Ухвала суду № 136710, 10.07.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22-6434/2006 Головуючий у 1 інстанції Шипович В.В.

Категорія 21 Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів ЗвягінцевоїО.М., СолодовникО.Ф.

при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 60000грн., і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві. Крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Губарєва О.А. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

17.04.2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що з 1986 р. до 1997 р. він працював на Горлівському ремонтно-механічному заводі підземним гірничим монтажником.

Висновком МСЕК від 6.03.2002 р. його визнано інвалідом 2 групи з встановленням 70 % втрати працездатності вперше з 20.02.2002 р. внаслідок професійного захворювання хронічного бронхіту безстроково.

Висновком МСЕК від 13.08.2003 р. було встановлено 100% втрати працездатності за тим же профзахворюванням і його було визнано інвалідом 1 групи безстроково.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він часто лікується, не може працювати за своєю професією, змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 70000 грн.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2006 року позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 60000грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с.4-5,6-7,8-11,21 -35 .),.і.тому вони знайшли,підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, у нього за висновком МСЕК від 6.03.2002 р. з 20.02.2002 р. встановлено 70% втрати працездатності за професійним захворюванням хронічний бронхіт безстроково, і його визнано інвалідом 2 групи .

За висновком МСЕК від 13.08.2003 р. з 13.08.2003 р. у позивача встановлено 100% втрати працездатності за тим же професійним захворюванням безстроково, його визнано інвалідом 1 групи.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя, межі достатньості та справедливості.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили

втрату працездатності" і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

Апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо' відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Довод скарги про те, що відділення ФСС виплатою одноразової допомоги позивачеві сумі 6400 грн. компенсувало йому і моральні страждання, апеляційний суд не може визнати спроможним.

Довод скарги щодо необхідності застосування судом норм Закону України „Про охорону праці", вимог ст. 237-1 КЗпП України є неспроможним, оскільки стійку втрату працездатності у позивача було вперше встановлено після 1.04.2001 р., з цього часу в державі встановлено порядок відшкодування шкоди через Фонд соціального страхування.

Не можна визнати спроможним і довод скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності, оскільки ним при зверненні до суду цей строк не пропущено.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Оскільки відповідачем не сплачено витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, ці витрати підлягають стягненню на користь Інформаційного Центру.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд,-

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки відхилити, рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути з відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь Інформаційного Центру витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1 грн.50 коп. (р/р № 26001014180002, ВАТ "Банк універсальний " м. Львів, код ЄДРПО 30045370, МФО 325707).

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді: