Рішення № 136711313, 19.05.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/139/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"19" травня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 66325,60 грн.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що 08 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8839793. В подальшому, 28 жовтня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28102025, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №8839793 від 08.03.2025 складає 32400 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за основною сумою, 14400 грн - заборгованість за відсотками, 6000 грн - сума за пенею/штрафами.

23 лютого 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №52267-02/2025. В подальшому, 28 серпня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28082025, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №52267-02/2025 від 23.02.2025 складає 14950,60 грн, з яких: 4130 грн - заборгованість за основною сумою, 3345,30 грн - заборгованість за відсотками, 7475,30 грн - сума за пенею/штрафами.

12 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №71585426. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №71585426 від 12.03.2025 складає 18975 грн, з яких: 5500 грн - заборгованість за основною сумою, 1650 грн - заборгованість за відсотками, 11000 грн заборгованість за пенею, 825 грн - комісія за надання кредиту.

06 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №8899438. В подальшому, 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №8899438 від 06.03.2025 складає 32296 грн, з яких: 8000 грн - заборгованість за основною сумою, 6916 грн - заборгованість за відсотками, 16000 грн - неустойка, 1380 грн - комісія за надання кредиту.

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 66325 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судові засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути без її участі, вказала, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судові засідання не з`явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив.

Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Ухвалою від 19.05.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 08 березня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8839793, відповідно до умов якого отримано 12000 грн, строк кредиту 360 днів, стандартна процентна ставка 1,00 % (а.с.9-22).

Вказані кошти перераховані на рахунок відповідача НОМЕР_1 , що підтверджено листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (а.с.31).

В подальшому, 28 жовтня 2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28102025, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача, що підтверджено реєстром боржників (а.с.23-27).

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №8839793 від 08.03.2025 складає 32400 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за основною сумою, 14400 грн - заборгованість за відсотками, 6000 грн - сума за пенею/штрафами (а.с.28-30).

23 лютого 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №52267-02/2025, відповідно до умов якого отримано 5000 грн, строк кредиту 120 днів, стандартна процентна ставка 0,90 % (а.с.37-44).

В подальшому, 28 серпня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28082025, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача, що підтверджено реєстром боржників (а.с.45-49).

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №52267-02/2025 від 23.02.2025 складає 14950,60 грн, з яких: 4130 грн - заборгованість за основною сумою, 3345,30 грн - заборгованість за відсотками, 7475,30 грн - сума за пенею/штрафами (а.с.50).

12 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №71585426, відповідно до умов якого сума кредиту - 5500 грн, строк кредитування - 30 днів, процентна ставка - 0,250% фіксована, комісія за надання кредиту - 15,00% від суми наданого кредиту; дата повернення кредиту 10.04.2025, проценти за понадстрокове користування кредитом складає 4,00% в день, пеня - 4,00%; орієнтована реальна річна процентна ставка 1186,17% (а.с.54-61).

Вказаний договір разом з паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого останньому перейшло право вимоги до позичальників, включаючи відповідача, що підтверджено реєстром боржників (а.с.62-67).

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав, в той час як відповідач не виконав свого зобов`язання. Сума заборгованості відповідача за договором №71585426 від 12.03.2025 складає 18975 грн, з яких: 5500 грн - заборгованість за основною сумою, 1650 грн - заборгованість за відсотками, 11000 грн - заборгованість по пені, 825 грн - комісія за надання кредиту (а.с.68-69).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Інше щодо спору між сторонами законом не встановлено.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Згідно зі ст.11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Із матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , а саме: договори, укладені між первісними кредиторами та відповідачем, договори факторингу, укладені між первісними кредиторами та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», реєстри боржників, платіжні інструкції по оплаті договорів факторингу, які у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Матеріалами справи підтверджено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися первісними кредиторами відповідно до умов договорів та в межах строку дії договору. Таким чином, нараховані відсотки є правомірними та підлягають стягненню.

Статтями 13, 81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів повернення грошових коштів відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.

Судом встановлено, що відповідачем отримано кредит від кредитодавців, укладені договори є строковими, зворотніми, платними. Відповідач прийняв на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики/кредиту) та сплатити позикодавцю/кредитодавцю проценти від суми позики.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, пені, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки та пені.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачу було неправомірно нараховано:

пеню, штраф в розмірі 6000 грн за кредитним договором № 8839793 від 08.03.2025, укладеного з ТОВ «Авентус Україна», а тому слід відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

штраф в розмірі 7475,30 грн за кредитним договором № 52267-02/2025 від 23.02.2025, укладеного з ТОВ «Стар Файненс Груп»,

пеня в розмірі 11000 грн за кредитним договором № 71585426 від 12.03.2025, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»,

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Отже, умови договору про нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту чи за надання кредиту є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача за кредитним договором комісії у розмірі 825 грн за кредитним договором № 71585426 від 12.03.2025, укладеного з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», також слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, а відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 41025,30 грн:

за договором з ТОВ «Авентус Україна» №8839793 від 08.03.2025 складає 26400 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за основною сумою, 14400 грн - заборгованість за відсотками;

за договором з ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп» №52267-02/2025 від 23.02.2025 складає 7475,30 грн, з яких: 4130 грн - заборгованість за основною сумою, 3345,30 грн - заборгованість за відсотками;

за договором з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №71585426 від 12.03.2025 складає 7150 грн, з яких: 5500 грн - заборгованість за основною сумою, 1650 грн - заборгованість за відсотками.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 3328 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2063,36 грн (62%).

Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №8839793 від 08.03.2025 в розмірі 26400 грн, за Кредитним договором №52267-02/2025 від 23.02.2025 в розмірі 7475,30 грн, за Кредитним договором №71585426 від 12.03.2025 в розмірі 7150 грн, в загальній сумі 41025 грн 30 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 2063 грн 36 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Ємільчинським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Лісова, 2, м. Бровари; код ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун