Рішення № 13671157, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/67426.01.11 За позовомПриватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція"

простягнення 314 655,69 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Безмощук Л.Е.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" (надалі –ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція" (надалі –ТОВ "Буд-Реконструкція") про стягнення 336 631,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на виконання робіт з будівництва хірургічного корпусу обласної клінічної лікарні в м. Ужгород №8 від 28.10.2009 р. позивач виконав роботи по поставці, монтажу та пусконалагоджувальні роботи ліфтів, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті виконаних робіт не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 239 392,80 грн. крім того позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 17 641,76 грн., 3% річних у розмірі 5 386,34 грн. та штрафні санкції у розмірі 74 210,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.01.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. розгляд справи відкладено до 26.01.2011 р. у зв’язку із неявкою відповідача та невиконанням позивачем вимог ухвали суду.

В судове засідання 26.01.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав уточнення суми позовних вимог, в яких просив стягнути з відповідача інфляційні збитки у розмірі 24 125,16 грн., 3% річних у розмірі 8 047,53 грн. та штрафні санкції у розмірі 43 090,20 грн., позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою представника.

Клопотання відповідача про відкладення слухання справи на інший час не підлягає задоволенню з наступних підстав. По-перше, відповідач не надав доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин, а по-друге, на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України позивач не позбавлений права уповноважити іншу особу представляти його інтереси в суді.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2009 р. між ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" (підрядник) та ТОВ "Буд-Реконструкція" (замовник) було укладено договір №8 на виконання робіт з будівництва хірургічного корпусу обласної клінічної лікарні в м. Ужгород (надалі –"Договір ").

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати ліфти у власність замовнику: ліфт пасажирський, вантажопідйомністю 630 кг на 5 зупинок двошвидкісний в кількості 2 шт., виробник - ЗАТ "ОТІС"; ліфт лікарняний, вантажопідйомністю 630 кг на 5 зупинок двошвидкісний в кількості 2 шт., виробник - ТОВ "Карат-Ліфткомплект"; ліфт пасажирський, вантажопідйомністю 1 000 кг на 5 зупинок двошвидкісний в кількості 1 шт., виробник - ЗАТ "ОТІС", виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи.

Згідно п. 1.2 Договору замовник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, оплатити всі роботи та прийняти обладнання.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що обладнання поставляється однією партією. В окремих випадках можлива поетапна поставка обладнання з оформленням відповідних додатків.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість обладнання та робіт згідно цього договору складає 1 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –280 000,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата по договору за виготовлення та поставку обладнання, виконання робіт здійснюється замовником шляхом переказу коштів на рахунок підрядника наступним чином: 1-й етап –30% вартості обладнання протягом 5 банківських днів після підписання Договору; 2-й етап - 70% вартості обладнання за 5 днів до відвантаження обладнання; 3-й етап –100% вартості монтажно-налагоджувальних робіт здійснюється замовником щомісяця на підставі акту (форми КБ-2а, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 днів після підписання акту.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач частково виконав зобов’язання згідно Договору, а саме поставив та змонтував 4 ліфти на загальну суму 919 392,80 грн., що підтверджується актами приймання-передачі змонтованого обладнання від 25.11.2009 р. та від 08.12.2009 р., актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 р. та за грудень 2009 р.

Відповідач частково розрахувався за поставку та монтаж ліфтів, сплативши 400 000,00 грн. 03.11.2009 р., 250 000,00 грн. 05.01.2010 р. та 30 000,00 грн. 12.08.2010 р. Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті виконаних згідно Договору робіт, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 239 392,80 грн.

Договір є змішаним договором: підряду на виконання робіт та поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, зокрема, Глав 54 та 62 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі змонтованого обладнання від 25.11.2009 р. та від 08.12.2009 р., актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 р. та за грудень 2009 р.) підтверджується поставка та монтаж ліфтів на суму 919 392,80 грн. зазначені акти підписані відповідачем без зауважень. Часткове виконання своїх зобов’язань згідно Договору позивач обґрунтовує призупиненням фінансування з боку відповідача.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що обладнання поставляється однією партією. В окремих випадках можлива поетапна поставка обладнання з оформленням відповідних додатків.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Суд відзначає, що відповідач прийняв часткове виконання зобов’язання позивача, що підтверджується підписаними ним актами приймання-передачі змонтованого обладнання від 25.11.2009 р., від 08.12.2009 р., актами приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2009 р. і грудень 2009 р. та проведеною частковою оплатою. До того ж, не поставка 5 ліфту обумовлена приписами ст. 538, 693 Цивільного кодексу України та не сплатою відповідачем другого етапу оплати згідно п. 3.2 Договору

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата по договору за виготовлення та поставку обладнання, виконання робіт здійснюється замовником шляхом переказу коштів на рахунок підрядника наступним чином: 1-й етап –30% вартості обладнання протягом 5 банківських днів після підписання Договору; 2-й етап - 70% вартості обладнання за 5 днів до відвантаження обладнання; 3-й етап –100% вартості монтажно-налагоджувальних робіт здійснюється замовником щомісяця на підставі акту (форми КБ-2а, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи здійснюється протягом 5 днів після підписання акту.

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 530, 854 Цивільного кодексу України та п. 3.2 Договору відповідач був зобов’язаний сплатити кошти протягом 5 днів після підписання відповідних актів.

Відповідач частково розрахувався за обладнання та виконані роботи, сплативши 680 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 239 392,80 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Буд-Реконструкція" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за обладнання та виконані роботи у розмірі 239 392,80 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 43 090,20 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 14.12.2009 р. по 11.06.2010 р. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів до 14.12.2009 р. не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 15.12.2009 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за прострочення в оплаті продукції замовник виплачує підряднику за вимогою останнього штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Суд відзначає, що оскільки Договором передбачена відповідальність за прострочення оплати виключно продукції, тому нарахування штрафних санкцій здійснюється від суми неоплаченого обладнання. Сторонами не передбачено відповідальності у вигляді пені (штрафні санкції) за несвоєчасну оплату робіт.

Сума заборгованості відповідача відповідно Договору становить 239 392,80 грн. і складається з вартості виконаних робіт та поставленого обладнання згідно актів за грудень 2009 р. (роботи та обладнання за листопад оплачені).

При цьому загальна вартість таких актів становить 919 392,80 грн., а заборгованість - 239 392,80 грн., тобто неоплаченими є акт приймання-передачі змонтованого обладнання від 08.12.2009 р. на суму 189 976,80 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 р. на суму 49 416,00 грн. За правовою природою заявлені до стягнення штрафні санкції є пенею, а тому суд здійснює їх перерахунок з огляду на положення Закону України “Про відповідальність платників за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, з урахуванням положень вищезазначеного Закону, встановленого судом розміру заборгованості за оплату продукції (189 976,80 грн.) та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені (з 14.12.2009 р. по 11.06.2010 р.), правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за період з 15.12.2009 р. по 11.06.2010 р. у розмірі 19 067,95 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних збитків у розмірі 24 125,16 грн. та 3% річних у розмірі 8 047,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 14.12.2009 р. по 26.01.2011 р. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок інфляційних збитків по грудень 2010 р., оскільки станом на 26.01.2011 р. відсутній встановлений індекс інфляції, та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні збитки у заявленому позивачем розмірі.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 8 027,96 грн. В іншій частині 3% річних обраховані невірно. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Буд-Реконструкція" на користь ПП СРБУ "Закарпатліфтмонтаж" заборгованості у розмірі 239 392,80 грн., пені у розмірі 19 067,95 грн., інфляційних збитків у розмірі 24 125,16 грн. та 3% річних у розмірі 8 027,96 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 24 022,25 грн. та 3% річних у розмірі 19,57 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-Реконструкція" (02093, м. Київ, вул. Поліська, 10; ідентифікаційний код 32590540) на користь Приватного підприємства Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Закарпатліфтмонтаж" (88018, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Польова, 4; ідентифікаційний код 35335467) заборгованість у розмірі 239 392 (двісті тридцять дев'ять тисяч триста дев’яносто дві) грн. 80 коп., пеню у розмірі 19 067 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят сім) грн. 95 коп., індекс інфляції у розмірі 24 125 (двадцять чотири тисячі сто двадцять п’ять) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 8 027 (вісім тисяч двадцять сім) грн. 96 коп., державне мито у розмірі 2 906 (дві тисячі дев’ятсот шість) грн. 14 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 217 (двісті сімнадцять) грн. 97 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –28.01.2011 р.