Ухвала суду № 136713231, 18.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18716/25

1-кп/357/238/26

У Х В А Л А

18.05.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про призначення судово-медичної експертизи у кримінальному провадженні № 12025110000000745, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Баланівка Бершацького району Вінницької області, громадянин України зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В :

1.На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025110000000745 від 23.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

1.1.Від потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшло клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

1.2.Клопотання мотивоване тим, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 інкримінується порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху України, яке виразилось у тому, що останній, керуючи автомобілем «Opel Antara», допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження та померла. При цьому потерпіла звертає увагу, що в ході судового розгляду встановлено відсутність слідів гальмування транспортного засобу, а сам обвинувачений пояснив, що не бачив пішохода, не здійснював гальмування та сприйняв потерпілу як «лежачого поліцейського».

1.3.Потерпіла вказує, що в матеріалах кримінального провадження наявні медичні документи, які свідчать про наявність у ОСОБА_7 хронічних захворювань, зокрема цукрового діабету І типу, гіпертонічної хвороби ІІІ стадії, хронічної цереброваскулярної хвороби, дисциркуляторної енцефалопатії 2 ступеня, а також наслідків перенесених інсультів. На її думку, зазначені захворювання, а також можливе порушення режиму лікування, могли впливати на швидкість психомоторних реакцій обвинуваченого, концентрацію уваги, здатність своєчасно оцінювати дорожню обстановку та реагувати на небезпеку.

1.4.Крім того, потерпіла посилається на суперечності між поясненнями обвинуваченого та відомостями, які містяться у його медичній документації. Так, під час досудового розслідування ОСОБА_7 зазначав, що не вживав лікарських препаратів перед керуванням транспортним засобом, тоді як медичні документи містять інформацію про необхідність постійного прийому інсуліну та антигіпертензивних препаратів. На думку потерпілої, такі обставини мають істотне значення для встановлення фактичного фізіологічного стану водія на момент ДТП та правильної правової кваліфікації його дій.

1.5.Також у клопотанні зазначено, що відсутність у матеріалах кримінального провадження актуального медичного висновку щодо придатності ОСОБА_7 до керування транспортними засобами після перенесених інсультів та наявних хронічних захворювань може свідчити про порушення встановленого порядку допуску до керування транспортними засобами. Потерпіла наголошує, що встановлення зазначених обставин потребує спеціальних медичних знань, а тому є необхідним проведення судово-медичної експертизи.

1.6.Відтак потерпіла просить:

1)Доручити проведення судової медичної експертизи експертам Державної спеціалізованої установи «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» (ЄДРПОУ 02125734), адреса: м. Київ, вул. Оранжерейна, 7.

2)На вирішення експертизи поставити такі питання:

2.1) Чи мав обвинувачений ОСОБА_7 на момент ДТП хронічні захворювання (цукровий діабет І типу, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., хронічна цереброваскулярна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст., наслідки ГПМК)?

2.2) Чи є зазначені захворювання такими, що можуть впливати на: швидкість психомоторних реакцій; концентрацію уваги; здатність до швидкого прийняття рішень; просторове сприйняття та координацію рухів?

2.3) Чи можуть наслідки перенесених обвинуваченим ОСОБА_7 ГПМК (2019 та 2024 роки) спричиняти: просторові порушення; вестибулярні розлади; епізоди дезорієнтації або зниження критичності сприйняття ситуації?

2.4) Чи може відсутність інсулінотерапії у пацієнта з цукровим діабетом І типу призводити до стану: гіперглікемії; порушення свідомості; сплутаності мислення; зниження реакції та уваги?

2.5) Чи є такі стани потенційно небезпечними для керування транспортним засобом?

2.6) Чи можуть епізоди коливання рівня глюкози (без компенсації інсуліном) виникати раптово та впливати на поведінку водія без його усвідомлення?

2.7) Чи може різке припинення або нерегулярний прийом антигіпертензивних препаратів (зокрема Валсартану/гідрохлортіазиду) призводити до: коливань артеріального тиску; запаморочення; порушення концентрації уваги; зниження швидкості реакції?

2.8) Чи може поєднання таких станів як: цукровий діабет І типу, гіпертонічна хвороба ІІІ ст., наслідки двох інсультів, хронічна цереброваскулярна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія 2 ст., когнітивні порушення формувати комплексний функціональний стан, що знижує здатність особи до безпечного керування транспортним засобом?

2.9) Чи може такий стан впливати на: здатність вчасно виявляти об`єкти в полі зору; здатність реагувати на раптову небезпеку; здатність виконати екстрене гальмування?

2.10) Чи могло сукупне медичне становище обвинуваченого ОСОБА_7 на момент ДТП бути причиною: відсутності реакції протягом тривалого часу (до 7 секунд перебування пішохода у полі зору); відсутності гальмування при наявності технічної можливості; невиявлення пішохода в полі зору водія?

2.11) Чи виключає або зменшує зазначений медичний стан можливість адекватного сприйняття дорожньої ситуації та своєчасного реагування?

2.12) Чи перебував обвинувачений на момент ДТП у такому фізіологічному або патологічному стані, який міг істотно вплинути на його здатність безпечно керувати транспортним засобом?

2.Учасники судового засідання висловили такі позиції:

2.1.Потерпіла ОСОБА_5 підтримала своє клопотання та просила його задовольнити з підстав, викладених в ньому. Додатково пояснила, що згідно з матеріалами справи, водій мав технічну можливість виявити пішохода протягом 7 секунд, проте не вжив заходів гальмування. Потерпіла наголосила, що обвинувачений має низку важких хронічних захворювань, зокрема цукровий діабет 1-го типу, гіпертонічну хворобу та наслідки двох перенесених інсультів, а також приймає специфічні лікарські препарати. На переконання сторони потерпілих, саме хворобливий стан або вплив медикаментів могли спричинити сповільнення психомоторних реакцій, порушення зорового сприйняття та неадекватну оцінку дорожньої обстановки, що потребує експертного підтвердження для встановлення причинно-наслідкового зв`язку з обставинами ДТП.

2.2.Потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілих ОСОБА_6 також підтримали подане клопотання. Представник додатково уточнив прохальну частину та просив призначити судово-медичну експертизу і додати на вирішення експерта питання «Чи перебував ОСОБА_7 на момент ДТП під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

2.3.Прокурор заперечила проти задоволення клопотання з підстави його необґрунтованості. Пояснила, що процедура встановлення стану особи під дією лікарських засобів передбачає забір біологічних зразків та проведення токсикологічного дослідження безпосередньо після події. Оскільки з моменту ДТП минуло дев`ять місяців, прокурор вважає за неможливе встановити реальний стан обвинуваченого на момент аварії шляхом проведення експертизи зараз. Крім того, на думку прокурора, клопотання не містить чітко сформульованих питань і не має суттєвого значення для доведення вини в межах інкримінованої ч. 2 ст. 286 КК України.

2.4.Захисник ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні клопотання. Захист наголосив, що факт наявності у ОСОБА_7 хронічних захворювань стороною не заперечується, проте у наявних медичних виписках відсутні будь-які прямі лікарські заборони на керування транспортними засобами. Також адвокат вказав на процесуальні недоліки клопотання, зокрема в частині вимог про витребування інформації з електронної системи «Хелсі», що має вирішуватися в порядку отримання тимчасового доступу до речей і документів, а не призначенням експертизи. На переконання захисту, клопотання не спрямоване на встановлення нових обставин, а стан обвинуваченого після ДТП вже був належним чином зафіксований працівниками поліції.

2.5.Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника.

3.Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши позиції учасників, Суд дійшов таких висновків.

3.1.Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 56 КПК України передбачено право потерпілого протягом кримінального провадження заявляти клопотання.

3.2.Згідно із ч. 1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

3.3.Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

3.4.При вирішенні клопотання потерпілої, суд враховує критерії, визначені ч. 1 ст. 244 КПК України, відповідно до змісту якої, сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо: 1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з`ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок; 2) сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об`єктивних причин.

3.5.Отже, експертиза за клопотанням потерпілих може призначатися судом не в будь-якому випадку, коли потерпіла буде клопотати про неї, а лише за наявності передбачених законом умов, із яких формується предмет дослідження Судом при розгляді клопотання про призначення експертизи.

3.6.Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

3.7.Також у ч. 2 ст. 242 КПК України передбачено перелік обставин, для встановлення яких проведення експертизи є обов`язковим. Це, зокрема: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

3.8.Обґрунтовуючи необхідність проведення судово-медичної експертизи, потерпілі посилаються на необхідність встановлення фактичного фізіологічного та психофізіологічного стану обвинуваченого ОСОБА_7 на момент дорожньо-транспортної пригоди, зокрема впливу наявних у нього хронічних захворювань, наслідків перенесених інсультів, можливого порушення режиму лікування та прийому лікарських засобів на швидкість психомоторних реакцій, концентрацію уваги, здатність своєчасно сприймати дорожню обстановку та реагувати на небезпеку. Крім того, потерпілі вважають, що зазначені обставини можуть мати значення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку між станом обвинуваченого та механізмом виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

3.9.У відповідності до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

3.10.При цьому відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

3.11.Як вбачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 23 серпня 2025 року близько 09 години 12 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Opel Antara», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проспекту Незалежності в м. Біла Церква Київської області у напрямку вул. Східна.

Рухаючись у вказаному напрямку, поряд з буд. № 70 по проспекту Незалежності в м. Біла Церква Київської області, ОСОБА_7 у порушення вимог пунктів 2.3 б), д) Правил Дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, згідно з якими «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями або бездіяльністю небезпеки дорожнього руху», не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху, згідно з яким «водій транспортного засобу що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода або небезпека», маючи об`єктивну можливість виявити попереду нерегульований пішохідний перехід, позначений інформаційно-вказівними дорожніми знаками «5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», а також пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу, не зменшив швидкість та не зупинився, у результаті чого здійснив виїзд на пішохідний перехід, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_9 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тулуба з численними ушкодженнями кісток скелету та крововтратою, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2».

Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 .

3.12.Аналізуючи питання, які потерпілі просять поставити на вирішення експерта, Суд доходить висновку, що частина з них не охоплюється межами висунутого обвинувачення.

3.13.Так, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 інкримінується порушення вимог пунктів 2.3 б), д), 18.1 Правил дорожнього руху України, яке виразилось у неуважності водія, невжитті заходів до зменшення швидкості та незупиненні транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом за наявності об`єктивної можливості виявити пішохода та уникнути наїзду.

3.14.При цьому органом досудового розслідування обвинуваченому не інкриміновано керування транспортним засобом у хворобливому стані, у стані, викликаному впливом лікарських препаратів, або порушення правил допуску до керування транспортними засобами за станом здоров`я.

3.15.Відтак питання щодо придатності ОСОБА_7 до керування транспортними засобами, можливого порушення порядку допуску до керування, а також загального впливу наявних у нього хронічних захворювань на можливість керування транспортним засобом фактично виходять за межі висунутого обвинувачення та предмета судового розгляду, визначених ст. 337 КПК України.

3.16.Крім того, питання щодо наявності у обвинуваченого хронічних захворювань не потребує призначення експертизи, оскільки відповідні обставини підтверджуються наявною у матеріалах кримінального провадження медичною документацією та не оспорюються учасниками судового провадження.

3.17.Також Суд враховує, що питання потерпілих щодо перебування ОСОБА_7 на момент ДТП під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, об`єктивно не може бути вирішене шляхом призначення експертизи через відсутність біологічних зразків, відібраних безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди.

3.18.Відповідно до п. 3.3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015, встановлення такого стану здійснюється на підставі огляду особи та лабораторного дослідження біологічних середовищ організму.

3.19.Оскільки з моменту дорожньо-транспортної пригоди минув значний проміжок часу, а відповідні біологічні зразки не відбирались, проведення експертизи з цього питання фактично ґрунтувалось би виключно на припущеннях.

3.20.Аналогічно питання клопотання № 2.2-2.9 сформульовані у вигляді загальних припущень про те, чи «можуть» певні захворювання або стани впливати на швидкість реакції, концентрацію уваги, координацію рухів чи сприйняття дорожньої обстановки.

3.21.Однак відповідь на питання про те, чи «може» певний стан теоретично впливати на поведінку особи, сама по собі не дає можливості встановити об`єктивні обставини саме цього кримінального провадження, не підтверджує фактичного перебування обвинуваченого у відповідному стані на момент ДТП та не може слугувати належним підтвердженням причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я обвинуваченого і механізмом дорожньо-транспортної пригоди.

3.22.Фактично поставлені питання спрямовані на отримання ймовірного або абстрактного висновку щодо теоретичної можливості впливу певних захворювань чи станів на поведінку водія, що суперечить завданням судової експертизи як засобу встановлення конкретних фактичних обставин кримінального провадження.

3.23.При цьому відповідно до ст. 17 КПК України та практики Європейського суду з прав людини обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь обвинуваченого.

3.24.При цьому доводи потерпілих спрямовані на встановлення нових обставин, які не були предметом досудового розслідування та не відображені в обвинувальному акті, зокрема щодо можливого перебування обвинуваченого у стані, викликаному хворобою чи впливом лікарських препаратів, що фактично змінює межі висунутого обвинувачення.

3.25.За наведених обставин суд доходить висновку, що клопотання потерпілих не містить належно визначеного предмета експертного дослідження, який би дозволяв за допомогою спеціальних знань встановити конкретні фактичні обставини, що мають значення для цього кримінального провадження.

3.26.Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

3.27.З огляду на зазначене у суду відсутні підстави та можливості (з огляду на відсутність біологічних зразків) для призначення судово-медичної експертизи.

3.28.Також важливою обставиною, яку Суд оцінює при прийняті рішення щодо наявності підстав для призначення експертизи, є неможливість стороною потерпілих самостійно звернутися до експертної установи. Натомість ні саме клопотання, ні пояснення, надані в судовому засіданні не підтвердили неможливість самостійного залучення експерта.

4.Враховуючи викладене, оскільки в судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених статтями 242, 332 КПК України для призначення експертизи, Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про призначення судово-медичної експертизи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 242-243, 332, 350, 376 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.У задоволенні клопотання потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про призначення судово-медичної експертизи відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і окремому оскарженню не підлягає.

3.Повний текст ухвали оголошений 20.05.2026.

СуддяОСОБА_10