Рішення № 136713128, 20.05.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/689/26

Провадження № 2/352/841/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

20.03.2026 року представник ТОВ «Фінансова компанія "Позика" звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.08.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про електронну комерцію" було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту № 98353897. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті у розмірі 5500 грн строком на 90 днів, з процентною ставкою 2% в день на 21 день з 22.08.2021 по 12.09.2021 та зі ставкою 3% в день на 69 днів з 13.09.2021 по 20.11.2021 року.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та позивачем укладений договір факторингу №01092025/1, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 98353897 від 22.08.2021 року.

Відповідач належним чином умови договору не виконує, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка у загальному становить 19195 грн, з яких: 5500 грн тіло кредиту та 13695 грн відсотки за користування кредитом, які і просить стягнути позивач, а також судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, проти заочного розгляду справи у відсутність сторін та відсутність інших учасників процесу на підставі наявних доказів позивач не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України є 10.04.2026 року. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.03.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно ухвали суду від 19.05.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів постановлено відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

22.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Ірбіс" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 98353897 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка), грошових коштів у розмірі 5500 грн, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.2. договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 20.11.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Пункт 3.2. договору передбачає Графік (порядок та умови надання кредиту). За користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. Пільговий період: 21 календарний день з 22.08.2021 по 12.09.2021року - пільгова процентна ставка (знижка) 2%, Стандартний період 69 календарних днів з 13.09.2021 по 20.11.2021 року -стандартна процента ставка 3%.

Відповідно до п. 11.1. цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 20.11.2021, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов`язань за цим договором.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що він є електронним договором у розумінні Закону України "Про електронну комерцію", оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу.

Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 811803 (доказ в електронній формі).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23-10-2025 року № 3152_251023163710, підтверджується, що між ТОВ "ФК "ІРБІС" та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» укладено договір на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 2021-04-06, на підставі якого успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 22-08-2021року о 19:58:10 год на суму 5500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 104400181, призначення платежу: зарахування 5500 грн на карту НОМЕР_1 (доказ в електронній формі).

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , ідентифікований ТОВ «ФК «Ірбіс», та ним здійснено акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором 811803) для укладення договору № 98353897, номер картки позичальника НОМЕР_1 (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 98353897 від 22.08.2021 року, станом на 01.09.2025 року заборгованість відповідача за вказаним договором становить у загальному розмірі 19195 грн, що складається із заборгованості за кредитом 5500 гривень, заборгованості за нарахованими процентами 13695 гривень. Здійснення нарахування відсотків відбулося за період з 22.08.2021 по 20.11.2021 року. З даного розрахунку слідує, що позичальник не здійснював погашення заборгованості за кредитом (доказ в електронній формі).

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Позика» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» укладено договір факторингу №01092025/01, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 98353897 від 22.08.2021 року на суму заборгованості 19195 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01, від 01.09.2025 року (докази в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та первісним кредитором існували договірні відносини, що виникли внаслідок укладання договору № 98353897 від 22.08.2021 року, за умовами якого відповідач отримав кошти у кредит в розмір 5500 грн на строк 90 днів, із процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 2% в пільговий період, що тривав 21 день та зі ставкою 3% в день у стандартний період решта 69 днів. Отримання кредитних коштів підтверджується інформацією ТОВ «УПР». В подальшому позивач правомірно набув права вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача.

При цьому, станом на 01.09.2025 року зобов`язання відповідача зі сплати тіла кредиту 5500 грн, відсотків за користування кредитом 13695 грн (5500*2%*21 днів+500*3%*69днів) не були виконані, заборгованість за договором не погашена.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини та у належному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором № 98353897 від 22.08.2021 року.

Розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростований.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволення на суму 19195 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2662,40 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 5500 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.01.2026 року про надання правової допомоги №39493634/03, укладеного з ФОП « ОСОБА_2 », які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 , (доказ в електронному вигляді);

додаткова угода № 98353897 від 16.02.2026 року до договору про надання правничої допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року;

детальний опис робіт, виконаних ОСОБА_2 , згідно договору про надання правової допомоги №39493634/03 від 02.01.2026 року на загальну суму 5500 грн;

акт надання послуг№ 98353897, де виконавець ФОП « Горобей Р.Б.» , клієнт ТОВ «ФК «Позика», у якому сторони підтвердили надання клієнту правової допомоги загальною вартістю 5500 грн;

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№11628/10, видане на ім`я Горобей Руслана Геннадіївна.

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 5500 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатським об`єднанням роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі вищевикладеного, ст. 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика" заборгованість за договором № 98353897 від 22.08.2021 року в розмірі 19 195 (дев`ятнадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн, заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 13 695 (тринадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Позика" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на надання правничої допомоги в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЗИКА", вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406, ЄДРПОУ 39493634;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 20.05.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.