Рішення № 136713681, 20.04.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2002/24

Провадження № 2/366/27/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 квітня 2026 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Ткаченка Ю.В., за участю секретаря судових засідань Морозової Я.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків Київської області, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України в особі представника адвоката Сечко Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

02 липня 2024 року до Іванківського районного суду Київської області надійшла справа за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі по тексту Позивач) в особі представника - адвоката Сечко Сергія Володимировича (далі по тексту Представник позивача) до ОСОБА_1 (далі по тексту Відповідач) про стягнення суми майнового відшкодування в розмірі 41 824, 22 грн. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні двадцять дві копійки) та судовий збір по справі в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 року справу розподілено судді Слободян Н.П.

Ухвалою суду від 03.07.2024 року задоволено самовідвід судді Слободян Н.П.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.07.2024 року справу розподілено судді Ткаченку Ю.В.

В обґрунтування позову вказує, що 26.11.2021 року о 17 год. 40 хв. у с. Прибірськ, по вулиці Шевченка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:

1) «ВАЗ» (номерний знак НОМЕР_1 ), яким керував ОСОБА_1 ;

2) «SKODA» (номерний знак НОМЕР_2 ) (далі по тексту автомобіль Потерпілого), який належить ОСОБА_2 (далі по тексту Потерпілий).

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 28.12.2021 року по справі про адміністративне правопорушення №366/3339/21 відповідача було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Цивільно-правова відповідальність Потерпілого була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №202255664).

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із Повідомленням про ДТП від 21.05.2022 року, та Заявою про виплату страхового відшкодування від 14.12.2022 року.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 41 824,22 грн. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні двадцять дві копійки).

Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі:

1) Звіту про оцінку №226/22 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу від 09.12.2022 року;

2) Розрахунок розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортно засобу марки SKODA OCTAVIA з номерним знаком НОМЕР_2 ;

3) Наказу №3/975 від 09.01.2023 року;

4) Довідки № 1 від 05.01.2023 року.

Наказ та довідку сформовано одним файлом та підписано електронним цифровим підписом, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів, послуги аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає: 41 824 (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 22 коп.

Позивач відшкодував завдані Відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 41 824,22 грн. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні двадцять дві копійки), що підтверджується платіжним дорученням №260082 від 10.01.2023 року.

Оскільки відповідач добровільно не відшкодував вказані кошти, позивач звернувся до суду із позовом про їх стягнення у примусовому порядку.

Ухвалою суду від 16 липня 2024 року було ухвалено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження в справі та призначити до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням виклику сторін /а.с. 53-54/.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин /а.с. 63, 71-72, 82, 87, 96, 109-110, 122, 128/.

11.12.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копію постанови Київського апеляційного суду від 14.11.2024 року для врахування при прийнятті рішення. Також зазначив, що свою провину визнає у розмірі не більше 10% /а.с. 87-95/.

17.03.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 , як співвідповідача по справі, а 20.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про відкликання даного клопотання.

У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені.

Представник позивача МТСБУ - адвокат Сечко С.В. звернувся до суду з клопотанням, в якому просить розгляд справи проводити без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують, не заперечують проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить розгляд справи проводити без участі відповідача та його представника.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється, оскільки сторони в судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що Постановою Іванківського районного суду Київської області від 28.12.2021 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень), а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) /а.с. 4/.

Згідно постанови: «26.11.2021 року о 17 годині 40 хвилин в с.Прибірськ по вул.Шевченка ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки ВАЗ 2106, державний номерний знак НОМЕР_1 , проявив неуважність та перед зміною напрямку руху, а саме: здійснення маневру повороту ліворуч не переконався, що це буде безпечним, не створить небезпеку іншим учасникам руху, в результаті чого, сталося зіткнення з автомобілем марки «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_2 , який в свою чергу здійснював об`їзд даного транспортного засобу. Внаслідок даної події обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим було завдано матеріальних збитків та чим ОСОБА_1 порушив п.2.3б, 10.1 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Такі дані відображено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 номер 180283 від 30.11.2021 року».

Транспортним засобом «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , керував ОСОБА_1 , а транспортним засобом «SKODA», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , - керував ОСОБА_3 .

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач зазначає, що в результаті ДТП був пошкоджений транспортний засіб «SKODA», номерний знак НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , який був забезпечений полісом ПАТ НАСК «Оранта», що діяв на момент ДТП (Поліс № 202255664) та яким керував ОСОБА_3 /а.с. 8/.

ОСОБА_3 21.05.2022 року звернувся до позивача із Повідомленням про ДТП, а ОСОБА_2 із Заявою про виплату страхового відшкодування /а.с. 6, 7/.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, склала 41 824,22 грн. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні двадцять дві копійки).

Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі:

1) Звіту про оцінку №226/22 авто товарознавчого дослідження транспортного засобу від 09.12.2022 року;

2) Розрахунок розміру регламентної виплати, яка належить власнику колісного транспортно засобу марки SKODA OCTAVIA з номерним знаком НОМЕР_2 ;

3) Наказу №3/975 від 09.01.2023 року;

4) Довідки № 1 від 05.01.2023 року /а.с. 11-30/.

Позивач відшкодував завдані Відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 41 824,22 грн. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні двадцять дві копійки), що підтверджується платіжним дорученням №260082 від 10.01.2023 року /а.с. 31/.

Представник позивача вказує, оскільки МТСБУ здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то просить стягнути вказану вище суму витрат в порядку регресу з відповідача.

Судом також встановлено, що Постановою Київського апеляційного суду від 14.11.2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано Постанову Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2022 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Прийнято нову постанову: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, визначеного статтею 38 КУпАП /а.с. 89-94/.

Зі змісту постанови Іванківського районного суду Київської області від 21.01.2022 року вбачається: «Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №180275 від 30.11.2021 року ОСОБА_3 26.11.2021 року о 17 год. 40 хв., в с. Прибірськ, по вул. Шевченка, керуючи автомобілем Skoda, д.н.з. НОМЕР_2 під час вибору у встановлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку та при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , який в свою чергу попереду виконував маневр повороту ліворуч. Внаслідок даної події, обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень та завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 12.3 ПДД, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП».

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1)шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Преюдиціальні факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, у процесуальній формі, а тому немає необхідності встановлювати їх знову. Такі правила спрямовані на додержання процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі, не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їх повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 28.03.2018 року в справі № 199/4320/17).

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № № 686/4557/18.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі№ 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП України, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

У справі, що переглядається, суд вважає, що не притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не свідчить про відсутність його вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

В силу дії п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Поряд із цим, суд враховує, що для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у виді зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка (дій чи бездіяльності) особи; шкідливий результат такої поведінки (шкоди); причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду), в зв`язку із чим, вважає, що вина водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 доведена.

Таким чином, суд вважає, що наявні підтвердження протиправної поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і причинно-наслідкового зв`язку між такою їх поведінкою та шкодою, тому є всі правові підстави для покладення на останніх відповідальності у виді відшкодування шкоди, як наслідок, існування також цивільно-правової відповідальності та зобов`язання відшкодувати позивачу, як страховику потерпілої особи, шкоду, заподіяну майну потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач відшкодував збитки ОСОБА_2 внаслідок ДТП у розмірі 41 824,22 грн. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні двадцять дві копійки), що підтверджується платіжним дорученням №260082 від 10.01.2023 року /а.с. 31/.

Таким чином, винними є дві особи, а тому, на переконання суду, виплачена Позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 41 824,22 грн. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні двадцять дві копійки), повинна бути відшкодована ними порівну, тобто по 20 912,11 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот дванадцять гривень одинадцять копійок) кожним.

Оскільки згідно Постанов суду, які набрали законної сили, дорожньо-транспортна пригода відбулася як з вини водія ОСОБА_1 , так і з вини водія ОСОБА_3 , стягненню з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає 20 912,11 грн. (50% від 41 824,22 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати сплачені позивачем при подачі позову до суду становлять 3 028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) /а.с. 3/.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення пропорційно до частини задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору в розмірі 1 514 грн. (50% від 3 028 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України в особі представника адвоката Сечко Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого майнового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ бульвар Русанівський,8, код ЄДРПОУ 21647131, р/р НОМЕР_3 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ МФО 322313) суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 20 912,11 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот дванадцять гривень одинадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ бульвар Русанівський,8, код ЄДРПОУ 21647131, р/р НОМЕР_3 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ МФО 322313) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 514 грн. (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення /20.04.2026/. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Іванківський районний суд Київської області.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ: 21647131, адреса для листування: 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 1, оф. 301

Представник позивача: Адвокат Сечко Сергій Володимирович, РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 1, оф. 301

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО