Рішення № 136719385, 21.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.05.2026

Справа № 334/10625/25

Провадження № 2/334/1059/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової АО.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до районної адміністрації Запорізької міської ради Запорізької області по Дніпровському району про зобов`язання вчинити певні дії,

установив

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач (із урахуванням заяви про уточнення вимог) звернулась до суду із вимогою про зобов`язання Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району прийняти від ОСОБА_1 ,яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 документи і прийняти рішення щодо приватизації квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на вказану квартиру.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що квартира АДРЕСА_2 , була надана в користуванні відчиму позивача, чоловіку її матері ОСОБА_4 на підставі рішення Жовтневої районної ради народних депутатів від 09.12.1987 № 296\1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. В квартирі залишились проживати та зареєстровані позивач ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 .

01.11.2017 року ОСОБА_1 уклала договір найму житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 30.09.2025 ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування квартирою за адресою АДРЕСА_3 .

У листопаді 2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою про приватизацію вищевказаної квартири, але їй відмовлено в приватизації через відсутність ордеру на квартиру, що унеможливлює підготовку рішення органу приватизації.

Листом № Г-1200 від 01.07.25 р. Департаментом з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської Ради Гук Т.М. повідомлено про неможливість надати копію корінця державного ордеру за 1987 р., так як вона не була внесена в ордер на заселення.

Відповідач у відзиві визнав той факт, що позивачі проживають у квартирі на законних підставах, проте відповідач, як орган приватизації не має права здійснити приватизацію без оригіналу ордера на житло, а тому просив суд відмовити у задоволені позову.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 19.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року закрито підготовче засідання у справі, справу призначено до розгляду по суті.

Від представників сторін надійшли відповідні заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Рішенням Жовтневої районної ради народних депутатів від 09.12.1987 № 296\1 квартиру АДРЕСА_2 надано в користування ОСОБА_4 . У вказаній квартирі проживав ОСОБА_4 разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 , та її донькою ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

На даний час у квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_1 (зареєстрована з 25.05.1990 року) та її донька ОСОБА_2 (зареєстрована з 08.07.2010 року).

01.11.2017 року ОСОБА_1 уклала договір найму житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Приписами статі 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом. Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із статтею 3 названого Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до змісту п.п. 1, 13, 17, 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян. Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації).

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Отже, прийняття відповідного рішення належить виключно до компетенції відповідача та від дій позивача не залежить. У цьому випадку порушення прав позивача відбувається у формі відмови та бездіяльності відповідача у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення.

Таким чином, якщо органи приватизації зволікають із винесенням відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передачу спірного житла у приватну власність позивача.

Подібні висновки щодо ефективності зазначеного способу захисту права на приватизацію також було висловлено Верховним Судом у постановах: від 08 липня 2020 року у справі № 201/6092/17 (провадження № 61-21545св19), від 12 травня 2021 року у справі №750/2176/17 (провадження № 61-645св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 344/1350/21 (провадження № 61-12730св22)

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії» («Lelas v. Croatia») від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» («Toscuta and Others v. Romania») від 25 листопада 2008 року і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави [див. рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» («Afanasyev v. Ukraine», заява № 38722/02), п. 75)].

Ці висновки треба розуміти як обов`язок суду не допустити прийняття судового рішення, яке утворює зазначені складності у його виконанні. Але спрямованість норм статті 13 Конвенції не свідчить про те, що сам позивач повинен підшуковувати ефективний спосіб захисту, а держава має забезпечити потерпілій від порушення стороні ефективний засіб юридичного захисту.

У контексті цієї справи, суд дійшов висновку, що, враховуючи наявність у позивачів законного права на проживання у квартирі, визнання відповідного суб`єктивного права (права на приватизацію) та зобов`язання вчинити дії щодо розгляду заяви про оформлення передачі квартири у приватну власність є належним та ефективним способом захисту.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив

позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до районної адміністрації Запорізької міської ради Запорізької області по Дніпровському району про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району (код ЄДРПОУ 37573513, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Петра Сагайдачного, буд. 1-А) прийняти рішення щодо приватизації квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за відсутності ордеру на вказану квартиру за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін