Рішення № 136708179, 21.05.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року справа № 712/1473/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

04.02.2026 на адресу Соснівського районного суду м.Черкаси надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Управління поліції охорони в Черкаській області (18008, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Хоменка, буд.3/1; код ЄДРПОУ 40109037)(далі відповідач) про:

визнання протиправним і скасування наказу від 21.01.2026 №71 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, який доведено до його відома (вручено) 28.01.2026;

???визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 21.01.2026 №26;

???зобов`язання відповідача усунути правові наслідки дисциплінарного стягнення, у тому числі виключити відомості про дисциплінарне звільнення з особової справи та трудових документів;

???визнання протиправним і таким, що не породжує правових наслідків, рапорт про надання відпустки, складений від імені позивача фактично 16.01.2026, а в рапорті вказано 11.12.2025, який оформлений під примусом з боку посадових осіб відповідача;

???визнання протиправним і скасування наказу відповідача про надання відпустки позивачу, виданого на підставі рапорту, який не є результатом вільного волевиявлення;

???зобов`язання після скасування оскаржуваного наказу не поновлювати позивача на службі та не змінювати фактичного припинення службових правовідносин.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач безпідставно перекваліфікував підстави його звільнення, штучно утримував його на службі поза строком контракту, а його посадові особи примушували писати рапорти поза його волею. Стверджує, що відповідач безпідставно не врахував його рапорт про відкликання раніше поданого рапорту.

Додатково просив залучити третьою особою фізичну особу ОСОБА_2 .

Встановивши, що справа предметно не підсудна Соснівському районному суду м.Черкаси, ухвалою від 11.02.2026 адміністративну справу передано Черкаському окружному адміністративному суду. На виконання ухвали Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.02.2026 на адресу Черкаського окружного адміністративного суду 16.03.2026 вх.№13597/26 надійшли матеріали позову.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями Черкаського окружного адміністративного головуючою суддею у цій справі визначено Анжеліку Бабич.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї доказами, суд ухвалою від 23.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене провадження у справі, відмовив у задоволенні клопотання про залучення третьої особи. Також зобов`язав відповідача надати суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали належним чином завірені копії: за наявності - матеріалів щодо проходження позивачем служби (прийняття, переведення, звільнення тощо), спірного наказу, документів, копії документів, на підставі яких позивача звільнено зі служби, підстави для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, копії документів, що місять відомості про складові грошового забезпечення під час проходження служби у відповідача та докази розрахунку із позивачем на момент його звільнення. Попередив, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи або оцінено, як визнання позову.

Відповідач подав відзив з проханням відмовити у задоволенні позову. Спірне рішення прийняте за безпідставний невихід позивача на службу. Наступного дня після його видання проведений розрахунок щодо звільнення. Стверджує, що припинення строку дії контракту з позивачем не мало автоматичного правового наслідку у вигляді припинення служби, оскільки позивач мав обов`язок відпрацювати після завершення навчання до 01.06.2026. У період 01.01.2026-14.01.2026 позивач системно не виходив на службу без поважних причин. Заперечує вчинення будь-якого тиску на позивача. Зауважує на взаємовиключності позовних вимог: скасувати наказ про звільнення та не поновлювати на службі, - та не оскарження відмови в його звільненні за підставою, яку він просив.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Оскільки сторони обґрунтованих клопотань про судовий розгляд справи з їх викликом у відкриті судові засідання не надали, зважаючи на відсутність доцільності допиту свідків і призначення експертизи, суд вирішив спір у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з паспортом № НОМЕР_2 є громадянином України.

08.12.2023 позивач уклав з відповідачем Контракт про проходження служби в поліції типової форми №2138 строком на 2 роки: з 08.12.2023 до 07.12.2025.

12.12.2023 позивач уклав з відповідачем та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони договір №1554 про підготовку та навчання поліцейського, вперше прийнятого на службу в поліції, на термін до 31.05.2026 за професією 5162 «Поліцейський» на посаду поліцейського-водія взводу реагування Уманського РВ УПО Черкаської області. За його умовами відповідач перерахував навчальному закладу 59053,28грн на відшкодування витрат за підготовку позивача, як кандидата на вказану посаду. Згідно з п.3.3 Договору позивач зобов`язаний прибути до відповідача після закінчення навчання 01.06.2024 і відпрацювати 2роки з дня закінчення підготовки в навчальному закладі. Пункт 3.4 Договору передбачає відповідальність позивача за неприбуття за призначенням або відмову стати до роботи, відрахування з навчання, небажання продовжити чи проходити навчання, звільнення за негативними мотивами у вигляді обов`язку компенсувати всі витрати, які здійснив відповідач для його навчання та утримання пропорційно невідпрацьованому часу.

Позивач подав відповідачу рапорт від 10.11.2025 (вх.№19 від 13.11.2025) про його звільнення зі служби в Національній поліції за п.1 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з закінченням строку контракту з 12.12.2025 без його участі.

Наказ щодо рапорту позивача про звільнення не винесено. Дослідженням його змісту встановлена відсутність будь-яких резолюцій керівництва відповідача. Натомість відповідач направив поштовим зв`язком 25.11.2025 позивачу рекомендований лист вих.від 21.11.2025 щодо його розгляду з роз`ясненням про відмову в такому звільненні, оскільки згідно з п.68 Положення №114 особи рядового та начальницького складу, які бажають звільнитися за власним бажанням, зобов`язані попередити безпосереднього прямого начальника про таке рішення не пізніше, ніж за 3 місяці. Крім того про те, що до рапорту про звільнення не додані документи, передбачені Постановою №413.

Також подав рапорт від 11.12.2025 про надання йому частини відпустки за 2025 рік з 11.12.2025 до 31.12.2025, в якому також вказав місце, де буде її проводити, із зобов`язанням не залишати територію України та в разі необхідності протягом доби прибуде для виконання службових обов`язків.

Наказом від 11.12.2025 №538 о/с позивачу надано відпустку з 11.12.2025 до 31.12.2025 на підставі отриманого від нього рапорту.

У січні 2026 року позивач не службу не вийшов. Інженер Уманського РВ УПО в Черкаській області подав начальнику УПО в Черкаській області доповідну записку від 01.01.2026 про те, що позивач не заступив на добове чергування і в телефонній розмові доповів йому про закінчення контракту, внаслідок чого на службу не вийде. Того ж дня складений акт про його невихід на роботу. Аналогічного змісту доповідні та акти складені від 03.01.2026, 05.01.2026, 08.01.2026, 11.01.2026, 14.01.2026.

Тому 16.01.2026 відповідач виніс наказ №58_од щодо призначення службового розслідування вказаного невиходу на службу.

17.01.2026 позивач направив відповідачу рекомендованим листом рапорт про відкликання свого рапорту.

21.01.2026 складений висновок службового розслідування №58/43/4/01-2026, в якому констатовано порушення позивачем службової дисципліни у вигляді неприбуття на службу безпідставно, ігнорування в цьому контексті вимог Дисциплінарного статуту, посадової інструкції та закону про Національну поліцію, введеного в Україні воєнного стану та запропоновано за порушення трудової дисципліни застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», ст.ст.1, 11, 12, 13 та 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України на підставі наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції».

21.01.2026 відповідач видав наказ №71 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби за неналежне виконання службової дисципліни, яке полягає у порушенні вимог п.п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1, 2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», керуючись статтями 1, 11, 12, 13 та 19 Дисциплінарною статуту Національної поліції України, на підставі наказу Національної поліції України від 19.07.2022 № 507 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції». Пунктом 2 вказаного наказу останнім днем служби позивача визнав 31.12.2025. Наказом відповідача від 21.01.2026 №26 реалізовано наказ №71.

Вважаючи, що має право на звільнення саме на підставі закінчення дії контракту, позивач звернувся зі вказаним вище позовом.

Спірні правовідносини регулюються вимогами Законів України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - ЗУ №580-VIII), від 15 березня 2018 року

№2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Дисциплінарний статут), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114), Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі Порядок №893), Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 року за № 1214/42559 (далі Порядок №531), Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила етичної поведінки).

Служба в поліції відповідно до ч.1 ст.59 ЗУ №580-VIII є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з ч.1 ст.12 ЗУ №580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.

Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до ст.58 ЗУ №580-VIII призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Оскільки позивач ніс службу на умовах контракту, суд урахував норми ст.63 ЗУ №580-VIII.

Зокрема, Контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.

Він укладається:

1) з особами молодшого складу поліції, які вперше прийняті на службу в поліції, - одноразово строком на два роки без права продовження;

2) з громадянами, які зараховані до закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, - на час навчання;

3) із заступниками керівників територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, науково-дослідних установ, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та керівниками структурних підрозділів зазначених органів, закладів та установ - на термін три роки з правом продовження контракту на той самий термін;

4) із заступниками керівника поліції та керівниками територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, ректорами (керівниками) закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та прирівняних до них керівниками - строком на чотири роки з правом продовження контракту одноразово строком до чотирьох років;

5) з керівником поліції - строком на п`ять років з правом продовження контракту одноразово строком до п`яти років.

Право на продовження контракту, якщо це допускається цим Законом, надається посадовим особам, зазначеним у частині третій цієї статті.

Контракт є підставою для видання наказу про прийняття особи на службу в поліції та/або призначення її на відповідну посаду.

Після закінчення строку контракту, укладеного згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті, поліцейський, який був стороною в цьому контракті, за рішенням керівника, якому надано право приймати на службу, може продовжити службу в поліції на підставі наказу відповідно до цього Закону.

Автоматичного продовження дії Контрактів для поліцейській в умовах воєнного стану не нормативно в його пунктах не передбачено.

Як свідчать встановлені обставини спору, Контракт з позивачем укладено на 2роки до 07.12.2025. Посилання відповідача на умови Договору про відпрацювання на службі 2 роки після навчання внаслідок оплати його навчання суд не врахував, оскільки в ньому, як вказано вище, вказаний правовий наслідок за дострокове припинення служби у вигляді обов`язку компенсувати вартість навчання. Зважаючи, що закон забороняє продовжувати строкову службу понад строк дії контракту з особами молодшого складу поліції, після закінчення терміну його дії позивач набув право для безстрокового прийняття на службу, а відповідач для цього мав обов`язок видати відповідний наказ. У випадку відмови позивача Договором передбачений його обов`язок компенсувати витрати на навчання та утримання пропорційно невідпрацьованому часу.

Проте в спірних правовідносинах наказу про призначення позивача на службу в поліцію з 08.12.2026 (поза контрактом) не видано. Натомість відповідач знав про намір позивача не проходити подальшу службу на підставі його рапорту від 10.11.2025.

Основні обов`язки поліцейського визначені ст.18 ЗУ №580-VIII.

Так, поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Закінчення строку трудового договору (контракту) норми пункту 8 Положення №114 передбачають однією з підстав для дострокового звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, а також серед підстав для звільнення в загальному порядку в запас (з постановкою на військовий облік) відповідно до підп. «л» п.64 Положення №114.

Відповідно до п.68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Отже, доводи відповідача про те, що позивач мав за 3 місяці попередити про намір звільнитися, обґрунтовані. Проте відсутні докази, що відповідач надавав йому команди з цього приводу чи з`ясовував попередньо для належної організації діяльності своєї служби. Водночас недотримання вказаного строк поліцейським закон не передбачає підставою для відмови у звільненні. То ж в контексті спірних правовідносин спору така обставина не врахована.

Встановлені обставини спору свідчать про завчасне за 2 тижні до припинення строку дії Контракту повідомлення позивача відповідачу щодо припинення правовідносин служби та його небажання нести подальшу службу в поліції. Подальший невихід його у січні 2026 року обумовлений саме таким його наміром. З приводу кваліфікації такої бездіяльності, як дисциплінарного проступку суд урахував вказану вище заборону законом контрактного перебування на службі осіб молодшого складу поліції понад 2 роки та відсутність наказу про його безстрокове призначення на службу в поліції, а також наступне.

Згідно з ч.1 ст.19 ЗУ №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частина друга цієї статті встановлює, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Поняття службової дисципліни визначене ч.1 ст.1 розділу І Дисциплінарного статуту та полягає у дотриманні поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до ч.2 вказаної статті службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з ч.3 ст.1 розділу І Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Позивач повідомляв безпосереднього керівника про бажання припинити службу, що підтверджено його рапортом у листопаді 2025 року та змістом доповідних записок за січень 2026 року.

Під час виконання службових обов`язків поліцейський відповідно до ч.6 ст.1 розділу І Дисциплінарного статуту має право:

1) на повагу до своєї особистості, коректне ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;

2) вимагати письмового оформлення обсягу посадових (функціональних) обов`язків за відповідною посадою та створення умов, необхідних для їх виконання;

3) приймати у межах, визначених посадовими (функціональними) обов`язками, рішення або брати участь у їх підготовці;

4) на доступ до службової інформації, необхідної для виконання обов`язків за посадою;

5) на просування по службі, збільшення грошового забезпечення з урахуванням результатів службової діяльності та рівня кваліфікації;

6) на захист персональних даних, переданих у розпорядження Національної поліції України та її територіальних органів;

7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення;

8) робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;

9) на неупереджений розгляд скарг, поданих на його рішення, дії чи бездіяльність, а також на неупереджений розгляд поданих ним скарг, у тому числі на рішення, дії чи бездіяльність його керівників;

10) на правничу допомогу та захист своїх прав під час розгляду скарг або під час проведення службових розслідувань;

11) на захист від переслідування у разі повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, здійснених керівництвом та працівниками Національної поліції України.

Дисциплінарним проступком згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Тобто, невиконання поліцейським функціональних обов`язків, вчинення дій, що ними не передбачені, а також допущення бездіяльності, що суперечить завданню поліції, у тому числі порушення правил трудового розпорядку вважатиметься допущенням такою особою дисциплінарного проступку.

Однак, як свідчать встановлені обставини спору, наказу щодо безстрокового призначення позивача на посаду поліцейського після закінчення терміну Контракту не видано, а отже, зважаючи на його рапорт про звільнення, вважати невихід його на службу, не можна вважати умисним дисциплінарним проступком.

Зокрема, згідно з п.2 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, що для рапорту, поданого в паперовій формі передбачає: ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування), посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я, прізвище, ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання підпис, ім`я, прізвище, ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я, прізвище.

На рапорті позивача від 10.11.2025 щодо його звільнення за закінченням строку дії контракту відсутні вказані вимоги п.2 розділу ІІІ Порядку №531, у тому числі будь-які резолюції хоча, як свідчить згаданий вище лист відповідача, відповідь на нього надана письмово.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Згідно з п.5 розділу ІІІ Порядку №531 командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Всупереч цьому припису, відповідач у згаданому вище листі на рапорт позивача про звільнення послався на недостатність документів, перелік яких не зазначив.

Пункт 1 розділу V «Заключні положення» Порядку №531 приписує, що ніхто не може бути скривджений на службі чи притягнутий до відповідальності за те, що він подав рапорт.

Як встановлено вище, Висновок службового розслідування щодо позивача ґрунтується на відомостях про його відсутність на роботі, аналізі причин невиходу на службу повідомлення позивача про намір припинити службу із-за закінчення строку дії Контракту.

Серед іншого згідно з п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейський зобов`язаний:

неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами

поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Пунктом 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками.

Крім того, згідно з п.3 розділу V Правил етичної поведінки керівник органу (підрозділу) поліції повинен:

бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих;

відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України;

об`єктивно оцінювати виконання службових обов`язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України;

заохочувати етичну поведінку;

запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню.

Керівник органу (підрозділу) поліції відповідно до п.4 вказаного розділу Правил етичної поведінки не має права:

перекладати свою відповідальність на підлеглих;

використовувати службове становище в особистих інтересах або інтересах третіх осіб;

проявляти зарозумілість, грубість, некоректність стосовно підлеглих.

Порушень правил етики у спірних правовідносинах не встановлено, посилання позивача про написання рапортів під впливом чи тиском посадових осіб відповідача належними доказами не підтверджено, у тому числі наданими ним скріншотами телефонного спілкування.

Відповідно до положень ч.ч.1-2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Воно має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Отже, накладення дисциплінарного стягнення має нести єдину мету запобігти подальшому порушенню службової дисципліни.

Згідно з ч.3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Зібрані докази свідчать, що єдиною причиною невиходу позивача на службу в січні 2026 року є відсутність наміру продовжувати службу в поліції безстроково поза терміном дії Контракту, що відповідає п.1 ч.1 ст.63 ЗУ №580-VIII. Рапорт позивача від 10.11.2025 та невихід на службу протягом січня 2026 року, у т.ч. позовна вимога не поновлювати його на службу підтверджує його небажання проходити службу та розірвати правовідносини проходження публічної служби.

Згідно з ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Отже, обрання виду дисциплінарного стягнення є дискреційним повноваженням відповідача. Однак вказаний розподіл стягнень на види свідчить про обов`язок враховувати мету їх застосування та характер дисциплінарного проступку.

Відповідно до ст.11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Зважаючи законодавчу заборону контрактного проходження служби молодшим сержантським складом понад 2 роки та не вирішене наказом питання безстрокового призначення позивача на службу в поліцію, завчасний рапорт про звільнення на підстави закінчення терміну дії контракту, обрання відповідачем способу дій у формі службового розслідування за невихід на службу та звільнення за прогул не відповідає вказаній вище меті дисциплінарного стягнення, містить ознаки притягнення до відповідальності за поданий позивачем рапорт щодо небажання проходити безстроково таку службу.

Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, згідно з п.6 ч.1 ст.77 ЗУ №580-VIII (застосованого спірними рішеннями) є підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення такої служби.

Відповідно до ч.1 ст.62 ЗУ №580-VIII Поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. То ж перебування особи у невизначеному стані проходження публічної служби в органах поліції не відповідає закону.

Стаття 1 Конституції України приписує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Тому закон і порядок в діяльності відповідача має бути основноположним принципом.

Відповідно до норм ст.77 ЗУ №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту;

2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави;

12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Проходження служби в поліції припиняється наказами керівників, яким надано право звільняти зі служби в поліції, у разі:

смерті (загибелі) поліцейського - на підставі свідоцтва про смерть;

визнання судом поліцейського безвісно відсутнім чи оголошення померлим - на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили.

Неналежний розгляд рапорту позивача щодо припинення його служби став безпосередньою причиною порушення кваліфікації дій позивача у відносинах служби в поліції. Зокрема, за відсутності наказу про призначення на службу поза контрактом та вираженого письмового наміру позивача не проходити її після спливу його дії без належного розгляду та вирішення відповідного його рапорту відповідач не мав правових і фактичних підстав кваліфікувати дисциплінарним проступком невихід позивача на службу та не мав іншого способу дій відповідно до приписів п.1 ч.2, ч.6 ст.63, п.1 ч.1 ст.77 ЗУ №580-VIII, окрім звільнення позивача зі служби на підставі припинення дії контракту. Також законодавчо не передбачено підстав для відмови у звільненні.

Тому суд дійшов висновку про протиправність наказів від 21.01.2026 №71 і №26 та наявність обґрунтованих підстав для їх скасування. Оскільки дійсний зміст спору з позивачем виник внаслідок порушення відповідачем порядку та способу дій у вирішенні правовідносин подальшого проходження публічної служби позивачем у нього, суд, виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене в ст.2 КАС України, зважаючи на доводи позивача, дійшов висновку відповідно до вимог ст.9 КАС України вийти за межі заявлених позовних вимог, зобов`язавши відповідача розглянути в межах, порядку та спосіб, що визначені законом, рапорт позивача від 10.11.2025 щодо його звільнення з урахуванням висновків суду в цьому рішенні та винести обґрунтоване рішення.

Позовні вимоги, пов`язані з відкликанням рапорту про надання відпустки від 11.12.2025, не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки відкликання позивач ініціював після (17.01.2026) реалізації наказу відповідача про його відпустку (у періоді 11.12.2025-31.12.2025), внаслідок чого такі правовідносини вичерпали свою дію та неможливі для поновлення.

Інші доводи та посилання учасників не доведені доказами та вимогами чинного законодавства України.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України наявні підстави для розподілу судових витрат, підтверджених квитанцією від 03.02.2026 про сплату позивачем судового збору за звернення в суд позовною заявою в сумі 1331,20грн. Зокрема, шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог 2/3 сплаченої суми.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати накази Управління поліції охорони в Черкаській області від 21.01.2026 №71 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та від 21.01.2026 №26 щодо реалізації цього наказу.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області (18008, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Хоменка, буд.3/1; код ЄДРПОУ 40109037) розглянути у встановленому законом порядку та спосіб рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.11.2025 (вх. від 13.11.2025) про його звільнення за закінченням строку дії контракту з урахуванням висновків суду в цьому рішенні та винести обґрунтоване рішення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Черкаській області (18008, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Хоменка, буд.3/1; код ЄДРПОУ 40109037) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 887,47грн.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ