Постанова № 136717270, 20.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3039/26

Провадження № 3/638/1203/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

Судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

захисників адвокатів Халупка С.В., Ванжули Я.В.,

розглянувши адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп НОМЕР_1 , не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП,-

встановив:

18 січня 2026 року о 11 годині 08 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030, державний номерний знак НОМЕР_2 , по пр.Перемоги, буд.54Б в м.Харкові з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ відмовився під відеофіксацію на бодікамеру, чим порушив п.2.5 ПДР України. Також встановлено, що ОСОБА_1 вчинив повторно протягом року правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Ванжула Я.В. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Халупко С.В. надав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, в обґрунтування якого зазначив, що зупинка автомобіля, яким нібито керував ОСОБА_1 , була незаконною, поліцейські не оголосили йому причину зупинки, а тому всі подальші дії поліцейських були незаконними. Крім того, матеріали відеозапису не є безперервними, та сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в матеріалах відеозапису відсутній. Крім того, посилався на те, що працівники поліції не роз`яснили права ОСОБА_1 , а також вважає, що ознаки наркотичного сп`яніння, які працівники поліції вбачали у останнього не можуть свідчити про його перебування в стані наркотичного сп`яніння без сукупності з іншими доказами, які в матеріалах справи відсутні.

Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, заслухавши пояснення захисника, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Зокрема, такими доказами, згідно вищевказаної статті, можуть бути пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною другою вказаної статті встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).

Відповідно до п.2,4 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

Розділом III Інструкції визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів.

Зокрема визначено, що перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (пункт 1); огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством (пункт 3); метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (пункт 4); за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (пункт 15); висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду (пункт 16).

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року з наступними змінами, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569504 від 18.01.2026 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, даними диска з відеозаписом з портативного нагрудного відеореєстратора, дослідженого в судовому засіданні.

Крім того, судом встановлено, що постановою Салтівського районного суду м.Харкова від 13.11.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлень права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Щодо посилання захисника про відсутність повідомлення ОСОБА_1 працівниками поліції про причини зупинки транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 та його захисником не оскаржувалися. Отже, твердження захисника, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Також, всупереч доводам захисника, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння або відмови від проходження огляду для визначення такого стану.

Посилання на те, що до матеріалів справи долучено компакт диск на якому міститься фрагменти відеозапису із нагрудної камери працівника поліції, які між собою мають певний проміжок часу, що на думку захисника свідчить про те, що працівники поліції під час проведення відеозйомки процедури складання адміністративного матеріалу, порушили принцип безпреривності її застосування, то суд вважає безпідставними, оскільки в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами. Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення повного відео з моменту зупинки.

Так згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Поліцейським долучено до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, які підтверджуєть факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

При цьому посилання захисника на непроведення поліцейським безперервної відеофіксації обставин виявленого правопорушення є лише здогадами захисника, які не підтверджені належними доказами, зокрема матеріалами службової перевірки тощо. Приєднання фрагменту відеозапису, який підтверджує викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння ніяким чином не свідчить про відсутність безперервної відеофіксації, а лише свідчить про приєднання фрагменту такої відеофіксації.

Відхиляючи вказані доводи захисника, суд враховує, що на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і пройти огляд у медичній установі. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов`язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, з відеозапису долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що працівниками патрульної поліції неодноразово було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога в медичному закладі, на що останній заявляв про відмову, при цьому зазначивши, що розуміє наслідки такої відмови. Крім того, ОСОБА_1 не заперечував той факт, що він керував транспортним засобом до моменту його зупинки, та повідомив, що повертався додому з нічної зміни. Також на відеозаписі зафіксовано роз`яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав, у зв`язку з чим доводи захисника в цій частині є безпідставними.

В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які заперечення щодо факту керування транспортним засобом.

Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, які є у матеріалах справи.

Доводи сторони захисту про зворотне розцінюються судом як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу серії ЕПР1 №569504 від 18.01.2026 року відповідали вимогам цієї інструкції.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

Отже, доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння носять суб`єктивний характер.

На підставі вищевикладеного, суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI з наступними змінами та доповненнями, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі, встановленому зазначеним Законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 130, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -

постановив:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок (отримувач коштів ГУК Харківській обл/Харкiвобл/21081300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37874947, рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300, призначення платежу адмін.штраф у сфері забезпечення безпеки дор. руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Відповідно до положень ст.ст.307308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код отримувача 37993783, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу: 101, рнокпп, судовий збір на користь держави, ПІБ).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суддя: Д.В.Цвірюк