Рішення № 136710900, 20.05.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/3360/25

Провадження № 2/192/701/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 травня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

25 грудня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4587359 від 23 квітня 2024 року в розмірі 70 647 гривень 84 копійки.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 23 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем був укладений кредитний договір. Відповідно до умов цього договору відповідачу було надано кредит в розмірі 15 000 гривень 00 копійок строком на 360 днів зі сплатою відсотків в розмірі 1,5 на суму кредиту за кожен день користування.

24 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем було укладено договір факторингу № 24/12/24, відповідно до умов якого право вимоги за Договором № 4587359 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 квітня 2024 року перейшло до позивача.

Позивач посилається на те, що відповідач всупереч умов Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем.

Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, яка полягає у частковому списанні заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 25 636 гривень 00 копійок за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14 999 гривень 98 копійок, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 48 147 гривень 86 копійок за період 23 квітня 2024 року по 24 грудня 2024 року, а також штрафу в розмірі 7 500 гривень 00 копійок, а всього 70 647 гривень 84 копійки.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.77).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання (а.с. 58,87).

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 23 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено електронний Договір №4587359 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою Веб-сайту (www.credit7.ua).

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 15 000 гривень строком на 360 днів зі сплатою відсотків в розмірі 1,5 на суму кредиту за кожен день користування.

Суд вважає, що укладення Договору в електронній формі між сторонами підтверджується комбінацію літер та цифр, що розташовані на останній сторінці Договору та являють собою електронний підпис відповідача (а.с.28 зворот). Отже Договір був укладений в електронній формі, а кожен примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом, є оригіналом такого документа.

Згідно листа АТ «ПУМБ» від 24 квітня 2026 року підтверджено факт зарахування суми кредиту за кредитним договором №4587359 від 23 квітня 2024 року (а.с.80) на рахунок відповідача.

Розділом 4 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний своєчасно повернути кредит, сплатити проценти за його користування.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 1048 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем було укладено договір факторингу № 24/12/24, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило позивачу заборгованість та право вимоги основного зобов`язання, відсотків, комісії, неустойки, штрафу, пені та інших платежів, зокрема і за Договором № 4587359 від 23 квітня 2024 року, який був укладений з відповідачем.

Згідно розділу 3 Договору факторингу Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управлінням кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Також в розділі 3 Договору факторингу сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зі змісту ст. 1078 ЦК України випливає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості станом на 24 грудня 2024 року, тобто на момент укладання договору факторингу, у відповідача існувала заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 14 999 гривень 98 копійок, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 48 147 гривень 86 копійок за період 23 квітня 2024 року по 24 грудня 2024 року, а також був нарахований штраф в розмірі 7 500 гривень 00 копійок. Загальний розмір заборгованості становить 70 647 гривень 84 копійки, від сплати яких відповідач ухиляється.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідач не погасив своєчасно заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до умов укладеного Кредитного договору, а право вимоги перейшло до позивача. Відповідач докази про погашення заборгованості суду не надав.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 14 999 гривень 98 копійок заборгованості за тілом кредиту та 48 147 гривень 86 копійок заборгованості за нарахованими відсотками, а тому суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Однак вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 7 500 гривень 00 копійок задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір № 4587359 був укладений 24 грудня 2024 року. Розділами 5, 6 вказаного договору передбачено відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту у виді штрафу за неналежне виконання умов договору.

Позивач в позові посилався на те, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» встановлюють, що неустойка (штраф, пеня) не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 (дата набрання чинності Закону № 3498-IX 24.12.2023 + 30 днів). Кредитний договір укладено 23 квітня 2024 року, тобто після закінчення 30-ти денного строку набрання чинності Законом України № 3498-IX (24.12.2023 + 30 днів), тому в зв`язку з цим нараховані штрафи за порушення умов Кредитного договору відповідають чинному законодавству. Також, враховуючи, що Закон про споживче кредитування є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування, позивач вваж аж, що нараховані штрафи за невиконання умов Кредитного договору підлягають сплаті відповідачем.

Суд не погоджується з позицією позивача в частині наявності підстав для стягнення штрафу з огляду на положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, оскільки кодекс є кодифікованим нормативно-правовим актом та його норми слід застосувати до спірних правовідносин.

Оскільки станом на дату нарахування штрафних санкцій, як і на дату укладання кредитного договору, було введено воєнний стан на всій території України, тому нарахування неустойки у виді штрафу в розмірі 7 500 гривень є не обґрунтованим, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений ним під час звернення з позовом до суду (а.с. 55).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (03124, м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, буд. 4, код в ЄДРЮОФОПГФ - 41915308) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (03124, м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, буд. 4, код в ЄДРЮОФОПГФ - 41915308) заборгованість за кредитним договором № 4587359 від 23 квітня 2024 рокустаном на 24 грудня 2024 року у розмірі 14 999 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 48 147 (сорок вісім тисяч сто сорок сім) гривень 86 копійок - заборгованість за нарахованими відсотками за період 23 квітня 2024 року по 24 грудня 2024 року, а всього 63 147 (шістдесят три тисячі сто сорок вісім) гривень 84 копійки, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» (03124, м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, буд. 4, код в ЄДРЮОФОПГФ - 41915308) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 20 травня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина