Рішення № 13671586, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/4202.02.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Суднобудівельник-20»

Простягнення 387444,10 грн.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Представники позивача:Півень Д.О. –по дов. №ДО7/2011/02/01-1 від 01.02.2011р. відповідача:Тищенко В.В., голова правління ЖБК, довідка про включення до ЄДРПОУ № 8874 від 24.09.1999 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівельник - 20»стягнення 387444,10 грн., із яких: 314207, 24 грн. основний борг, 37573,58 грн. інфляційні, 11757,24 грн. –3% річних, 23908,04 грн. –пеня за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011р. порушено провадження у справі № 36/42, розгляд справи призначено на 02.02.2011р.

Відповідач в наданому суду письмовому відзиві позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

28.01.1999р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1640014 на постачання теплової енергії та гарячої води.

Згідно додатку №4 до договору №1640014 від 28.01.2009р. плата вноситься на рахунок позивача щомісяця не пізніше 25 числа поточного місяця.

За період з 01.02.2009р. по 01.12.2010р. позивач надав відповідачеві послуг на суму 314207, 24 грн.. що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статей 11, 526 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

          Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні представник позивача надав суду докази того, що відповідачем заборгованість сплачена частково в сумі 57027, 00 грн. в грудні 2010р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач перерахував позивачеві суму основного боргу частково, в сумі 57027, 00 грн. до порушення провадження у справі, тому в цій частині позивач безпідставно звернувся до суду, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів оплати заборгованості сторонами суду не надано. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.12.2010р. становить 257180, 24 грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 314207, 24 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 257180, 24 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 37573,58 грн. інфляційні, 11757,24 грн. –3% річних, 23908,04 грн. –пеня за прострочку платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.5 додатку 4 до договору встановлено, що за несвоєчасну оплату відповідач повинен сплатити пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена договором та проведена позивачем з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», вимоги позивача про стягнення пені за прострочку платежу у розмірі 23908, 04 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 11757, 24 грн. та інфляційних в сумі 37573, 58 грн. підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Враховуючи те, що відповідач частково погасив заборгованість в сумі 57027,00 грн. до порушення провадження у справі, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Суднобудівельник -20»(02232, м. Київ, вул.. Бальзака, 84-А, ЄДРПОУ 22893270) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м. Київ, вул.. Бальзака, 84 А, ЄДРПОУ 22893270 основний борг в сумі 257180 грн. 24 коп., 37573 грн. 58 коп. інфляційні втрати, 11757 грн. 24 коп. –3% річних, 23908 грн. 04 коп. пені за прострочку платежу, 3304 грн. 17 коп. витрат по оплаті державного мита, 201 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті частині вимог в позові відмовити.

СуддяТ.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

04.02.2011р.