Рішення № 136716196, 19.05.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/50/26

Провадження № 2/548/273/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/повний текст/

19.05.2026 року м.Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Коновод О.В.

за участю : секретаря судового засідання -Матвієнко О.А.

представника позивача - адвоката Третяк К.П.

представника відповідача - адвоката Чубенко Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засідання у залі суду м. Хорол у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов"язання вичнити дії

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Третяк К.П. звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона ОСОБА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та є власником зазначеного будинку, розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,16 га. Біля Позивача у цьому ж будинку, але з окремим входом, проживає сусідка та співвласник будинку ОСОБА_2 , земельна ділянка якої не приватизована.

ОСОБА_2 мала постійні претензії до Позивача щодо земельної ділянки та її меж.

Навесні 2024 року Відповідачка біля межі із земельною ділянкою Позивачки розібрала належний Позивачці паркан (з цього приводу також проводилась перевірка працівниками поліції) та на відстані 2,5 метрів від вікон частини будинку, що належить Позивачці, самовільно побудувала некапітальну вигрібну яму. В зазначену яму ОСОБА_2 зливає каналізаційні стоки.

Наявність вигрібної ями безпосередньо біля стіни частини будинку, що належить Позивачці, може спричинити шкідливі наслідки для будинку Позивачки. Вигріб не є капітальним, у ньому немає герметичного дна, відповідно постійно відбувається протікання каналізаційних стоків у ґрунт. В результаті такого будівництва відбувається намокання землі, що може спричинити просідання ґрунту, а в подальшому і стіни будинку, що створює небезпечні умови проживання для Позивачки. Також можливе розповсюдження мух, інфекційних хвороб, неприємного запаху та інші негативні наслідки. Визначально важливим є те, до побудованої вигрібної ями відсутній під`їзд спеціалізованого асенізаційного транспорту, що унеможливлює її очищення.

У липні 2024 року Позивачка звернулася до Хорольської міської ради із скаргою на дії Відповідачки щодо будівництва вигрібної ями.

На виконання розпорядження міського голови від 05.07.2024 р. створена комісія щодо розгляду заяви Позивачки на місцевості.

02 серпня 2024 року комісією Хорольської міської ради становлено, що ОСОБА_2 побудувала вигрібну яму без дозволу, та їй рекомендовано демонтувати каналізаційну яму.

19 листопада 2025 року за повторним зверненням Позивачки комісією Хорольської міської ради проведено повторний огляд на місцевості та встановлено, що каналізаційна яма не демонтована та перебуває у безпосередній близькості 2,5 м. до житлового будинку Позивачки.

Не зважаючи на неодноразові усні та письмові звернення, Хорольська міська рада не може змусити ОСОБА_2 здійснити демонтування вигрібної ями, тому єдиним способом захисту прав є звернення до суду.

Враховуючи те, що в добровільному порядку власниця домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 привести до відповідності будівельні та санітарні норми відмовляється, позивач ОСОБА_1 змушена звернутися до суду.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування всіх конструкцій, включаючи труби, цеглу, перемички тощо, та засипання землею самовільно збудованої вигрібної (каналізаційної) ями, розташованої на суміжній земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 09.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання по розгляду позовної заяви.

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 23.04.2026 про закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Третяк К.П. позов підтримали та прохали його задовольнити .

23.03.2026 року відповідач ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Чубенко Ж.А. подала до суду відзив, за змістом якого проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивачка вказує, що прибудинкова земельна ділянка (кадастровий номер 5324810100:50:005:0126) перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 . Гр. ОСОБА_2 не оформлено право власності на прибудинкову земельну ділянку. На межі земельної ділянки гр. ОСОБА_1 знаходиться каналізаційна яма гр. ОСОБА_2 . Каналізаційна яма розташована в безпосередній близькості 2,5 м до житлового будинку гр. ОСОБА_1 . На побудову вказаної каналізаційної ями у ОСОБА_2 дозвільні документи відсутні. Тому ОСОБА_1 звертається до суду із вимогою до ОСОБА_2 демонтувати цю каналізаційну яму.

Вказує на те, що частину житлового будинку в розмірі 9/25 по АДРЕСА_1 , отримала у спадщину за законом у 1999 році після смерті свого батька, який у свій час, успадкував її після смерті батьків (бабусі та дідуся ОСОБА_2 ). У цьому будинку вона виросла, а з 1997 року проживала, знає усі особливості користування і володіння ним, а також присадибною земельною ділянкою співвласниками будинку.

Із 1974 року сусідкою та співвласником будинку стала Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 , якій належить 16/25 частин житлового будинку.

Кожен із співвласників має окремий вхід до своєї частини житлового будинку. Для зручності користування за усним погодженням співвласників житловий будинок та земельна ділянка під будинком та біля будинку були поділені між ними. Разом з тим, спільна часткова власність за період користування та володіння спірним домогосподарством не припинялася, частки власників у окремі одиниці не виділялися, адреса домогосподарства одна.

Межі розподілу земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, позначені співвласниками шляхом встановлення дерев`яної огорожі.

Каналізаційну яму ОСОБА_2 побудувала зі своєї сторони будинку, на тій частині земельної ділянки, яка відповідно до попереднього розподілу між співвласниками належала ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Про те, що присадибна земельна ділянка була у 2001 році передана у приватну власність ОСОБА_1 . Відповідачка за первісним позовом дізналася лише у 2024 році, після того, як за клопотаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 робочою групою Хорольської міської ради було проведено розгляд заяв на місцевості. У 2001 році до участі у оформленні ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку не залучалася, згоду як співвласник майна не надавала, межі не узгоджувала. Вважає, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку є незаконним.

Окрім того, ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 також побудовано каналізаційну яму на присадибній земельній ділянці без погодження із ОСОБА_2 , без дозвільних документів у безпосередній близькості до частини господарської будівлі (гаража, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 . Дана споруда побудована з порушенням будівельних норм, спричиняє руйнацію будівлі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Чубенко Ж.А. в судовому засіданні прохали відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.

Представник третьої особи Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області в судове засідання не з"явилися, але подали до суду додаткові поясненні, зазначивши, що на виконання розпорядження від 05.07.2024 №34-ра «Про створення комісії щодо розгляду заяви гр. ОСОБА_1 » проведено розгляд заяви гр. ОСОБА_1 на місцевості за адресою: АДРЕСА_1 . В ході роботи комісії виявлено, що на території прибудинкової земельної ділянки , яка перебуває в користуванні гр. ОСОБА_2 наявна каналізаційна яма, яка знаходиться в безпосередній близькості до стіни частини житлового будинку, що перебуває у власності гр. ОСОБА_1 . На лист виконавчого комітету міської ради від 18.07.2024 №02-22/3954 гр. ОСОБА_2 , не надала копії документів, відповідно до яких проводилися роботи по облаштуванню каналізаційної ями, що свідчить про відсутність документів. За результатами розгляду комісією надано рекомендації (Акт від 02.08.2024, наявний в матеріалах справи): 1. гр. ОСОБА_2 демонтувати каналізаційну яму, яка побудована без дозвільних документів; 2. гр. ОСОБА_1 , в разі не проведення робіт по демонтажу каналізаційної ями гр. ОСОБА_2 по вирішенню даного питання, звертатися до суду; 3. гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 при використанні земельних ділянок дотримуватися правил добросусідства згідно глави 17 «Добросусідство» Земельного кодексу України. Даний акт належним чином доведено до відому гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 . На підставі звернення гр. ОСОБА_1 від 17.11.2025, відповідно до розпорядження від 18.11.2025 №160-ра «Про створення робочої групи з розгляду звернення гр. ОСОБА_1 », проведено розгляд заяви гр. ОСОБА_1 на місцевості за адресою: АДРЕСА_1 . 3 Під час виїзду на місцевість 19.11.2025, робоча група встановила, що на межі земельної ділянки гр. ОСОБА_1 знаходиться каналізаційна яма гр. ОСОБА_2 . Каналізаційна яма розташована в безпосередній близькості 2,5 м до житлового будинку гр. ОСОБА_1 . На побудову каналізаційної ями у ОСОБА_2 дозвільні документи відсутні. За результатами розгляду надано рекомендації (Акт від 19.11.2025, наявний в матеріалах справи): 1. гр. ОСОБА_2 демонтувати каналізаційну яму, яка побудована без дозвільних документів; 2. гр. ОСОБА_1 , в разі не проведення робіт по демонтажу каналізаційної ями гр. ОСОБА_2 по вирішенню даного питання, звертатися до суду; 3. гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 при використанні земельних ділянок дотримуватися правил добросусідства згідно глави 17 «Добросусідство» Земельного кодексу України.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показала суду, що позивач, ОСОБА_1 , є її матір"ю, яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та є власником зазначеного будинку, розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,16 га. У цьому ж будинку, з окремим входом, проживає сусідка та співвласник будинку ОСОБА_2 з якою мають постійні претензії щодо земельної ділянки та її меж. Навесні 2024 року ОСОБА_2 біля межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 розібрала належний Позивачці паркан та на відстані 2,5 метрів від вікон частини будинку, що належить Позивачці, самовільно побудувала некапітальну вигрібну яму, зливає каналізаційні стоки. Вигріб не є капітальним, у ньому немає герметичного дна, відповідно постійно відбувається протікання каналізаційних стоків у ґрунт, в результаті чого відбувається намокання землі, що може спричинити просідання ґрунту, а в подальшому і стіни будинку, що створює небезпечні умови проживання для позивачки ОСОБА_1 . До вигрібної ями відсутній під`їзд спеціалізованого асенізаційного транспорту, що унеможливлює її очищення. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Хорольської міської ради із скаргою на дії ОСОБА_2 щодо будівництва вигрібної ями. На виконання розпорядження міського голови прибула комісія щодо розгляду заяви ОСОБА_1 . Комісією Хорольської міської ради становлено, що ОСОБА_2 побудувала вигрібну яму без дозволу, та їй рекомендовано демонтувати каналізаційну яму. 19 листопада 2025 року за повторним зверненням Позивачки комісією Хорольської міської ради проведено повторний огляд на місцевості та встановлено, що каналізаційна яма не демонтована та перебуває у безпосередній близькості 2,5 м. до житлового будинку Позивачки.

Позиція суду.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , та є власником зазначеного будинку, розташованого на приватизованій земельній ділянці площею 0,16 га. Біля Позивача у цьому ж будинку, але з окремим входом, проживає сусідка та співвласник будинку ОСОБА_2 , земельна ділянка якої не приватизована.

ОСОБА_2 мала постійні претензії до Позивача щодо земельної ділянки та її меж.

Навесні 2024 року Відповідачка біля межі із земельною ділянкою Позивачки розібрала належний Позивачці паркан (з цього приводу також проводилась перевірка працівниками поліції) та на відстані 2,5 метрів від вікон частини будинку, що належить Позивачці, самовільно побудувала некапітальну вигрібну яму. В зазначену яму ОСОБА_2 зливає каналізаційні стоки.

Наявність вигрібної ями безпосередньо біля стіни частини будинку, що належить Позивачці, може спричинити шкідливі наслідки для будинку Позивачки. Вигріб не є капітальним, у ньому немає герметичного дна, відповідно постійно відбувається протікання каналізаційних стоків у ґрунт. В результаті такого будівництва відбувається намокання землі, що може спричинити просідання ґрунту, а в подальшому і стіни будинку, що створює небезпечні умови проживання для Позивачки. Також можливе розповсюдження мух, інфекційних хвороб, неприємного запаху та інші негативні наслідки. Визначально важливим є те, до побудованої вигрібної ями відсутній під`їзд спеціалізованого асенізаційного транспорту, що унеможливлює її очищення.

У липні 2024 року Позивачка звернулася до Хорольської міської ради із скаргою на дії Відповідачки щодо будівництва вигрібної ями.

На виконання розпорядження міського голови від 05.07.2024 р. створена комісія щодо розгляду заяви Позивачки на місцевості.

02 серпня 2024 року комісією Хорольської міської ради становлено, що ОСОБА_2 побудувала вигрібну яму без дозволу, та їй рекомендовано демонтувати каналізаційну яму.

19 листопада 2025 року за повторним зверненням Позивачки комісією Хорольської міської ради проведено повторний огляд на місцевості та встановлено, що каналізаційна яма не демонтована та перебуває у безпосередній близькості 2,5 м. до житлового будинку Позивачки.

Не зважаючи на неодноразові усні та письмові звернення, Хорольська міська рада не може змусити ОСОБА_2 здійснити демонтування вигрібної ями, тому єдиним способом захисту прав є звернення до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пунктів 5, 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення.

Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини та оцінка доказів, наданих сторонами.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами 1-5 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У частинах першій та другій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частинами 2-4 статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і дійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно ст.104 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 2 статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно пункту 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць (наказ Мінохоронздоровя від 17.03.2011 р. №145) вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів.

Згідно пункту 2.21. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). Вигріб повинен бути водонепроникним та мати щільно прилягаючу кришку. Вигреби необхідно очищати у міру їх заповнення.

Відповідно до пунктом 2.22. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м.

Відповідно до пункту 3.10. Державних будівельних норм ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування», затверджених, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 квітня 2013 року №134, вигріб - це інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів.

Згідно з пунктом 10.8.4. ДБН В.2.5-75:2013 в районах населених пунктів, в яких відсутні мережі централізованої або децентралізованої господарсько-побутової каналізації, не можна проектувати введення водопроводу у будинок, внутрішньобудинкову та зовнішню каналізацію з подальшим відведенням стічних вод у вигрібні ями. Для окремих одноповерхових і двоповерхових будинків, у яких немає введення водопроводу у будинок, допускається проектувати згідно з ДБН В.2.5-64 люфт-клозети, біотуалети та дворові вбиральні з водонепроникними вигребами.

Відповідно до пункту 6.1.41. ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» (наказ Мінрегіонрозвитку №104 від 26.04.2019) відстань між житловими будинками та майданчиками для компосту, дворовими вбиральнями, сміттєзбірниками, сховищами для добрив та ядохімікатів слід приймати 20 метрів від житлового будинку, а септика продуктивністю до 1м3 за добу не менше 5 метрів до будинку; вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, які запобігатимуть фільтрації фекальних стоків у ґрунт. За відсутності інженерних мереж міської (селищної) каналізації слід передбачати каналізування садиб з використанням локальних очисних споруд, обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб забороняється (п. 6.1.42 ДБН Б.2.2-12:2019).

Отже, як вбачається з вищевикладеного, розташовані на території будинковолодіння Відповідача в безпосередній близькості до будівель та споруд Позивача вигрібна (каналізаційна) яма споруджена з порушенням вимог державних будівельних норм, санітарних норм та правил.

Вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м. Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства. В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки (п.2.22).

Відведення стічних вод, що утворилися в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), повинно здійснюватись централізованою системою водовідведення. У разі відсутності інженерних мереж міської (селищної, сільської) каналізації або розташування об`єктів на відстані не менше ніж 500 м від найближчого колектора стічних вод необхідно передбачати каналізування об`єктів на локальні очисні споруди, при цьому перевагу слід віддавати ґрунтовим методам біологічного очищення стічних вод. Обладнання внутрішньобудинкової каналізації та каналізування об`єктів з відведенням стічних вод у вигрібні ями забороняється (п.2.24).

Згідно п.6.1.42 ДБН В.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» за відсутності мереж міської (селищної) каналізації необхідно передбачити каналізування садиб з використанням локальних очисних споруд згідно з вимогами ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-75. При введенні водопроводу у будинок та обладнання внутрішньобудинкової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається. Зокрема щодо розташува

Відповідач не заперечує обставин, викладених позивачем в позовній заяві, зокрема щодо побудованого на належній їй земельній ділянці на відстані 2,5 метрів від вікон частини будинку, що належить Позивачці, ОСОБА_2 самовільно побудувала некапітальну вигрібну яму, в яку зливає каналізаційні стоки.

Таким чином, з викладеного вбачається, що вигрібна яма, побудована на ділянці відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , зведені з порушенням державних будівельних та санітарних норм відносно належного позивачу житлового приміщення за даною адресою.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У постанові Верховного Суду від 10 грудня 2021 року в справі № 354/628/16-ц зроблено висновок, що «у зв`язку з істотним відхиленням від проекту або порушенням будівельних норм право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування. Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України. […] Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо. Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України «Про основи містобудування»; «Про архітектурну діяльність»; «Про регулювання містобудівної діяльності»; постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо. Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою».

Таким чином, суд вважає доведеним, що надвірні споруди - спірна вигрібна яма, яка побудована на земельній ділянці відповідача, зведена з порушенням державних будівельних, санітарних норм відносно належного позивачу житла, чим суттєво порушуються права позивача, які підлягають судовому захисту.

Суд вважає, що позивачем доведено порушення її права користування земельною ділянкою збудованими господарськими спорудами, які розташована на суміжній земельній ділянці.

Відповідач, всупереч положенням ст. ст. 12, 81, 83 ЦПК України не надала суду жодного доказу на підтвердження можливості здійснити перебудову спірної нерухомості відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами. Протягом часу знаходження справи у провадженні суду у відповідача були всі можливості надати суду відповідні докази на підтвердження того, що спірна споруду може бути перебудована відповідно до будівельних норм та правил, однак відповідач не скористалась наданим їй правом.

За таких обставин, збудована відповідачем вигрібна яма є об`єктом самочинного будівництва, що не відповідає встановленим будівельним, санітарним нормам, а також завдають шкоди належному позивачу житловому приміщенню, а тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом зобов"язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування всіх конструкцій, включаючи труби, цеглу, перемички тощо, та засипання землею самовільно збудованої вигрібної (каналізаційної) ями, розташованої на суміжній земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.317, 319, 321, 373, 376, 391 ЦК України, ст.ст.91, 103, 104, 152, 158 ЗК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 211, 223, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача: адвокат Третяк Катерина Павлівна ( адреса проживання вул. Вокзальна, 6 м. Хорол Лубенського району Полтавської області, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2139 від 18.04.2018 р.) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), представник відповідача: адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1414, видане радою адвокатів Полтавської області 25 червня 2014 року, юридична адреса: 37860, Полтавська область, Лубенський район с. Вишняки, вул. Шевченка, 43а), за участю третьої особи: Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ: 22528612, адреса знаходження: м. Хорол, вул. Соборності буд. 4, Лубенського району Полтавської області) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зобов"язання вичнити дії,- задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою та будинком, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування всіх конструкцій, включаючи труби, цеглу, перемички тощо, та засипання землею самовільно збудованої вигрібної (каналізаційної) ями, розташованої на суміжній земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), суддовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано 20.05.2026 року.

Суддя: О.В. Коновод