Ухвала суду № 136713662, 20.05.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/497/26

Провадження № 2-з/364/4/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026 суддя Володарського районного суду Київської області Макаренко Л. А., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ); треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Тетіївської міської ради (код ЄДРПОУ: 04054889, адреса: вул. Острозького Януша, 5, м. Тетіїв, Білоцерківський р-н, Київська обл., 09801); ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), про визнання речового права емфітевзису на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 19.05.2026 представником Позивача адвокатом Плаксієм Р.В. (ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2023 серії АІ № 1392547) подано зазначену заяву про забезпечення позову, в якій Заявник просить суд: накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221655100:03:007:0028 та 3221655100:03:007:0027, які належать ОСОБА_2 .

Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 (третя особа) належало право власності на земельну ділянку площею 7,4579 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221655100:03:007:0002, розташована на території Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області.

06.06.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір про надання права користування згаданою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (надалі Договір емфітевзису) на строк 300 років з дати державної реєстрації, за весь період користування земельною ділянкою землекористувач сплачує власникові плату у розмірі 194 000,00 грн у грошовій формі одним платежем; 31.07.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права емфітевзису за ОСОБА_1 на названу земельну ділянку з кадастровим номером 3221655100:03:007:0002, номер запису про інше речове право 21867567. ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 плату за користування цією земельною ділянкою в розмірі 231 830 грн, що підтверджується відповідною розпискою.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 10.11.2023 у цивільній справі № 364/257/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним цього Договір емфітевзису.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.02.2024 у названій справі рішення суду першої інстанції від 10.11.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким визнано недійсним Договір емфітевзису, укладений 06.06.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та скасовано його державну реєстрацію.

Надалі ухвалою Верховного Суду від 20.03.2024 зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 28.02.2024 в частині визнання недійсним Договір емфітевзису та скасування його державної реєстрації до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Однак, 18.04.2024 ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 спірну земельну ділянку. Того ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

23.04.2024 ОСОБА_2 склав письмову заяву про поділ земельної ділянки площею 7,4579 га з кадастровим номером 3221655100:03:007:0002 на дві окремі, а саме ділянку № НОМЕР_4 площею 3,7289 га та ділянку № НОМЕР_5 площею 3,7290 га., яку нотаріально посвідчено державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори Давидовою С.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1-901.

03.05.2024 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 19.04.2024, розробник ПП «Земля» ОСОБА_4 , в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221655100:03:007:0002 у Державному земельному кадастрі зареєстровано дві земельні ділянки, а саме: площею 3,729 га, кадастровий номер 3221655100:03:007:0028, та площею 3,7289 га, кадастровий номер 3221655100:03:007:0027.

28.05.2024 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно виконавчого комітету Тетіївської міської ради Пазич Інною Миколаївною відкрито розділи на об`єкт нерухомого майна щодо згаданих двох земельних ділянок та зареєстровано на ці об`єкти нерухомого майна право власності ОСОБА_2 за номерами відомостей про речове право.

Постановою Верховного Суду від 14.01.2026, з урахуванням ухвали від 28.01.2026, у справі № 364/257/23 постанову Київського апеляційного суду від 28.02.2024 скасовано, а рішення Володарського районного суду Київської області від 10.11.2023 в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договір емфітевзису залишено в силі, а в частині скасування його державної реєстрації змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

15.05.2026 державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Тетіївської міської ради Лавренюк Альбіна Вячеславівна відмовила у проведенні реєстраційної дії щодо державної реєстрації права емфітевзису за ОСОБА_1 на підставі постанови Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 364/257/23 та Договору емфітевзису від 06.06.2017, оскільки земельну ділянку з кадастровим номером 3221655100:03:007:0002 поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221655100:03:007:0028 та 3221655100:03:007:0027 та змінився власник цієї земельної ділянки, що підтверджується рішенням № 84828756.

Водночас ОСОБА_1 продовжує користуватися земельними ділянками з номерами 3221655100:03:007:0028 та 3221655100:03:007:0027.

Проте, враховуючи, що на спірні земельні ділянки жодних обтяжень не накладено, тому ОСОБА_2 має об`єктивну можливість в будь-який момент відчужити, передати у користування або поділити/об`єднати вказане майно.

Відтак, на тепер існує реальна загроза відчуження або передачі у користування спірних земельних ділянок третім особам або їх поділ/об`єднання, яка може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а незабезпечення позовних вимог на даній стадії розгляду справи може ускладнити подальший розгляд справи по суті, та може позбавити позивача на ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Вирішуючи порушене Заявником питання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи; про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу; ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено (частини перша, сьома, одинадцята статті 153 ЦПК України).

Судом під час вивчення матеріалів заяви встановлено, що вона подана з додержанням вимог статті 151 ЦПК України; судовий збір сплачено у порядку і розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», що підтверджено відповідними доказами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (зокрема, постанова Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Розглядаючи заяву представника ОСОБА_1 , суд виходить з того, що з доданих до неї матеріалів вбачається існування реального спору між сторонами щодо його права користування спірними земельними ділянками на підставі укладеного 06.06.2017 Договору емфітевзису, за вирішенням якого названий Позивач планує звернутись до суду.

При цьому, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення лише можливого в майбутньому порушення, вимога щодо представлення доказів наявності обставин, яких ще не існує, та на уникнення яких і направлені заходи забезпечення позову, не може вважатися належною. Підставою ж для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об`єктивної можливості вчинення Відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є/будуть предметом розгляду суду. За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності є тими ризиками, що мають враховуватися судом при вирішення такого роду питань.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, представником Заявника було запропоновано забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, право користування яким є/буде предметом розгляду в справі. Обраний захід забезпечення позову, на думку суду, має забезпечити можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову та ефективний захист прав Позивача, за яким він планує звернутися до суду.

Окремо суд зазначає, що згідно сталої практики Верховного Суду, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є належним заходом забезпечення позову. Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 19.09.2022 у справі № 757/36870/20, від 23.12.2020 у справі № 756/2609/20, від 29.03.2021 у справі № 202/365/20, від 23.12.2020 року у справі №756/2609/20.

Враховуючи усе викладене вище, наведені у заяві про забезпечення позову обставини та обґрунтування, предмет позову, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позову, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у справі у спосіб, про який просить представник Позивача, зважаючи на те, що застосування таких заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів Заявника (Позивача), відтак заяву про забезпечення позову слід задовольнити, оскільки зазначений захід до забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову, не суперечить вище наведеним положенням процесуального закону, узгоджується з предметом спору та відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 258-261, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Тетіївської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання речового права емфітевзису на земельні ділянки у цивільній справі № 364/497/26.

Вжити заходи забезпечення позову у справі № 364/497/26 шляхом накладення арешту на такі земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 :

земельну ділянку площею 3,7289 га, кадастровий номер 3221655100:03:007:0027;

земельну ділянку площею 3,729 га, кадастровий номер 3221655100:03:007:0028.

Ця ухвала суду є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Надіслати копії цієї ухвали суду учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (стаття 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Л. А. Макаренко