Вирок № 136713777, 13.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4191/26

Провадження № 1-кп/369/1597/26

В И Р О К

іменем України

13.05.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю законного представника

потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6

за участю захисника ОСОБА_7

за участю обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 62023100120000574 від 01.08.2023 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

ОСОБА_8 , відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 1145 о/с від 28.11.2018 на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу професійної підготовки управління кадрового забезпечення Департаменту патрульної поліції, яка відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», має статус правоохоронного органу, вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Так, 01.08.2023, приблизно о 19 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_8 , перебуваючи поза службою, керував технічно справним автомобілем марки «OPEL Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по вул. Святошинській у м. Вишневе Бучанського району Київської області та маючи намір виконати маневр правого повороту на вул. Європейську, зупинився перед поворотом пропускаючи пішоходів, які завершували перетин проїзної частини вул. Європейської по регульованому пішохідному переході, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 (д) Правил дорожнього руху України, відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; та для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) - проявив особисту необережність та недбалість до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, належним чином не стежив за дорожньою обстановкою та своєчасно не відреагував на її зміну, в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» - перед початком руху та виконанням маневру правого повороту на вул. Європейську не переконався в безпечності своїх дій, чим створив небезпеку іншим учасникам руху, та в порушення вимог п. 18.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «на регульованих пішохідних переходах і перехрестях при сигналі світлофора чи регулювальника, що дозволяє рух транспортним засобом, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху і для яких може бути створена перешкода чи небезпека» - розпочинаючи рух на регульованому перехресті на дозволений сигнал світлофора, не надав дорогу малолітньому пішоходу ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого об`єктивно міг виявити в момент наближення останнього до пішохідного переходу, чим створив для пішохода небезпеку та в момент виходу дитини на пішохідний перехід справа наліво відносно руху транспортного засобу допустив наїзд на останнього.

У результаті наїзду малолітній пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді переломів правої скроневої, тім`яної кісток, забою головного мозку середнього ступеня важкості, пневмоцефалія, підапоневротична гематома скронево-тім`яно-потиличної ділянки праворуч, параорбітальна гематома, садна ліворуч, що відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, як такі, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 1.5, 2.3 (д), 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіянні малолітньому потерпілому ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження.

До суду надано угоду про визнання винуватості, яка укладена 10 квітня 2026 року між прокурором та обвинуваченим, у присутності його захисника, яка відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Згідно з даною угодою, де зазначені її сторони, формулювання обвинувачення, обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також стосовно узгодженого покарання, яке повинен понести ОСОБА_8 у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами та на підставі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладанням на нього обов`язків, визначених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, надані прокурором, перевіривши угоду, вислухавши обвинуваченого та захисника, які просили суд затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок на підставі даної угоди, вислухавши думку прокурора, який вважає, що угода відповідає вимогам КПК України та КК України і вважав за можливе задовольнити клопотання про затвердження даної угоди та ухвалити вирок на підставі угоди, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8 , яка укладена в даному кримінальному провадженні, підлягає затвердженню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно з п.1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

До суду надана заява законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 про надання згоди на укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором, яка була підтримана нею у судовому засіданні.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, яке згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше несудимий; негативних характеристик за місцем проживання не має; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, які передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8 , і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами виду та розміру покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 96-1 КК України та ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні суд покладає на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду від 10 квітня 2026 року про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_8 в період іспитового строку: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання або служби.

Речові докази: автомобіль «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , залишити у володільця майна ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 ) процесуальні витрати на користь держави в сумі 9 043 (дев`ять тисяч сорок три) гривні 20 коп.

Вирок може бути оскаржений прокурором, захисником та обвинуваченим до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_9