Постанова № 136717130, 21.05.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/147/26

Провадження № 3/615/95/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Логвінов А.О., за участю: секретаря судового засідання Партоли О.Є., захисника Хараїм О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Валки Харківської області адміністративний матеріали, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , військовослужбовця, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2026 року о 00 год 20 хв у м. Валки Харківської області на трасі М03 на 430 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці; неприродна блідість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП «Валківська ЦРЛ» відмовився.

Таким чином, водій порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

08 квітня 2026 року до суду від захисника ОСОБА_1 адвоката Хараїм Ольги Валеріївни надійшло клопотання, у якому вона просить закрити провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП, або вирішити питання щодо можливості застування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В обґрунтування клопотання захисник зазначає, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнає. Так, матеріали справи не містять жодних доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у день та час, зазначений у протоколі. Відеозапис, наявний у матеріалах справи під назвою «export-5v4b7», розпочинається з відмітки часу 00:23 год, при цьому ОСОБА_1 не перебуває у автомобілі, не виходить з водійського місця, а знаходиться на вулиці поряд ще з однією людиною. Відеозапис «Горбенко», довжиною 6 секунд, наявний у матеріалах справи, не містить дійсної позначки дати та часу його створення, тому неможливо встановити коли та ким він був знятий. У протоколі про адміністративне правопорушення, у якості ознак наркотичного сп`яніння зазначено: звужені зіниці очей, які не реагують на світло; поведінка, що не відповідає обстановці; неприродна блідість, при цьому, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що на ньому не зафіксовано навіть обличчя особи, у якої нібито виявлено ознаки, оскільки нагрудний відеореєстратор знімає лише нижню частину тіла. Протягом усього часу спілкування із працівником патрульної поліції, ОСОБА_1 поводиться врівноважено, адекватно реагує на ситуацію, чітко та логічно відповідає на питання поліцейських, не демонструє жодних візуальних ознак наркотичного сп`яніння, координація мови у нього не порушена, пальці його рук не тремтять. Якого кольору у нього обличчя неможливо встановити, оскільки на відеозаписі не видно обличчя ОСОБА_1 . У ході спілкування з ОСОБА_1 та його товаришем, співробітники поліції здійснили на них психологічний та фізичний вплив, не вмикали нагрудні відеореєстратори, стверджуючи, що їм необхідні показники у роботі за ст. 130, вимагали з них грошові кошти за нескладення матеріалів та вчиняли інші провокативні дії. Після того, як ОСОБА_1 повідомив поліцейським про те, що є військовослужбовцем, вони погрожували евакуювати транспортний засіб та викликати ВСП. Побоюючись настання негативних наслідків для себе, ОСОБА_1 погодився сказати на камеру те, що з нього вимагали поліцейські, що у подальшому і відбулось. Відеозапис, наявний у матеріалах справи під назвою «export-5v4b7», розпочинається з відмітки часу 00:23 год., при цьому ОСОБА_1 не перебуває у автомобілі, не виходить з водійського місця, а знаходиться на вулиці поряд ще з однією людиною ОСОБА_2 . При цьому, оскільки відеозапис «export-5v4b7» не починається з моменту руху та зупинки ТЗ, встановлення особи ОСОБА_1 та інших істотних обставин, а починається з діалогу, що вказує на те, що між ними попередньо вже відбулось спілкування і характер спілкування ОСОБА_1 зі співробітниками поліції вказує на те, що на нього було здійснено відповідний психологічний та фізичний вплив. З відеозапису «export-5v4b7» час відео 02:15 хв вбачається, що поліцейський звертається до водія не у формі вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, а у формі пропозиції «я зобов`язаний запропонувати вам проїхати до медичного закладу». Окрім того, відеозапис «export-5v4b7» час відео 02.46 хв, співробітники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що він має право відмовитись від проходження огляду, незважаючи на те, що такого право відповідно до закону від не має. Отже, вищевикладені обставини, свідчать про провокацію з боку працівників патрульної поліції до вчинення адміністративних правопорушень громадян, з метою їх подальшого викриття, порушення Закону України «Про національну поліцію» та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також недопустимість доказів, якими обґрунтовано винуватість ОСОБА_1 . Один з наданих до суду відеозаписів зроблений на мобільний телефон, що заборонено інструкцію № 1026. Наявний в матеріалах справи відеозапис, на якому відображено частковий порядок проведення огляду та оформлення адміністративного матеріалу, не може бути визнаний належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 , оскільки співробітники поліції перед початком спілкування з ОСОБА_1 та його товаришем вимкнули нагрудні відеореєстратори з метою схиляння його до відмови від проходження огляду та вчинення психологічного та фізичного тиску, а по-друге, один з відеозаписів здійснений невідомою особою, не на спеціальний технічний засіб портативний нагрудний відеореєстратор, а на невстановлений пристрій, який не містить жодних атрибутів, зокрема дати та часу проведення відеозйомки, які в свою чергу відображають відеозаписи з портативних нагрудних відео реєстраторів та не містить відомостей про номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис. Адміністративний матеріал не містить доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Також, діяння, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, орім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за умови, якщо такі діяння вчинені військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов`язків військової служби. Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого ст. 172-20 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів. З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за ст. 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом). У ході спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 повідомив, що є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 та виконував обов`язки військової служби. Отже, 19 січня 2026 року ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем був спеціальним суб`єктом правопорушення у розумінні КУпАП. Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а встановлений законом (ст. 266-1 КУпАП) порядок огляду на стан сп`яніння дотриманий не був, сторона захисту вважає, що вимога щодо проходження ним огляду була безпідставною та протиправною, а тому у ОСОБА_1 не виникало обов`язку її виконувати, отже вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 згідно з приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановленим законом. Так само, адміністративний матеріал не містить письмового направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, яке б містило його підпис. Захисник вказує, що вищевикладені обставини свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та вказав. Надав пояснення, що він 19 січня 2026 року не керував транспортним засобом, перебував на пасажирському сидінні, а за кермом перебував ОСОБА_3 , який підвозив його з Донецької області до м. Полтави. Зазначив, що він є військовослужбовцем, однак на той час не виконував обов`язки військової служби. Також вказав, що транспортний засіб Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить його побратиму.

Дослідивши адміністративний матеріал, допитавши свідка, оцінивши наявні докази в їх сукупності, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, доходжу наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пункт 1.9. Правил дорожнього руху України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5. Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені у ході судового розгляду, а саме:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569644 від 19 січня 2026 року, який складено стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 січня 2026 року;

- відеозаписом долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, згідно якого працівник поліції питає у ОСОБА_1 , чи є він військовим, на що він повідомляє, що він цивільний. Надалі, працівник поліції просить ОСОБА_1 надати документи, що посвідчують особу та документи на транспортний засіб, на що ОСОБА_1 показує у застосунку Дія посвідчення водія та достає зі своєї сумочки та надає документи на транспортний засіб. У подальшому працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки наркотичного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у заклад охорони здоров`я КНП «Валківська ЦРЛ», на що водій відмовляється. ОСОБА_1 працівником поліції роз`яснюються наслідки відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 зазначає, що йому зрозуміло. Працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти до свого автомобіля на час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівник поліції підходить до водійської двері автомобіля Ford Transit, із якої виходить саме ОСОБА_1 та оголошує останньому зміст протоколу. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що його відсторонено від керування транспортним засобом. ОСОБА_1 під час повідомлення про наявній у нього ознак наркотичного сп`яніння, а також під час оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, жодних зауважень не висловлює та жодного разу не зазначає про те, що не він керував транспортним засобом. Також, з відеозапису вбачається, що під час повідомлення ОСОБА_1 працівником поліції про наявність ознак наркотичного сп`яніння, біля нього стоїть чоловік, який протягом спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції жодного разу не повідомляє, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищевказані докази є належними та допустимимидоказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є безпідставними з огляду на таке.

З дослідженого відеозапису вбачається, що на вимогу працівника поліції надати документи на транспортний засіб, саме ОСОБА_1 їх дістає та надає для огляду працівнику поліції. У подальшому, ні під час повідомлення ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, ні під оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, він жодних зауважень не висловлює та не повідомляє, що він не керував транспортним засобом. Особа, яка знаходиться поряд з ОСОБА_1 , так само жодного разу не повідомляє, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Також, після складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівник поліції підходить до водійської двері транспортного засобу, з якої виходить саме ОСОБА_1 .

Окрему увагу суд акцентує на тому, що перебуваючи в площині адміністративного процесу, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу надав поліцейським посвідчення водія, під час спілкування з працівниками поліції зауважень щодо того, що він не керував транспортним засобом протокол про адміністративне правопорушення та долучений до нього відеозапис не містять.

Будь-яких доказів з приводу того, що на ОСОБА_1 було здійснено психологічний або фізичний вплив до суду надано не було, ОСОБА_1 поводив себе спокійно та жодним чином не дивувався, що працівники поліції звертались саме до нього як до водія.

Захисник посилаючись, в тому числі на те, що на ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснено фізичний вплив з боку працівників поліції, не надала доказів того, що ОСОБА_1 після складання стосовно нього адміністративного матеріалу звертався до закладу охорони здоров`я, за результатами чого було зафіксовано фізичне насильство.

Так само, адміністративний матеріал не містить доказів, які б підтверджували факт вимагання хабара у ОСОБА_1 , вчинення стосовно нього психологічного насильства, в тому числі погроз евакуювати транспортний засіб та викликати працівників ВСП. Більш того, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодних зауважень щодо дій працівників поліції під час складання стосовно нього адміністративного протоколу не висловлює.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник скористались своїм процесуальним правом та подавали заяву до правоохоронних органів, в порядку ст. 214 КПК України, щодо вказаних вище фактів.

У судовому засіданні захисник зазначила, що до правоохоронних органів з приводу зазначених вище фактів вона не зверталась.

У судовому засіданні у якості свідка допитаний ОСОБА_2 , який повідомив, що він та ОСОБА_1 перебувають у дружніх стосунках. Взимку 2026 року, точної дати не пам`ятає, приблизно опівночі, він керував транспортним засобом Ford Transit, рухався з Донецької області у напрямку м. Києва та був зупинений працівниками поліції у м. Валки на стаціонарному посту. З ним, у якості пасажира, їхав ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу, працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що він погодився, однак працівниками поліції не було забезпечено проведення такого огляду. Також, працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що він відмовився. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , він довіз його до м. Полтави, де останній вийшов, а він поїхав далі до м. Києва. Також зазначив, що транспортний засіб Ford Transit належить його знайомому Білоцькому Вадиму, та по теперішній час перебуває в його користуванні.

Однак, суд критично ставиться до пояснень свідка, оскільки його пояснення повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписом. Окрім того, судом враховується той факт, що ОСОБА_1 та свідок перебувають у дружніх стосунках, як це було повідомлено самим свідком.

Щодо ознак наркотичного сп`яніння, що були зазначені у протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає наступне.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду, визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція).

Відповідно до п.п. 2, 3 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Зазначеними нормами встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

З огляду на викладене, вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського.

Доводи захисника в частині долучених до матеріалів справи відеозаписів, які на її думку є неналежними та недопустимими доказами у справі, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Окрім того, зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративні правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Надані суду відеозаписи, у розумінні статті 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими та достатніми, і такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного за КУпАП.

Отже, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Не знаходять свого обґрунтованого підтвердження й твердження захисника про відсутність в матеріалах справи даних про відсторонення від керування транспортним засобом водія ОСОБА_1 , після складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно рапорту поліцейського, що був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, водія було відсторонено від керування транспортним засобом. Транспортний засіб було залишено на місці зупинки, без порушень ПДР України.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Крім того, суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.

При цьому, нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання сторони захисту на ст. 69 КК України та можливість її застосування за аналогією при накладенні адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не відповідає чинному законодавству, оскільки положення ст. 69 КК України поширюються виключно на випадки вчинення кримінального правопорушення.

Доводи захисника стосовно того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у даному випадку повинно було відбуватись у відповідності до ст. 266-1 КУпАП, а не згідно положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений Постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивною стороною правопорушення, в тому числі є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У свою чергу, об`єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в тому числі у відмові військовослужбовцями від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Суб`єкт вказаного правопорушення є спеціальним, а саме військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів.

Протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно ОСОБА_1 саме за фактом відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, у судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що на момент складання адміністративного матеріалу він не виконував службових обов`язків військової служби, а тому вказані доводи захисника, суд до уваги не приймає.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

З довідки Інспектора ВАП УПП в Харківській області Кирюши Олександра, згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до вимог статті 33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим вважаю можливим призначити порушнику адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 245, 247, 252, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК Харківськобл/Харківобл/21081300; код ЄДРПОУ: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення») судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 21 травня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов