Ухвала суду № 136719030, 19.05.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1762/26

Провадження №1-кп/307/103/26

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

19 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Прокурор подав суду клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560 гривень. Підставою та метою продовження строку тримання вартою прокурор вказує на наявність обґрунтованої підозри у ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Прокурор в клопотанні зазначив, що відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі доведення його вини буде засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі та не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що підтверджується рапортами та врученою повісткою про виклик до органу досудового розслідування, на яку підозрюваний не з`явився будучи ознайомленим з правами, обов`язками підозрюваного та процесуальними обов`язками, які були покладені слідчим суддею, а також той факт, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат, який з 24.06.2022 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 згідно витягу із наказу №2149 від 25.08.2023 самовільно залишив військову частину, на підставі якого ініційовано проведення службового розслідування щодо ОСОБА_4 ; може незаконно впливати на потерпілого та свідків; може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки аналіз особистості підозрюваного ОСОБА_4 свідчить про його стійку установку на ігнорування суспільних норм та правових заборон, неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 та ст. 126 КУпАП підтверджує, що попередні заходи впливу не досягли своєї мети, навіть будучи позбавленим права керування транспортними засобами, що є прямою судовою забороною, ОСОБА_4 свідомо та цинічно знехтував законом та факт скоєння ДТП у ніч на 20 лютого 2026 року є доказом того, що перебуваючи на волі, підозрюваний продовжуватиме нехтувати безпекою громадян. Специфічний склад правопорушень (алкогольне сп`яніння та керування без прав) вказує на те, що існує реальний та неминучий ризик вчинення ним аналогічних злочинів у майбутньому, якщо до нього не буде застосовано найсуворіший запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат - ОСОБА_5 подала до суду клопотання про зміну запобіжного з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, в обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_6 злякався та шкодує, що не з`являвся на виклики працівників поліції. Перебуваючи під вартою протягом двох місяців обвинувачений усвідомив, що вчинив неправильно. Відносно ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків з боку обвинуваченого, потерпілий написав заяву про примирення з ОСОБА_4 та відсутність у нього претензій як матеріального, так і морального характеру щодо обвинуваченого ОСОБА_4 . З свідками обвинувачений не спілкувався на стадії досудового розслідування, а тому в даному випадку це припущення з боку сторони обвинувачення, та не підтверджене жодними доказами. Сторона обвинувачення як під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так під час продовження строку такого запобіжного заходу, посилається на те, що ОСОБА_4 , є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат, який з 24.06.2022 року зарахований до військової частини НОМЕР_1 , згідно витягу з наказу №2149 від 25.08.2023 року, самовільно залишив військову частину, на підставі якого ініційовано проведення службового розслідування щодо ОСОБА_4 , однак до клопотання про продовження строку тримання під вартою не долучено будь-яких документів за результатами вказаного службового розслідування, яке проводилося ще у серпні 2023 року. Просить суд змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просить його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , та змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Дослідивши матеріали провадження, заслухавши інших учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Однією із гарантій забезпечення законних інтересів осіб, які залучаються до участі в кримінальному провадженні (п.18 ст.3 КПК України) є саме судовий контроль законності обмеження конституційних прав і свобод людини при здійсненні кримінального провадження, який на досудовому розслідуванні здійснюється слідчим суддею.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язанні оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, який є нетяжким злочином та передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Також встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні триває, при цьому ризики, які враховувалися при обранні ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування та судового розгляду запобіжного заходу на даний час в повній мірі не відпали і продовжують існувати, суд вважає що підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу відсутні, а тому щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а взадоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

У відповідності до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, суд враховує майновий та сімейний стан обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.1 ст.286-1 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, вчинений в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок якого потерпілий отримав тілесні ушкодження середнього ступеню важкості, при цьому потерпілий не має жодних претензій до обвинуваченого згідно його письмової заяви, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу обвинуваченого, а тому суд дійшов висновку, що в даному випадку застава в середньому розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 182 КПК України, в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, враховуючи, що розпочатий судовий розгляд, докази не досліджені, свідки не допитані, тому виправданим є необхідність визначити обвинуваченому заставу у розмірі 10 (десяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 33280гривень 00 копійок, оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, необхідно покласти на нього обов`язки: 1) прибувати до суду за кожною вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; 4) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 196, 331, 369 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строком до 60 днів, тобто до 24 години 00 хвилин 17 липня 2026 року.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , передбачених КПК України обов`язків 10 (десять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача ДКСУ, м. Київ, рахунок UA198201720355209001000018501, код банку отримувача - 820172, призначення платежу: застава.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт, - відмовити.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

4) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено та оголошено 21 травня 2026 року.

Головуючий ОСОБА_1