Рішення № 136719405, 18.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2786/26 2/335/2076/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути із останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором № 4081903 від 26.08.2021 у розмірі 33 350,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 27 400,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. сума заборгованості за комісіями, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4081903, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., строком на 30 днів та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1.6. Договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 % від фактичного залишку кредиту на за кожен день користування кредитом.

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 15-12/2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 4081903 від 26.08.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

В подальшому, 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4081903.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 33 350,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 27 400 ,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. сума заборгованості за комісіями.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суд міста Запоріжжя від 20.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам по справі надано строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання на 17.04.2026, яке було відкладено на 18.05.2026, у зв`язку із першою неявкою відповідачки у судове засідання.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з тим у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

За правилами ч. ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Судом встановлено, що 26.08.2021 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», відповідач ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 4081903. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору № 4081903 від 26.08.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан».

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума виданого кредиту 5 000,00 грн.; строк кредиту - 30 днів; термін повернення кредиту: 25.09.2021; комісія за надання кредиту 950,00 грн.; проценти за користування кредитом 3 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

У п. 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах та на стандартних (базових) умовах.

Загальний строк пролонгації на стандартних (базових) умовах становить не більше 60 днів і проценти нараховуються за ставкою, наведеною у п. 1.6 Договору (п. 2.3.1.2.).

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок надання, продовження строку кредиту, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Також, 26.08.2021 відповідач ознайомився з графіком платежів за договором та паспортом споживчого кредиту від ТОВ «Мілоан» № 4081903.

На підставі квитанції № 1745351931 від 26.08.2021 ТОВ «Мілоан» перерахувало відповідачу на картковий рахунок грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію. Без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд дійшов до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованої ТОВ «Мілоан» щодо договору № 4081903, вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 наданий кредит 26.08.2021 у розмірі 5 000,00 грн., в цей же день відповідачу нарахована комісія за оформлення кредиту 950,00 грн. У період з 26.08.2021 по 25.09.2021 відповідачу нараховані проценти згідно з п.1.5.2. договору у розмірі по 125,00 грн. щодня; у період з 26.09.2021 по 12.10.2021 відповідачу нараховані проценти згідно з п.1.6., п. 2.3.1.2. договору по 250,00 грн. щодня; у період з 13.10.2021 по 24.11.2021 відповідачу нараховані проценти згідно з п.1.6., п. 2.3.1.2. договору по 50,00 грн. щодня.

Таким чином, станом на 24.11.2021 існувала заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» на загальну суму 15 600,00 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 5 000 грн, заборгованість по процентах 9 650,00 грн, заборгованість по комісії 950,00 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України зазначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 15-12/2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 4081903 від 26.08.2021, що уклали ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .

В подальшому, 10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4081903.

Відповідно до витягу з додатку № 3 до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 сума боргу відповідача перед ТОВ «Коллект Центр» становить 33 350,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 27 400 ,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. сума заборгованості за комісіями.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4081903 від 26.08.2021, ОСОБА_1 станом на 10.03.2023 має заборгованість в розмірі 33 350,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 27 400 ,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. сума заборгованості за комісіями.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Оскільки між сторонами існують договірні правовідносини щодо отримання кредиту, позичальником не виконані зобов`язання перед кредитодавцем (первісним кредитором), кошти, отримані в кредит, в обумовлений строк відповідача добровільно не повернуті, новий кредитор (як правонаступник ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал») має право на отримання від позичальника ОСОБА_1 основної суми боргу за кредитом у розмірі 5 000,00 грн.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 , позивач, крім заборгованості за кредитом, просить стягнути з відповідачки заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. Аналогічна позиція підтримана в постанові Великої Палати від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), де зазначено: «…Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання…».

Згідно з п. 1.3 договору № 4081903 від 26.08.2021 первісним кредитором було надано відповідачу споживчий кредит на строк 30 днів, тобто до 25.09.2021, дата надання кредиту 26.08.2021.

Пролонгація строку кредитування, визначеного у п. 1.3. договору, могла здійснюватись на пільгових або стандартних (базових) умовах. На пільгових умовах позичальниця мала право неодноразово продовжувати строк кредитування, для цього необхідно було вчинити дії, передбачені розд. 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту; в такому разі проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою 2,50 % (п. 2.3.1.1. договору). Позичальниця також могла збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій); таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальниця продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів; у такому разі проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою 5,00 % (п. 2.3.1.2. договору).

Зі змісту відомостей про щоденні нарахування та погашення, сформованої ТОВ «Мілоан» щодо договору № 4081903 від 26.08.2021, не вбачається, що ОСОБА_1 здійснював будь-які дії, які були би спрямовані на пролонгацію строку кредитування на пільгових умовах (п. 2.3.1.1. договору). Поряд з цим, відповідач не здійснювала повернення кредиту первісному кредиторові, продовжив фактично користуватись чужими коштами після спливу строку кредитування (з 26.08.2021 по 25.09.2021), наведене свідчить про наявність підстав вважати, що строку кредитування за договором № 4081903 був продовжений на стандартних (базових) умовах, але таке продовження не могло перевищувати 60 днів (п.2.3.1.2 договору). З огляду на це, суд дійшов висновку, що строк кредитування за договором № 4081903 від 26.08.2021 тривав з 26.08.2021 по 24.11.2021.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Тож Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача разової комісії у розмірі 950,00 грн., безпосередньо передбаченої п.1.5.1. договору про споживчий кредит № 4081903 від 26.08.2021, є правомірними, оскільки видача позичальниці кредиту здійснювалась шляхом перерахування на банківський рахунок відповідачки із використанням стороннього сервісу, платіжної системи «LIQPAY» (Інтернет еквайрингу).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач умови за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором № 4081903 від 26.08.2021 у розмірі 15 600,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 650,00 грн. сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 950,00 грн. сума заборгованості за комісією.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на надання правової допомоги № 1718 від 01.01.2026; витяг з Акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

01 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 4.3 договору про надання правової допомоги передбачено, що факт надання послуг за договором підтверджується Актом про надання юридичної допомоги, який готується Адвокатським об`єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога.

01.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» підписано заявку на надання юридичної допомоги № 1718 за умовами якої адвокатське об`єднання здійснює правові (юридичні) послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години, вартість 9 000 грн.

З Витягу з Акту № 18 про надання юридичної допомоги, який складено 30.01.2026, вбачається, що АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр» походили надання наступних правових послуг адвокатським об`єднанням клієнту: надання усної консультації з вивченням документів 2 години, вартість 4 000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години, вартість 9 000 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Зазначена адвокатом в Акті № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 вартість послуги з надання усної консультації з вивчення документів у розмірі 4 000 грн. є необґрунтованою та не пропорційною до предмета спору, ураховуючи критерії дійсності та необхідності витрат у зазначеному розмірі.

Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності), необхідного часу виконання робіт, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. не відповідають критерію необхідності, виправданості, не є співмірними складності даної справи, тому приходить до висновку про доведеність ТОВ «Коллект Центр» понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 9 000 грн.

Разом з тим, у разі часткового задоволення позову витрати на правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимоги підлягають задоволенню частково (розмір задоволених вимог 46,78%), то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 210,20 грн.

Крім того, так як позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, які в даному випадку складають 1 245,47 грн. (46,78% задоволених позовних вимог), виходячи з розрахунку: 15 600 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 33 350,00 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором № 4081903 від 26.08.2021 у розмірі 15 600 (п`ятнадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір у розмірі 1 245 (одна тисяча двісті сорок п`ять) гривень 47 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 4 210 (чотири тисячі двісті десять) гривень 20 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 18 травня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.І. Рибалко