Рішення № 136714820, 20.05.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/3514/25

Провадження № 2/373/440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

20 травня 2026 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Залеської А.О.

при секретарі Руденко О.М,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,

встановив:

Представник позивачки адвокат Кравченко І.О. через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила скасувати арешт нерухомого майна, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 03.10.2014 за номером запису обтяження 7210634 на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної 09.09.2014 відділом державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції, якою накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області від 25.04.2001 у справі № 2-294 матір позивачки ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав відносно, на той час, неповнолітньої позивачки та стягнуто аліменти на її утримання на користь бабусі позивачки ОСОБА_3 . В рамках виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-294 від 29.05.2001, що було відкрите у відділі ДВС Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції, 03.10.2014 на підставі постанови державного виконавця від 09.09.2014 про арешт майна боржника, державним реєстратором було зареєстроване обтяження за № 7210634 від 03.10.2014 у відношенні ОСОБА_2 . 03.12.2015 вищевказане виконавче провадження було закінчене по досягненню позивачкою повноліття - на підставі п.6 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на той час). Однак, при закритті виконавчого провадження державним виконавцем не було знято арешт з майна боржника. 25.10.2022 боржник по аліментам мати позивачки ОСОБА_2 померла. ІНФОРМАЦІЯ_1 також померла стягувачка аліментів - баба позивачки ОСОБА_3 . Позивачка, будучи спадкоємцем за законом, прийняла спадщину як після матері, так і після баби, яким на праві спільної власності (в порядку приватизації) належала квартира у м. Переяславі. При оформленні спадщини у нотаріуса вияснилось, що в Державному реєстрі речових прав існує запис про арешт усього нерухомого майна ОСОБА_2 , вчинений державним реєстратором на підставі постанови ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ, накладений в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів, яке закінчено більше десяти років тому. У вересні 2025 року позивачка звернулася до Переяславського ВДВС із заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_2 , однак їй було відмовлено у вчиненні відповідної виконавчої дії, мотивувавши тим, що матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням строків зберігання. Незнятий арешт є перешкодою в отриманні позивачкою свідоцтва про право на спадщину на частину квартири, що належала матері.

Відповідач Переяславський ВДВС у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління МЮУ про розгляд справи повідомлений, однак відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив.

За таких умов, суд за згодою позивача, у відповідності до положень ст.ст. 280, 281 ЦПК України прийняв рішення про заочний розгляд справи, без участі відповідача.

Представник позивачки адвокат Кравченко І.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та надала суду пояснення по обставинам справи відповідно до змісту позову. Наголосила на необхідності захисту майнових прав позивачки у вказаний в позові спосіб, оскільки на даний час як після смерті матері (колишнього боржника) так і після смерті баби (колишнього стягувача) відкриті спадкові справи Першою переяславською державною нотаріальною конторою, однак свідоцтва про право на спадщину позивачці нотаріус видати не може через наявність нескасованого арешту. Представник просила зняти арешт з майна спадкодавця, сплачений при поданні позову судовий збір залишити за позивачкою.

Викладені в позовній заяві обставини підтверджуються наступними письмовими доказами, які долучені позивачем до позову.

Копія свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 19.11.1997 свідчить, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_2 .

Копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 від 07.09.1976 підтверджується, що матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже бабою позивачки, - є ОСОБА_3 .

Згідно рішення Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області у справі № 2-294/2001 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку передано на утримання та виховання бабі ОСОБА_3 . Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) до її повноліття.

29.05.2001 судом видано виконавчий лист за №2-294/2001 про стягнення аліментів.

За змістом листа-повідомлення №70573 від 30.09.2025 Переяславського відділу ДВС у Бориспільському районі Київської області з 29.06.2006 у відділі на виконанні перебував виконавчий лист № 2-294, виданий 29.05.2001 Переяслав-Хмельницьким міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/4 частини доходу на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В межах цього виконавчого провадження 09.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника та заборону його відчуження, на підставі якої 03.10.2014 зареєстровано обтяження за №7210634 в Державному реєстрі речових прав на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2 . 03.12.2015 виконавче провадження закінчено відповідно до п.6 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999. Згідно Інструкції з діловодства загальний строк зберігання матеріалів виконавчого провадження становить три роки, а тому на цей час вищевказане виконавче провадження знищено.

Копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 від 08.11.2022 свідчить, що мати позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була боржником у виконавчому провадженні по аліментам, померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.43).

Копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 свідчить, що баба позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка була стягувачем у виконавчому провадженні по аліментам, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 21.03.1996, яке видано на підставі розпорядження міської адміністрації від 14.03.1996 за №1218 (в порядку приватизації) квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 65,4 кв.м., належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зазначена квартира зареєстрована за вказаними особами Переяслав-Хмельницьким міжміським інвентарбюро у порядку, що був чинним на той час.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 474059653 від 23.04.2026 свідчить про те, що в Державному реєстрі речових прав у відношенні ОСОБА_2 на підставі постанови ВДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ від 09.09.2014 про арешт майна боржника державним реєстратором зареєстровано обтяження за № 7210634 від 03.10.2014 на все нерухоме майно у виді арешту майна.

Витяги про реєстрацію в Спадковому реєстрі, а також довідка завідувача Першої переяславської державної нотаріальної контори № 206/01-16 від 15.04.2026 свідчать, що Першою переяславською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №73/2025 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 та спадкову справу №74/2025 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкоємцем, яка 25.10.2прийняла спадщину після смерті вказаних осіб є ОСОБА_1 .

Вирішуючи дану справу, суд керується наступним.

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 20.03.1952, ратифікованою Україною 17 липня 1997 року Законом №475/97, положеннями протоколів № 2, 4, 7, та 11 до Конвенції, та положеннями Цивільного кодексу України (ч.1 ст. 316, ч.ч.1,2 ст. 319, ст. 321 ЦК України) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь - які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом

За змістом ч.1 ст.15, ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорення у спосіб, передбачений законом, зокрема, шляхом припинення правовідношення чи дії, яка порушує право.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Одним із способів набуття права власності на майно є спадкування.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття, яким згідно з ч.2 ст. 1220 цього Кодексу є день смерті особи (спадкодавця) або день, з якого вона оголошується померлою.

ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_2 та прийняла спадщину. Також позивачка є спадкоємцем за законом за правом представлення (ч.1 ст. 1266 ЦК України) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 баби ОСОБА_3 та прийняла спадщину. Спадкодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали зареєстроване у визначеному законом порядку право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Обидва спадкодавці були сторонами виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим Переяслав-Хмельницького міського суду Київської області на рішення у справі № 2-294/2001 від 25.04.2001, про стягнення аліментів на утримання, на той час, неповнолітньої позивачки, де ОСОБА_2 боржник, а ОСОБА_3 стягувач. В рамках виконавчого провадження 03.10.2014 в Державному реєстрі речових прав зареєстроване обтяження арешт усього нерухомого майна боржника ОСОБА_2 на підставі постанови державного виконавця № 3294465 від 09.09.2014. Виконавче провадження про стягнення аліментів закінчено 03.12.2015 на підставі до п.6 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення). При цьому, арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 залишився не знятим.

Частиною 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999, що був чинним на момент виконавчого провадження, передбачалось, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За правилом ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 06.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

В досліджуваній ситуації виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої (на той час) позивачки, в якому було накладено арешт на майно боржника, завершено у зв`язку із закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення досягнення повноліття позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто строки виконання рішення суду про стягнення аліментів закінчились 15.10.2015, а тому, визначена у ч. 1 ст. 50 Закону № 1404-VIII мета арешту майна боржника, втратила свою легітимність більше десяти років тому.

Отже, за встановлених обставин, збереження обтяження спадкового майна (арешт майна), що належало ОСОБА_2 є порушенням майнових прав позивачки, яка являється її спадкоємицею за законом першої черги.

З урахуванням правил ч.5 ст. 1268 ЦК України є підстави вважати, що позивачці ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 матері ОСОБА_2 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 баби ОСОБА_3 , належить квартира АДРЕСА_2 , яка перебувала у спільній сумісній власності спадкодавців.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У частині 4 статті 59 Закону № 1404-VIII міститься вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. За змістом ч.5 ст. 59 Закону № 1404-VIII у випадках, неохоплених частиною четвертою цієї статті, арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

На переконання суду позивачка ОСОБА_1 не має права вимагати від державного виконавця зняття арешту з майна, яке вона прийняла у спадщину після смерті матері ОСОБА_2 (колишнього боржника у виконавчому провадженні), оскільки вона не є стороною виконавчого провадження, в якому накладено арешт. Крім того, матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням строків зберігання. Стягувач у виконавчому провадженні баба позивачки ОСОБА_3 також померла. Визначені рішенням суду строки для відповідного виду стягнення (аліментів) минули по досягненню позивачкою повноліття.

Таким чином, єдиним правильним та ефективним способом захисту майнових прав ОСОБА_1 , успадкованих від матері, на частину квартири, що залишилась позивачці у спадщину, є звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна спадкодавця - колишнього боржника у виконавчому провадженні, яке закінчено і поновленню не підлягає.

За встановлених обставин визнання за позивачем права власності на майно, на яке накладено арешт, не вимагається, оскільки позивачка прийняла спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 , а отже спадщина належить позивачці з моменту її відкриття і єдиною перешкодою для оформлення спадкових прав на майно є наявність зареєстрованого обтяження у виді арешту на все нерухоме майно ОСОБА_2 (спадкодавця).

Згідно положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12, ст. 80 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивачка ОСОБА_1 , будучи спадкоємицею за законом першої черги, після смерті матері ОСОБА_2 прийняла спадщину, проте за відсутності будь-якого виконавчого провадження та боргових зобов`язань спадкодавця незаконно обмежена у здійсненні своїх майнових прав, зокрема не може отримати свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати своє право власності на відповідне майно, суд дійшов висновку про необхідність зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 . Продовження збереження обтяження майна, власник якого помер, у даній ситуації є невиправданим втручанням у права позивача на мирне володіння своїм майном, яке їй фактично належить у зв`язку з прийняттям спадщини. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 817/928/17 від 27.03.2020.

Отже, позовні вимоги, заявлені до обтяжувача майна: Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), підлягають задоволенню.

Питання відшкодування відповідачем судового збору у змісті позову позивачка не порушує, представник зробила усну заяву про залишення судових витрат за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Переяславського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, що зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 03.10.2014 за номером запису обтяження: 7210634 на підставі постанови про арешт майна боржника, винесеної 09.09.2014 відділом ДВС Переяслав-Хмельницького МРУЮ, якою накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складання (підписання).

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення, а відповідачем з дати постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Відомості про учасників справи:

позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована та проживає: АДРЕСА_1 ;

відповідач Переяславський ВДВС у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Оболонна, 2-В, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область, 08400; код ЄДРПОУ 34856291.

Суддя А.О. Залеська