Рішення № 13671743, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/52327.01.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «ЕнергозбудКиївенерго»

До          Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва

Про стягнення 43 110,69 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:          

від позивача Півень Д.О.- представник за довіреністю

від відповідача Хижниченко Н.С. –представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.01.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 25367 , 55 грн. суми боргу за договором № 340025 від 14.11.2003 р., 11133,57 грн. інфляційних витрат, 2120, 18 грн. 3% річних, 3092,69 грн. пені, 1396,70 грн. штрафу, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 431,11 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010р. було порушено провадження у справі № 47/523, розгляд справи було призначено на 23.11.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2010р. розгляд справи було відкладено до 09.12.2010р., а ухвалою від 09.12.2010р. - відкладено до 15.12.2010р.

В судовому зсіданні 15.12.2010р. було оголошено перерву до 22.12.2010 р., про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2010 р. надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи № 47/523. Згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України суд продовжив строк розгляду справи № 47/523, але не більш як на п’ятнадцять днів .

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.12.2010 р. було продовжено строк розгляду справи № 47/523 згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено до 27.01.2011 р.

В судовому засіданні 27.01.2011р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що відповідач згідно умов Договору № 340025 від 14.11.2003 р . та Додатком 1 до вказаного Договору не виконав свої зобов’язання перед позивачем та не оплатив спожиту теплову енергію згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 Договору своєчасно та відповідно до умов даного Договору. Внаслідок чого за період з 01.10.2007 р. по 01.10.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.10.2010 р. становить 25367, 55 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу (додана до матеріалів справи), табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії. Також відповідно ст. 625 ЦКУ представник позивача просив стягнути з Відповідача 11133, 57 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних сумою 2120, 18 грн., пеню сумою 3092, 69 грн., штраф сумою 1396, 70 грн., 431, 11 витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2011 р. підтримав пояснення, викладені у письмовому відзиві від 15.12.2010 р. (додані до матеріалів справи) та додаткові пояснення по даній справі від 27.01.2010 р. Відповідач у письмовому відзиві в обґрунтування заперечень посилався на те, що пунктом 3.3 Договору № 340025 від 14.11.2003 р. передбачено, що зарахування коштів на поточні рахунки підприємств-виробників комунальних послуг, КП ГІОЦ КМДА здійснює на наступний робочий день після розщеплення коштів отриманих від квартиронаймачів та власників житла за житлово-комунальні послуги на розподільчий рахунок КП ГІОЦ КМДА. Отже, кошти на розрахунковий рахунок АЕК «Київенерго»надходять кожен день впродовж місяця, за фактом надходження на розподільчий рахунок КП ГІОЦ КМДА. Також відповідач стверджував, що суми, які утворюють різницю в тарифах, не є заборгованістю відповідача, і повинні бути відшкодовані з місцевого бюджету виробнику послуги, тобто у даному випадку АЕК «Київенерго», за його зверненням. Також відповідач на підтвердження відсутності у нього заборгованості посилався на Контррозрахунок по заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором № 340025 від 14.11.2003 р. укладеним КП УЖГ Шевченківської районної у м. Києві ради з АЕК «Київенерго»від 15.12.2010 р. № 1617 та довідку КП ГІОЦ КМДА від 21.12.2010 р. за № 02-1387 про сплату та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок АЕК «Київенерго»за Договором №340025 від 14.11.2003 р. за період з 01.10.2007 р. по 01.10.2010 р., відповідно до якої за спірний період на р/р АЕК «Київенерго»було зараховано з транзитного рахунку КП ГІОЦ кошти у сумі 158538, 24 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2003 р. між позивачем –АЕК «Київенерго», як постачальником, та відповідачем - КП по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва, як споживачем , було укладено Договір № 340025 на постачання теплової енергії у гарячій воді(далі –договір № 340025 від 14.11.2003 р.), згідно п .1.1 якого постачальник зобов’язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Умовами договору № 340025 від 14.11.2003 р. сторони погодили , що постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно із заявленим споживачем величинами приєднаного теплового навантаження ( п.2.2.1), споживач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1 , не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 (п.2.3.1), споживач зобов’язався забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру ГІОЦ КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію та своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями ( 2.3.5).

Також сторонами договору № 340025 від 14.11.2003 р. було погоджено :

-обсяги постачання теплової енергії (додаток №1);

-тарифи та порядок розрахунків (додаток №2), відповідно до яких сторонами визначено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця оплачує вартість теплової енергії,яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком;

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток №5);

- Порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов’язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньо будинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі (додаток №10).

Відповідно до облікових карток фактично спожитої теплової енергії за період з 01.10.2007 по 01.10.2010, позивачем нараховано відповідачу до сплати загалом 177089,79 грн. вартості послуг за спожиту теплову енергію згідно договору № 340025 від 14.11.2003 р., що сторонами по справі не заперечувалось.

Відповідно до довідки про інформацію щодо сплати та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок АЕК «Київенерго»за договором № 340025 від 14.11.2003 р., сплачених мешканцями Шевченківського району за період з 01.10.2007 по 01.10.2010, наданої КП ГІОЦ КМДА на запит суду, за спірний період з 01.10.2007 по 01.10.2010 на р/р АЕК «Київенерго»було зараховано з транзитного рахунку КП ГЮЦ кошти у сумі 163803,35 грн.

Як зазначалось сторонами справи у своїх поясненнях по суті спору, за даними позивача за спожиту теплову енергію за Договором № 340025 від 14.11.2003 р. за період з 01.10.2007 р по 01.10.2010 р. відповідач перерахував позивачу 151722,24 грн. і відповідно, заборгованість складає 25367, 24 грн., а за даними відповідача, відповідачем за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2007 р. по 01.10.2010 р. по Договору № 340025 від 14.11.2003 р. було перераховано 158538, 24 грн. і відповідно, заборгованість складає 18551,55 грн.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді по договору № 340025 від 14.11.2003 р. за період з 01.10.2007 по 01.10.2010 в сумі 25367,55 грн. (177089,79 грн. (вартість послуг за спожиту теплову енергію) –151722,24 грн. (фактична оплата).

Суд, враховуючи те, що сторонами по справі не заперечувалась загальна сума вартості наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг з постачання теплової енергії, яка складає 177089,79 грн., а згідно наданих КП ГІОЦ КМДА даних щодо надходження та зарахування грошових коштів на рахунок АЕК «Київенерго» за договором № 340025 від 14.11.2003 р., на рахунок позивача було зараховано загалом 163803,35 грн., таким чином, фактична непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги з постачання теплової енергії у холодній воді по наведеному договору за період з 01.10.2007 по 01.10.2010 складає за розрахунком суду 13286,44 грн. (177089,79 грн. –163803,35 грн.). Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у холодній воді по договору № 340025 від 14.11.2003 р. за період з 01.10.2007 по 01.10.2010, а саме в розмірі 13286,44 грн., які підлягають стягненню. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Також, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача за порушення умов договору № 340025 від 14.11.2003 р. за період з 01.10.2007 по 01.10.2010 щодо оплати наданих послуг інфляційної складової боргу в сумі 11133,57 грн. 3% річних в сумі 2120, 18, пеню в сумі 3092, 69 грн., штраф в сумі 1396, 70 грн.

Стаття 81 Господарського процесуального кодексу України (пункт 5) встановлює, що господарський суд залишає позов без розгляду якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не зявився на виклик у засідання господарського суду і його не зявлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що позивачем здійснено нарахування інфляційної складової боргу в сумі 11133,57 грн. 3% річних в сумі 2120, 18, пеню в сумі 3092, 69 грн., штраф в сумі 1396, 70 грн. на суму боргу 25367,55 грн., з урахуванням того, що фактична непогашена заборгованість відповідача за заявлений позивачем до стягнення період складає 13286,44 грн., суд дійшов висновку про необхідність залишення вимог позивача щодо стягнення інфляційної складової боргу в сумі 11133,57 грн. 3% річних в сумі 2120, 18, пені в сумі 3092, 69 грн., штрафу в сумі 1396, 70 грн. без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Також, суд зазначає про те, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідними вимогами в окремому позовному провадженні, надавши обґрунтовані розрахунки сум з урахуванням фактичної суми боргу відповідача.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 13286,44 грн. основного боргу. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають. В частині вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в сумі 11133,57 грн. 3% річних в сумі 2120, 18, пені в сумі 3092, 69 грн., штрафу в сумі 1396, 70 грн. –провадження в справі підлягає припиненню згідно п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (код ЄДРПОУ 31731838, місцезнаходження: 04050 м. Київ, вул. Білоруська, б.1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(код ЄДРПОУ 00131305, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл.І.Франка,5) суму основного боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 13286 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 44 коп., 132 (сто тридцять дві) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 72 (сімдесят дві) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову –відмовити.

3. Позов в частині стягнення інфляційної складової боргу в сумі 11133,57 грн., 3% річних в сумі 2120, 18, пені в сумі 3092, 69 грн. та штрафу в сумі 1396, 70 грн. –залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення –01.02.2011