Ухвала суду № 136719700, 20.05.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 466/10905/25

Провадження № 6/461/180/26

УХВАЛА

20.05.2026 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Чорнія Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2026 року у справі №466/10905/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», в особі представника Горної Вероніки Іванівни, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

встановив:

I. Позиції сторін та учасників справ, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась до суду з заявою, в якій просить розстрочити виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2026 року у справі №466/10905/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», в особі представника Горної Вероніки Іванівни, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2026 року було задоволено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий Центр та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 27 626 гривень 10 копійок та судовий збір у розмірі 1525 гривень 23 копійок. Вказує, що фінансовий стан ОСОБА_2 є скрутним, що об`єктивно унеможливлює одноразове виконання рішення суду в повному обсязі без завдання істотної шкоди її мінімальним життєвим потребам. Зокрема, 03 квітня 2026 року приватним виконавцем Кузьменко Н.О. відкрито виконавче провадження № 80679714 про стягнення коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Кредит Фінанс, що свідчить про наявність інших фінансових зобов`язань у боржника, значно погіршує її платоспроможність та матеріальний стан не дозволяє сплатити всю суму одноразово. Відтак, просить розстрочити виконання рішення суду на строк 12 місяців встановивши щомісячний платіж у розмірі 2 500 грн 00 коп.

Заявник та його представник, представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги наведене вище, дотримуючись балансу у забезпеченні інтересів учасників провадження, повідомлення учасників справи про її розгляд, забезпечення судом під час розгляду належних умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

II. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23.02.2026 у справі №466/10905/25, вирішено позов задоволено частково та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість у розмірі 27626 гривень 10 копійок та судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 1525 гривні 23 копійки.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи доводи сторони відповідача наведені у відповідній заяві щодо матеріального становища, суд також враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до частини першої статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частини третьої статті 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За правилами частини четвертої статті 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Тобто закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В той же час, згідно з частиною п`ятою статті 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо).

Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням.

Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до положень частини першої 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Звертаючись до суду з відповідною заявою, представник відповідача обґрунтовує її скрутним матеріальним становищем ОСОБА_2 .

Водночас, жодних належних документів на підтвердження перебування заявника в такому становищі суду не надано, що свідчить про відсутність доказів, які засвідчують наведені заявником обставини. Так, до відповідної заяви взагалі не долучено жодного доказу щодо фактичного матеріального становища відповідача.

У свою чергу, сам по собі факт наявності іншого виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 про стягнення коштів, за відсутності відповідних доказів про які йдеться вище, не може вважатися належною підставою для задоволення даної заяви, як підстава для розстрочення виконання рішення суду в розумінні норм ст. 435 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. 258, 259, 260, 267, 353, 354, 435 ЦПК України,

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про розстрочення виконання рішення Галицького районного суду міста Львова від 23 лютого 2025 року у справі №466/10905/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», в особі представника Горної Вероніки Іванівни, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20 травня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький