору сума кредиту становить

3000,00 гривень, кредит надається загальним строком на 360 днів з 16 липня 2025 року до 11 липня 2026 року.

Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено, що денна процентна ставка складає 0,93%.

У п.п. 1.5.1.-1.5.2. кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту, що становить 405,00 гривень, та комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування у розмірі 9636,00 гривень.

Зі змісту п.п. 1.5.3.-1.5.4. кредитного договору видно, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом та становитимуть 0,00 гривень.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 2 дні.

18 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір № 9853348 (а.с. 53-60) шляхом підписання його відповідачем електронним підписом.

Згідно з п. 1.1. кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.4. кредитного договору сума кредиту становить

7000,00 гривень, кредит надається загальним строком на 345 днів з 18 травня 2025 року до 28 квітня 2026 року.

Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено, що денна процентна ставка складає 0,97%.

У п.п. 1.5.1.-1.5.2. кредитного договору встановлено комісію за надання кредиту, що становить 1750,00 гривень, та комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування у розмірі 21560,00 гривень.

Зі змісту п.п. 1.5.3.-1.5.4. кредитного договору видно, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом та становитимуть 0,00 гривень.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше ніж 2 дні.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від

07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що вказані вище договори були укладені в електронній формі, тобто у письмову вигляді.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитні договори підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже вказані правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітн

2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи первісні кредитори взяті на себе за договорами зобов`язання виконали у повному обсязі, а саме надали позичальнику, тобто відповідачу, грошові кошти, а саме:

- отримання кредитних коштів від ТОВ «Стар Файненс Груп» підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 16 березня 2026 року

№ 3426_260316171629, згідно з яким 27 серпня 2025 року успішно перераховано

10100,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 17);

- отримання кредитних коштів від ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» підтверджується копією платіжного доручення від 16 липня 2025 року № 44617033 (а.с. 40);

- отримання кредитних коштів від ТОВ «Мілоан» підтверджується копією платіжного доручення від 18 травня 2025 року № 153904526 (а.с. 65).

Натомість відповідач не виконала взяті на себе за кредитними договорами зобов`язання щодо повернення отриманих грошових коштів, сплати процентів та комісій, внаслідок чого утворилася заборгованість.

22 грудня 2025 року між позивачем та ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу № 22122025 (а.с. 20-21), на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 27 серпня 2025 року № 64099-08/2025, про що свідчать копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 22 грудня 2025 року (а.с. 22) та витягу з реєстру боржників від 22 грудня 2025 року (а.с. 24).

28 січня 2026 року між позивачем та ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» укладено договір факторингу № 28012026 (а.с. 43-44), на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 16 липня 2025 року № 2878088, про що свідчать копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 28 січня 2026 року (а.с. 45) та витягу з реєстру боржників від 28 січня 2026 року (а.с. 47).

27 січня 2026 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 27012026 (а.с. 67-69), на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором від 18 травня 2025 року № 9853348, про що свідчать копії акту прийому-передачі реєстру боржників від 27 січня 2026 року (а.с. 70) та витягу з реєстру боржників від 27 січня 2026 року (а.с. 72).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку договорам факторингу, суд також звертає увагу на положення

ст. 1078 ЦК України, згідно з якою предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином позивач від первісних кредиторів набув права вимоги до відповідача за вказаними вище кредитними договорами. При цьому позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань.

Таким чином згідно з розрахунками заборгованості, долученими позивачем до матеріалів справи, заборгованість відповідача складається з такого:

1) за кредитним договором від 27 серпня 2025 року № 64099-08/2025 заборгованість за період з 27 серпня 2025 року до 22 грудня 2025 року включно становить

26886,20 гривень, з яких: 10100,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 10726,20 гривень - заборгованість за відсотками; 5050,00 гривень - заборгованість за штрафом; 1010,00 гривень - заборгованість за комісією за видачу кредиту (а.с. 18);

2) за кредитним договором від 16 липня 2025 року № 2878088 заборгованість становить 13013,00 гривень, з яких: 2633,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 4380,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту;

6000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (а.с. 41);

3) за кредитним договором від 18 травня 2025 року № 9853348 заборгованість становить 23820,00 гривень, з яких: 7000,00 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 8820,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту;

8000,00 гривень - заборгованість за неустойкою (а.с. 66).

Перевіривши вказані розрахунки заборгованості, суд не в повній мірі погоджується з розміром заявленої до стягнення суми заборгованості з огляду на таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Враховуючи те, що з моменту укладення кредитного договору і до цього часу на території України діє правовий режим воєнного стану, суд дійшов висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) до задоволення не підлягають.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від

08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від

10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно з п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Відповідно до додатку 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов`язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом).

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Наведене дає підстави для висновку, що положення кредитних договорів, якими передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суперечать положенням ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним.

Так, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження фактичного надання відповідачу будь-яких послуг, передбачених умовами кредитних договорів, за які могла б стягуватися комісія за обслуговування кредитної заборгованості. Матеріали справи не містять доказів здійснення первісними кредиторами конкретних дій на користь відповідача, які б свідчили про надання окремої платної послуги. Сам по собі факт укладення кредитних договорів не є достатньою підставою для стягнення комісії без доведення реальності та змісту відповідних послуг.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача комісій за обслуговування кредитної заборгованості є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

При цьому із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 16 липня

2025 року № 2878088 вбачається, що відповідач 30 серпня і 14 вересня 2025 року здійснила 2 платежі по 438,00 гривень, а всього 876,00 гривень (438,00 х 2), які були зараховані як сплата комісії за обслуговування кредиту, а тому ці кошти мають бути зараховані як погашення тіла кредиту.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 18 травня

2025 року № 9853348 вбачається, що відповідач 16 червня, 02 і 17 липня, 01, 16 і 31 серпня та 15 вересня 2025 року здійснила 7 платежів по 980,00 гривень, а всього 6860,00 гривень (980,00 х 7), які були зараховані як сплата за обслуговування кредиту, а тому ці кошти також мають бути зараховані як погашення тіла кредиту.

Інші складові заборгованості відповідають умовам укладених кредитних договорів та підлягають до стягнення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З огляду на те, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитними договорами щодо повернення грошових коштів, сплати процентів за користування ними, а також комісій за їх видачу, не спростувала отримання грошових коштів у кредит, не надала будь-якого контррозрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, з-поміж іншого, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів (п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за договором від 27 серпня 2025 року № 64099-08/2025 у загальному розмірі

21836,20 гривень (10100,00 + 10726,20 + 1010,00), за договором від 16 липня 2025 року

№ 2878088 у загальному розмірі 1757,00 гривень (2633,00 - 876,00), за договором від

18 травня 2025 року № 9853348 у загальному розмірі 140,00 гривень (7000,00 - 6860,00), а всього 23733,20 гривень (21836,20 + 1757,00 + 140,00), що становить 37% від заявлених позовних вимог (23733,20 х 100 / 63719,20), то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1231,36 гривень (3328,00 х 37 / 100).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 2 ст. 140 ЦПК України).

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Так, у позовній заяві зазначено, що позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, зокрема витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, у розмірі 1664,00 гривень.

Натомість позивачем у позові взагалі не зазначено у чому саме полягають вказані витрати, а також не надано суду жодних доказів на підтвердження факту їх здійснення, а тому вони не підлягають до стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором від 27 серпня 2025 року № 64099-08/2025, укладеним між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 , у розмірі

21836,20 (дванадцять одна тисяча вісімсот тридцять шість гривень 20 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором від 16 липня 2025 року № 2878088, укладеним між ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» та ОСОБА_1 , у розмірі 1757,00 (одна тисяча сімсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором від 18 травня 2025 року № 9853348, укладеним між

ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , у розмірі 140,00 (сто сорок гривень 00 копійок) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1231,36 (одна тисяча двісті тридцять одна гривня 36 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чубай