Ухвала суду № 136713114, 19.05.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/198/26

Номер провадження №2-п/351/9/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Калиновського М.М.,

секретаря - Равлюк М.І.,

представника відповідача- Тальчук П.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Снятині заяву адвоката Тальчук Поліни Іллівни в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду від 26.03.2026р.. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2026 року у справі №351/198/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 54 060,00 грн. заборгованості за договором та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 282 грн 41 коп.

04 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Тальчук П.І. через систему "Електронний суд" звернулася до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із заявою про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26 березня 2026 року у справі №351/198/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Адвокат Тальчук П.І. стверджує, що відповідач був обізнаний про наявність судового провадження та отримував процесуальні документи, однак не скористався своїм правом на подання відзиву та участі у розгляді справи, оскільки не мав належного розуміння механізму реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків. Крім того, твердження позивача про те, що ним в повному обсязі були виконані зобов`язання з підписання та укладення кредитного договору №14.07.2025-100001270 від 14.07.2025 є необґрунтованими та недоведеними належними на те доказами. Відтак, з наданих Позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору №14.07.2025-100001270 від 14.07.2025 та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово. Також, до позовної заяви не додано жодного належного документу, який би підтверджував додержанням позивачем процедури верифікації ОСОБА_1 за допомогою технології BankID або іншим способом, до підписання договору або під час його підписання, передбаченої як чинним законодавством, так і положенням договору №14.07.2025-100001270 від 14.07.2025. Оскільки належних доказів, що кредитодавець дійсно ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ отримавши від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні дані останнього відсутні. Матеріали справи не містять підтверджень передачі за допомогою сервісу АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», тим більше, за згодою відповідача, персональних даних останнього.

Відтак, на момент розгляду справи, відповідач перебував у складному матеріальному становищі, що було зумовлено необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю - батьком, що об`єктивно обмежувало його можливість своєчасно звернутися за правовою допомогою та належним чином захистити свої інтереси в суді.

Посилаючись на викладене, просила скасувати заочне рішення у вказаній справі та призначити її до розгляду за правилами загального чи спрощеного провадження.

У судовому засіданні адвокат Тальчук П.І. підтримала доводи заяви та просила скасувати заочне рішення суду від 26.03.2026р.

Представник ТзОВ "Споживчий центр" у судове засідання не з`явився.

З урахуванням вимог частини 1 статті 287 ЦПК України суд уважає за можливе розглянути заяву про перегляд заочного рішення за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, оскільки їх неявна не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши подану заяву суд приходить до наступного.

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 26.03.2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 14.07.2025-100001270 від 14.07.2025 у сумі 54 060,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18 000,00 грн., заборгованість по відсотках в розмірі 32 460,00 грн., заборгованість по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 3 600,00 грн.., в решті позовних вимог відмовлено.

Статтею 280 ЦПК України визначені умови проведення заочного розгляду справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив;4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки в судове засідання.

Тобто, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підстави для скасування заочного рішення мають бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення у суду відсутні, з огляду на наступне.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення представник заявника-відповідача ОСОБА_1 , адвокат Тальчук П.І. посилається на те, що відповідач перебував у скрутному матеріальному становищі та не мав можливості звернутись за наданням правничої допомоги. А лише 30.04.2026р. останній отримав змогу вийти на зв`язок та звернувся до АО "Усенко Лоер та партнери" за наданням правничої допомоги, після чого було укладено відповідний договір.

Крім того, відповідач був належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується його підписом в Рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Копію заочного рішення ОСОБА_1 отримав 08 квітня 2026 року, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 14.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір (оферти) № 14.07.2025-100001270, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.07.2025р., строком на 184 днів.

Позичальник ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 14.07.2025 року підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 15000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.

Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 14.07.2025 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 14.07.2025-100001270 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

05.08.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору:

1.1. Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 18000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші) .

1.2. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 3000 грн. 00 коп. ; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 05/08/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-34XX-XXXX-9316. Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця . Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4323-34XX-XXXX-9316. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 162 днів з дати його надання.

1.3. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів.

Позивач констатує факт, що Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, в останнього утворилась заборгованість у розмірі 63060 грн., що складається з: Тіла кредиту - 18000 грн., Процентів - 32460 грн., Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 3600 грн., Неустойки - 9000 грн.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів .

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до пункту 63 цього Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 14.07.2025-100001270 від 14.07.2025 року, станом на 10.02.2026р. загальна заборгованість становить:

Основний борг, грн. 18 000.00

Залишок відсотків, грн. 32 460.00

Залишок відсотків за ст. 625 ЦК України, грн. 0.00

Залишок комісій, грн. 3 600.00

Залишок штрафів, грн. 9 000.00

Всього, грн. 63 060.00

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам.

Проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - це проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка йому не може бути нарахована у будь-якому випадку, у зв`язку з чим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 54 060,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, відповідач та його представник суду не надали, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заяву представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Тальчук П.І. про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без задоволення.

У відповідності до частини 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-261, 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Тальчук Поліни Іллівни в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду від 15.09.2025р. по справі №351/198/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у такому разі заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ